Глава І
1 У дванадцяти племенах Ізраїлю був Йоаким, дуже багатий чоловік, який приносив подвійні дари Богові, говорячи: Нехай буде від багатства мого всьому народові, а мені на відпущення на милосердя Господеві.
2 Настав великий Господній день, коли Ізраїлеві сини приносили дари свої. Continue reading
Бо ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!
Мт. 11:30
Всевишній Творче, воістину більше меду всі Божественні слова Твої – устам моїм. Святі заповіді Твої всі небесні і духовні, всі мають силу життя вічного. Сам Ти нам це сказав: «Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя» (Ін. 6:63). Так що Ти називаєш їх ярмом, що називаєш тягарем? «Бо ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» (Мт. 11:30). Continue reading
У атмосфері загального страху, викликаного пандемією короновірусу, був оскаржений традиційний спосіб причастя Святих Христових Таїн. Люди, які не розуміють, що таке Церква, байдужі чи ворожі до християнської віри, вкинули й зростили серед наляканого народу ідею про те, що загальну ложечку потрібно скасувати, бо вона може передавати хворобу і наражати на небезпеку громадське здоров’я. Під вплив цієї ідеї, на жаль, потрапили деякі віруючі. Тепер вони не наважуються причащатися з однієї ложечки. Вони вважають, що наражають себе на небезпеку. Інші не дозволяють причащатися членам своєї сім’ї, бочячись поширення вірусу вдома. Continue reading
Вступ одного з найдавніших текстів християнської традиції, Послання священомученика Климента Римського до Коринфян, починається словами: «Церква Божа, яка перебуває в Римі, Церкві Божій, яка перебуває в Коринті». Грецьке слово paroikousa, яке я переклав як «перебуває», означає тимчасове перебування вигнаного, колона та прибульця, що протиставляється повноправному мешканцю, громадянину, по-грецьки katoikein. Це вступ і це звернення повторюється в кожен конкретний момент історії, повторюється тут і зараз, до Церкви Божої, яка перебуває, є мандрівником в Парижі. Тема мого сьогоднішнього звернення – месія, грецьке paroikein, перебування чужоземця, термін, що позначає місце християнина у світі, його досвід месіанського часу. Очевидно, що це – стійке словосполучення; зокрема, Соборне Послання Апостола Петра (1 Пет. 1:17) також говорить про час Церкви, вживаючи грецьке ho chronos tēs paroikias- «час мандрів», «перебування», що означає перебування прибульця. Continue reading
Дай мені, сину мій, своє серце
Прип. 23:26
Видовище небесне і прерадісне сьогодні побачили очі наші. Молода діва за віком, ніжна за додаванням, що призвичаїлася до виховання, відвернула обличчя своє від усіх суєт людських, зріклася всякого спокою тіла свого, і всім світом, як пилом, знехтувала, та здобула Творця свого. Чи бачите її? Майже оголена ввійшла вона до цього святого храму, і через це показує, що позбулася вона всякого марного мирського побажання. Власи глави своєї постригла в ім’я Господа Бога свого, нехай пізнаємо, що з любові до Нього викорінила всі душевні бажання свої. Найміцнішою зброєю озброїлася проти ворога, який може знищити намір її. Поклала одяг на тіло своє – нехай уникне стріл його, як голубиця. Шоломом голову свою покрила – нехай буде мудра, як змія, і уважна до щоденних нападів його. Переперезала стегна свої – та не зможе її спонукати побажанням плоті. Взула ноги свої в сандалії – та не зуміє спокусити її зійти зі шляху чесноти. Вся одягнулася в мантію – та покаже, як вона всю себе вбила, щоб жити разом з Ісусом Христом. Взяла державну зброю Хреста – та переможе всю силу ворога та всі спокуси його. Як мудра діва, тримає тепер запалену свічку в руках своїх, чим виявляє світло добрих діл своїх, нехай бачать їх люди і прославлять Бога. Continue reading
Кондак 1
Святі Безтілесни сили, що у Престолу Всевишнього стоять і безупинна трисвяту пісню Йому співають, гідно вшановуємо та шануємо вас, швидких молитовників та оборонців наших у всіх потребах та смутку, і з вдячністю співаємо вам так:
Радуйтеся, усі Безтілесні сили. Continue reading
1. Віра у Господа.
Звичайно, найголовніший секрет щастя ченців зі Святого Лісу – віра та любов до Господа. Якщо людині вдається досягти цього у своєму житті, то ніщо не зможе зробити його нещасним. Continue reading
Нещодавно Папа Римський призначив єпископом та апостольським екзархом для нечисленних афінських уніатів висвяченого 24 травня 2008 р. на єпископа Каркавійського уніатського клірика пана Димитрія Салахаса, професора Римського Інституту Східних Досліджень та члена. Для афінської уніатської громади ця подія, мабуть, судячи з промовленої промови пана Салахаса, яку він сказав у день висвячення, і повідомлення, розміщеного на їхньому інтернет-сайті, має дуже важливе значення. Але для православних цей факт може бути охарактеризований як сумний і зухвалий, оскільки знову повертає до життя проблему Унії, вкотре виявляє наміри Ватикану щодо Православ’я та показує, наскільки небезпечною для Православ’я є перспектива так званих богословських діалогів. Це досить переконливо доводять наступні факти. Continue reading
1. Покаяння – це велика справа. Ми ще не усвідомили, що покаянням людина може змінити рішення Бога. Те, що у людини є така сила, – це не жарт. Ти робиш зло? Бог дає тобі по загривку. Кажеш «згрішив»? Бог змінює гнів на милість і подає тобі Свої благословення. Тобто, коли неслухняна дитина приходить в розум, кається і відчуває докори сумління, його Батько з любов’ю пестить і втішає його. Коли ізраїльтяни ухилилися від заповідей Божих, то сімдесят п’ять років прожили в вавилонському полоні. Continue reading
Під час свого візиту на гору Афон у жовтні 2019 року Вселенський патріарх Варфоломій оголосив про неминуче зарахування до сонму святих п’яти афонських старців: Ієроніма Симонопетрського, Даниїла Катунакійського, Йосифа Ісихастського, Єфрема Катунакійського та Софронія Есекського. Continue reading