Бо благоугодно було Отцю, щоб у Hьому була вся повнота i щоб через Hього примирити з Собою все, умиротворивши через Hього, Кров’ю хреста Його, i земне, i небесне. 21 I вас, що були колись вiдчуженими i ворогами, за схильнiстю до лихих дiл
(Кол. 1:19-20)
Дорогі сестри та брати у Христі!
Коли ми об’єднуємося як християни в екуменічному товаристві та солідарності, нас багато разів охоплює людська спокуса говорити про себе, про наше розуміння Церкви, про наш власний духовний досвід і церковні традиції, і втрачаємо надзвичайну нагоду примиритися один з одним і з усім створінням через милосердя Філантропа, Чоловіколюбця, нашого Господа, Бога і Спасителя Ісуса Христа. Зустріч разом у Карлсруе під час цієї 11-ї Асамблеї Всесвітньої Ради Церков дає нам унікальну можливість дослідити та стати свідками того, як жертовна любов Христа діє в нашому світі, щоб принести мир стражденним, зцілення пораненим і єдність розділеним. Наш світ опинився на порозі смерті, страждань і роз’єднання.
Коли ми йдемо разом на шляху до примирення та єдності, наше колективне покликання до діалогу закликає нас відкинути будь-які форми замкнутості та обмеження, щоб натомість прийняти ближнього, «іншого» та чужинця з такою ж гостинністю. показано великим патріархом Авраамом. У жесті подяки та пам’яті діалог перетворює та перерозподіляє численні дари, дані нам Богом, створюючи внутрішньо радикальну, але надзвичайно елементарну реальність, яка виконує Боже бажання, щоб усі ми брали участь у таємниці єдності, реалізованої та вкоріненої у Пресвятій Трійці. . Хоча діалог — це не мета, а засіб досягнення мети, наш шлях до єдності так само важливий, як і єдність, якої ми так прагнемо. У діалозі ми разом подорожуємо до Царства, лікуючи рани минулого, розвіювання тривог сьогодення та погашення наших страхів перед майбутнім. Ми йдемо вперед дорогою примирення, щоб жити в благодаті Логосу. Коли ми йдемо з Христом, ми дивуємося безпосередності Його присутності серед нас і визнаємо, що ми, як Тіло Христа, перетворюємося «від слави до слави» (2 Кор. 3:18). Як просив святий Іоан Золотоуст на Божественній Літургії, яка носить його ім’я:
«Господи, Ти дав нам можливість промовляти ці спільні молитви разом і пообіцяв, що коли двоє чи троє зберуться у ім’я Твоє, Ти виконаєш їхні прохання. Виконай нині, Господи, благання слуг Твоїх, які їм буде на користь, даруючи нам у нинішньому віці пізнання правди Твоєї, а в майбутньому — життя вічне».
Дорогі сестри та брати у Христі,
Я хотів би зосередити ці скромні зауваження на захисті довкілля, оскільки воно є іконою Божої любові та нашого зобов’язання єдності у Христі. Зокрема цього дня, 1 вересня, багато християнських Церков, а також Всесвітня Рада Церков приєдналися до Вселенського Патріархату в молитві за захист Божого творіння. Минулого року, у вересні 2021 року, Його Святість Папа Франциск, Його Всесвятість Вселенський Патріарх Варфоломій і Преосвященний Джастін Велбі, Архієпископ Кентерберійський, в один голос заявили, що:
Шлях до Христа вимагає ще тіснішої співпраці між усіма церквами в їхньому зобов’язанні піклуватися про створіння. Разом, як громади, церкви, міста та країни, ми повинні змінити маршрут і знайти нові способи спільної роботи, щоб зруйнувати традиційні бар’єри між людьми, припинити конкуренцію за ресурси та почати співпрацю.
Турбота про навколишнє середовище та зміна клімату становлять виклики, які стосуються святості життя, справедливості та нашої людської відповідальності бути добрими розпорядниками нашого світу, який переживає кризу. Слово «криза» грецькою мовою означає «суд». Це правда, що ці питання вказують на наслідки наших глобальних систем споживання, і якщо ми не діятимемо зараз зі скромної та тверезої думки, нас буде притягнуто до відповідальності. Ми вже бачимо це в екстремальних погодних явищах, які не оминули жодну націю чи народ. Усіх це стосується, але всі також мають бути частиною рішення. Виклики не повинні залишатися невирішеними. Виклики приносять страждання, але спонукають діяти через надію, знайдену в єдності. Як тоді ми можемо розглядати турботу про довкілля та зміну клімату як виклики, що стосуються життя, справедливості.
Сьогодні виклики екологічної деградації та зміни клімату є не лише наслідком глобалізації, що виявляється в геополітиці та економіці, але й виправдовуються хибною філософією та теологією. Чи можемо ми побачити, що кліматична криза, з якою ми стикаємося сьогодні так широко, настільки близька за формою та сутністю до нашого виклику як екуменічної організації, яка прагне спілкування у Христі через наше возз’єднання? Чи не вводимося ми в оману, бачачи себе господарями і володарями природи, так само як ми вводимося в оману, бачачи себе господарями і володарями віри? Подібно до того, як природа не повинна використовуватися для власної вигоди, наша віра теж не повинна використовуватися. Як сестри і брати у Христі, ми покликані перебувати на виноградній лозі (Івана 15:5), щоб ми могли приносити плід; плід якого не наш, але Христос, Який як Логос, нез’ясовно й милосердно дає нам можливість і підбадьорює бути недосконалими розповсюджувачами Його Істини. У цьому ми повинні стати «вірними та розсудливими» (Лк. 12:42), якими Бог покликав нас бути розпорядниками творіння. Коротше кажучи, реалізація нашої віри означає захист людства, а захищаючи людство, ми повинні захистити створіння.
Дозвольте закінчити словами Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія: «Примиритися — це перш за все залікувати зло історії, шрами часу, взаємне непорозуміння, конфлікти пам’яті, братовбивчу ненависть. У цьому сенсі розділення між християнами, на яке ми маємо намір відповісти, молячись за єдність Церков, є духовною раною зі спільними обов’язками — незалежно від того, прийняти їх чи ні».
У нашому прагненні до примирення та єдності між християнами, ми повинні бачити необхідність екологічного навернення для захисту Божого творіння як такого, що є елементом і виходить за межі нашої екуменічної прихильності одне до одного. Таким чином, саме нашими молитвами і працею домоправителів Божої Церкви та Його Творіння ми можемо жити словами епіклези Божественної Літургії: «Твоє від Твого приносимо Тобі за всіх і за все»
Дякую за вашу увагу.
+ Еммануїл, старець-митрополит Халкідонський (Промова на засіданні Всесвітньої Ради Церков, 1 вересня 2022 р.)
Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»