Слава Ісусу Христу!
Улюблені брати і сестри!
Закінчується Великий піст, і ми стоїмо на порозі страсних днів, коли наближається Пасха Христова – як переможна нагорода за стриманість і страждання, початок великої надії, що приносить невимовну радість. Цю надію сповістив нас Господь воскресінням Лазаря, показавши, що Він сильніше смерті – за єдиним наказом Його Лазар, який помер чотири дні тому, повстав живий з гробу. Continue reading
Слава Ісусу Христу!
Улюблені брати і сестри!
Сьогодні ми зібралися тут, щоб помолитися за жертв Чорнобиля. Ми просимо у Господа нашого Ісуса Христа, щоб в невимовній Своїй милості Він подав здоров’я хворим, спокій загиблим і померлим від наслідків катастрофи, заспокоїв родичів загиблих…
Цього року день пам’яті про Чорнобильську катастрофу припадає на час Великого посту. Це дуже символічний для нас знак, так як до великої біди призвело не стихійне лихо, не випадкова поломка устаткування, а, як ми зараз говоримо, «людський фактор».
Народне мистецтво з давніх часів увійшло в український храм. Вишиті рушники, скатертини, хоругви, фелони й саккоси тут якнайкраще доповнюють малярство, різьбу, лиття з металу, емальєрство, вітраж. Віддавна в українських храмах існувала традиція не малювати, а гаптувати й вишивати плащаницю. Ця ікона має бути в кожному храмі, адже над нею здійснюється певний обряд на страсному тижні: виніс плащаниці у велику п’ятницю. Небагато є у світі Православних Церков, де б вишивка й гаптування займали таке поважне місце, як в Українськім Православ’і . У XX столітті, з утвердженням в Україні на цілі сім десятиліть режиму більшовиків, українське вишиване сакральне мистецтво зазнало глибокого занепаду. Але сьогодні, після здобуття Україною незалежності, вишивана ікона займає своє належне становища в українські сакральним мистецтві.
У ім’я отця, і Сина, і Святого Духа.
Улюблені брати й сестри!
Наш шлях подвигу посту, Великий піст Церкви, добігає кінця. Наступної неділі – свято Входу Господа нашого Ісуса Христа в Єрусалим. А сьогодні, в п’яту неділю Великого Посту, яка присвячена преподобної Марії Єгипетської, перед тижнем, що є підготовчому до болісно днів, Церква досягає повноти покаяння.
Ми сьогодні в Євангелії чули розповідь про те, як до Христа підійшли два Апостола, Іван та Яків, одні з найближчих Його учнів, і сказали: «Учитель! Хочемо, щоб коли ти в Царстві Своїм сядеш на престолі, і ми були поруч з Тобою, один з правиці, а один ліворуч. Хочемо успадковувати Твої обітниці і панувати з Тобою». І Ісус каже їм на це: «Ви не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я п’ю, і хреститися хрещенням, яким Я хрещуся»? І вони кажуть: «Можемо». Ісус сказав їм у відповідь: «Чашу, яку Я п’ю, ви питимете, і хрещенням, яким Я хрещуся будете, а от сісти по праву руку або по ліву, це – як кому уготовано».
Пам’ять 8/21 квітня
Згідно з переказами , народився в Києві; у хрещенні мав ім’я Микита. Ряд документів свідчить про відвідування святим Нифонтом Царгорода (Константинополя). Не виключено , що святий міг отримати там освіту.
Майбутній святитель постригся в Києво-Печерському монастирі при ігумені Тимофії (1124-32 рр.).
У 1130 році Нифонт був висвячений на єпископа Новгородського. Прийшов у єпархію заслуженим і відомим в Церкві людиною. Зарекомендував себе як гідний архієрей, палкий і безкомпромісний захисник церковних канонів. Сучасні йому єпископи й інші особи зверталися до нього за вирішенням важких канонічних питань і різних випадків церковного життя, свідченням чого можуть бути листи Святителя, що дійшли до нас: відповіді якомусь Кирику , що містяться в «питаннях» останнього. Відповідно до новгородської літописи їм побудовано в Новгороді 10 церков, а також храм Климента в Ладозі. Continue reading
Пам’ять 8/21 квітня
Преподобний Руф, затворник Києво-Печерський, здійснював свій чернечий подвиг у ХIV столітті.
Він відрізнявся слухняністю і прославляється як зразок пісників і трудолюбців.
Нетлінні мощі преподобного Руфа, затворника Києво-Печерського, спочивають у Дальніх (преподобного Феодосія) печерах.
Тропар преподобного Руфа, затворника Києво-Печерського, глас 8
Послух святи, що життям названий, / преподобний отче Руфе, прийняв єси, / і життя вічного через це досягнув, / у їм перебуваючи, не забудь і нас, прославляючи тебе. Continue reading
Слава Ісусу Христу!
Улюблені брати і сестри!
У цю суботу п’ятого тижня Великого посту свята Церква урочисто виголошує молебний спів акафісту, або подячну похвалу Пресвятої Богородиці.
Пресвята Діва – образ прихованої від світу святості, яка виявляється в повсякденному житті й не привертає до себе уваги, яка вміє залишитися непоміченою. Неначе Вона завжди чує слово Свого Божественного Сина: «Навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем» і «всякий упокорюється той піднесеться». Як дивно Господь «зглянувся на смирення раби Своєї»! Приносячи похвалу Божої Матері, ми намагаємося зробити слідом за Нею крок по дорозі смирення. І осмислити зв’язок Її смирення з виконанням Її пророцтва: «Бо відтепер будуть прославляти Мене всі роди».
Пам’ять 4 / 17 квітня
Преподобний Йосип Києво-Печерський, названий також багатахворим, здійснював свій чернечий подвиг у XIV столітті.
Будучи ще мирянином, він страждають багато років від важкої хвороби та дав обітницю Богові віддалитися до кінця днів своїх до Печерського монастиря, якщо Господь зцілить його. Молитва його була почута, і він видужав.
Преподобний Йосип виконав свою обіцянку: він вступив в обитель та прийняв чернечий постриг, старанно працював, догоджаючи Богові постом і молитвою і служачи братії.
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Улюблені брати і сестри!
У четверту Неділю Великого Посту слідом за вшанування Чесного і Животворящого Хреста, Свята Православна Церква ухвалила поминати преподобного і богоносного отця нашого Іоана, що описав «Лествицю Духовну». Це зроблено для того, щоб ми протягом посту і наших молитовних подвигів мали перед очима живий приклад людини, яка досягла духовної досконалості, великого наставника і не забули про необхідність для кожного християнина вивчати його богонатхненну книгу «Лествиця Духовна», в якій він зобразив всі християнські чесноти в тому порядку, як вони повинні утвердитися в людині, щоб привести її до з’єднання з Богом і щоб нас змусити через це, до самовиправлення. Continue reading
Пам’ять 1 / 14 квітня
Преподобний Геронтій, канонарх Києво-Печерський, здійснював свій чернечий подвиг у XIV столітті.
Преподобний Геронтій прийняв чернечий постриг у підліткових віці, але уподібнювався досконалим отцям в подвигах молитви і послуху, був канонархом в Успенському соборі Києво-Печерського монастиря. Він відійшов до Господа у віці 11-12 років. Continue reading