В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Улюблені брати і сестри!
У четверту Неділю Великого Посту слідом за вшанування Чесного і Животворящого Хреста, Свята Православна Церква ухвалила поминати преподобного і богоносного отця нашого Іоана, що описав «Лествицю Духовну». Це зроблено для того, щоб ми протягом посту і наших молитовних подвигів мали перед очима живий приклад людини, яка досягла духовної досконалості, великого наставника і не забули про необхідність для кожного християнина вивчати його богонатхненну книгу «Лествиця Духовна», в якій він зобразив всі християнські чесноти в тому порядку, як вони повинні утвердитися в людині, щоб привести її до з’єднання з Богом і щоб нас змусити через це, до самовиправлення.
Мусимо пам’ятати, що саме розуміння сходах було дано нам Богом. Так, ще в давнину патріарху Якову проявилися в сонному видінні: «І снилось йому, ось драбина поставлена на землю, а верх її сягав аж неба, і ось Анголи Божі виходили й сходили по ній» (Бут. 28:12). З часу Воскресіння Христового небеса відкриті для земних, і з цієї Божественної миті по сходах увійшли в Небесну Вітчизну багато святих подвижників, що ще за життя стали схожими на непорочних ангелів. Про щаблі, що ведуть до досягнення досконалості, говорить святий апостол Павло: «не тільки нею, але й хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість, а терпеливість досвід, а досвід надію, а надія не осоромлює, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом»(Рим. 5:3 – 5).
Книга преподобного Іоанна, «Ліствиця», складається з тридцяти слів (глав), як би ступенів, – по числу років Господа Ісуса Христа до часу Його виходу на проповідь.
Першими сходинками преподобний отець визначає зречення від земних уподобань. Потім слідують: відмова від страстей, благочестиве життя, послух, покаяння, пам’ять про смерть, плач, скромність. Далі розкриваються пристрасті та інші гріховні стани, даються вказівки для боротьби з ними. Потім зображується шлях благочестя, мати якої є «священна і блаженна» молитва. А верхній щабель «сходів» – це союз трьох чеснот – віри, надії і любові.
Всі ці сходинки, які пройшов і описав Іоан Ліствичник, не дарма нам дані, тому що кожна людина також має пройти їх на шляху приєднання до Бога. Що нам потрібно досягти, перш за все, на першій ступені? Ми живемо з вами в світі, а не в монастирі, у нас з вами є робота, сім’я, у нас є обов’язки перед нашими близькими, про яких нам потрібно піклуватися. Але, незважаючи на всю суєту, пов’язану з нашими земними турботами, нам потрібно бути з Богом. Щоб не поглинатися тією суєтою і тими турботами, які всіх нас обов’язково чекають в нашому житті.
Ми всі зараз живемо в дуже неспокійному і грішним світі. Він вражений безмежним бажанням насолоди, бажанням земної розкоші і земного багатства. Засобами для цього є кар’єра, влада, гроші і так далі, заради чого людина готова зробити все. А яка мета? Щоб жити краще за земними мірками, тобто, щоб, остаточно задовольнити бажання плоті і цього тимчасового життя. Це найголовніші стимули, якими сьогодні живе велика кількість людей, може бути, самі того не усвідомлюючи. Нам, православним, треба з самого початку побажати відійти від цієї суєти, і тоді Господь якось притулитися до нас хоч трохи. Нам потрібно відійти від суєти цього світу і присвятити частину свого життя Богові. Це означає – піднятися по сходах драбини – «Лествиці Духовної».
Ці сходинкі нам потрібно проходити, по цим сходинкам нам треба йти з вірою. Адже без віри нічого не буде. Ми повинні йти з тією вірою, яку показав у сьогоднішньому Євангелії батько невиліковно хворого хлопчика. Без цієї віри не можна пройти сходинки благодійності. Адже віра – це не просто наші моральні зусилля або наша благодійність, а благодатний дар, який дає нам Господь. Перший крок робимо ми, коли робимо зусилля, щоб повірити. Але щоб наша віра була сильна, Господь допомагає нам. Якраз це і свідчив батько невиліковно хворого хлопчика, коли вимовив слова: «Вірую Господи, допоможи моєму невірству». Ось він вірив, хотів вірити і розумів, що без віри зробити нічого не можна, навіть у тому земному, що він хотів отримати – у зціленні свого сина.
Улюблені має, повинні пам’ятати, що Господь дає нам всі. Ми можемо тільки хотіти, розуміючи, що наші сили безсилі, і сповідаючи перед Богом свою неміч. Тоді Господь дасть нам, те, що ми можемо отримати. Тому що «сила Божа в немочі виявляється», як каже Апостол Павло. Ось ця неміч була сповідує батькам цього хлопчика, і хлопець отримав зцілення. І віра цієї людини, з’єднавшись з тієї благочестивої допомогою, яку дав Бог, зміцнилася і стала досконалою. І тільки таким шляхом можна йти. Тільки шляхом боротьби з собою, в бажанні догодити Богові, сповідання своєї немочі і благаючи про допомогу Божу. Таким шляхом йшли всі преподобних отців, включаючи Іоана Лествичника. Таким шляхом йшов і батько хлопчика, випросила собі віру повну. Таким шляхом повинні йти і ми для того, щоб придбати ті вінки, які Господь приготував нам у Царстві Небесному. Амінь.
Прот. Сергій Горбик
4-та Неділя Великого посту 2013 р.Б.