ІСУС ХРИСТОС – БОГ НАДІЇ

Ісус Христос – Бог надії

Рим. 15:13

Незважаючи на те, що Христос жив серед людей, ділив з ними хліб і житло, для євангелістів і перших християн Ісус залишався реальністю, не просто великою людиною, а Божественною реальністю – Господом. Земне життя Ісуса Христа, за Євангелієм, є справжнім людським життям. Воно має свій початок і свій кінець. Ніщо людське не чуже Ісусу. Він радіє, як і ми, він потребує відпочинку і прагне спокою. Він вчить, проповідує, наставляє і, як ніхто інший, проникає у внутрішній світ своїх слухачів. Він трудиться і бореться, як і ми. Він живе і страждає, як і усі ми. Ісус – не тільки людина, а й духовна їжа. Continue reading

СЕРЕДНЬОВІЧНІ ЧЕРНЕЧІ ПРОМИСЛИ, ГОСПОДАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ ТА ВИРОБНИЦТВА У ГАЛИЧИНІ

У середньовічні часи чернецтво відіграло важливу роль в культурно-освітньому житті населення українських земель. Саме із діяльністю чернецтва слід пов’язувати появу на Русі нового письма – кирилиці та глаголиці [Єфремов, 1991, ст. 69; Брайчевський, 2002, ст. 93], зміну суспільного світогляду [Безсторонный, 1893. ст. 2–3; Історія, 1994, ст. 38–44], виникнення та поширення давньоруських літописних джерел [Абрамович, 1930, ст. 235; ПСРЛ, 1843; ПСРЛ, 1848; ПСРЛ, 1851; ПСРЛ, 1853; ПСРЛ, 1856, та ін.], запровадження величного монументального будівництва [Толочко, 1998, ст. 4–5], іконопису та багато іншого. Continue reading

АСКЕТИКА СУЧАСНОГО ПОДВИЖНИКА (ПО ТВОРАМ СТАРЦЯ ЙОСИПА ІСИХАСТА)

«Страх Господній – початок премудрості» [1], – каже мудрий Соломон, і з ним погоджуються [святі] отці. І я кажу вам: блаженний і триблаженна людина, що боїться Господа.

З цього божественного страху народжується довіра до Бога. І вірує людина всією душею, оскільки абсолютно присвятила себе Богові, то і Бог цілком думає про неї. І, крім їжі та притулку, про які спонукає людину піклуватися знову ж [Бог,] іншої турботи [у людини] немає. Дотримуючись ж волі Господа, вона з усією простотою їй підпорядковується. Continue reading

ФАВОР – СВІТЛО БОЖЕСТВЕННОЇ БЛАГОДАТІ

Про Преображення Господа і Бога нашого Ісуса Христа оповідають троє євангелістів – Матфей, Марк та Лука відбулося на горі Фавор, неподалік міста Назарету. Турбуючись за Своїх учнів і апостолів перед Своїми земними стражданнями які Він мав знести від римських воїнів, розп’яття і смерть і щоби зміцнити в них віру в Себе як Сина Божого, Господь постає перед Своїми учнями в особливій, Божественній славі. Continue reading

ТОМОС КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКОГО СОБОРУ 1484 р. З УРОЧИСТИМ ЗАСУДЖЕННЯМ УНІАТСЬКОГО ФЕРРАРО-ФЛОРЕНТІЙСЬКОГО СОБОРУ

Цей святий, великий і вселенський собор, по волі Божій, за сприяння Божественної благодаті і завдяки зусиллям блаженних і найсвятіших патріархів царюючого міста Константинополя зібрався в Божественному і всечесному храмі Пресвятої Богородиці Паммакаристи, коли кермо Вселенської Церкви тримав спершу нині покійний славний Владика Максим, а потім нині правлячий Владика Симеон, визначає наступне: Continue reading

ПОСЛАННЯ ПОСТІЙНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ ПРАВОСЛАВНИХ ЄПИСКОПІВ ПОЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ: 27 РІЧНИЦЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Боголюбивим пастирям, чесному чернецтву, та всім вірним дітям Української Православної Церкви в Діаспорі і в Україні.

Високопреподобні і преподобні отці! Дорогі брати і сестри!

ХРИСТОС ПОСЕРЕД НАС!

Ми вітаємо наше возлюблене духовенствота вірних Української Православної Церкви за межами України та усіх вірних в Україні під час святкування двадцять-сьомої річниці проголошення незалежності України після розпаду Радянської імперії, отриманої без пролиття крові та з великими сподіваннями на безмежне зростання та надію в майбутнє. Continue reading

СВЯТИТЕЛЬ МИНА, ЄПИСКОП ПОЛОЦЬКИЙ

Пам’ять 20 червня / 3 липня

Святитель Мина відомий, як один з перших київських архіпастирів, які продовжили благодатну справу свідчення Православної віри в Полоцькому князівстві – першої білоруської держави.

На жаль, імена перших Полоцьких єпископів невідомі. Літописці згадують про єпископа Никифора, який в 1104 році став наступником київського митрополита Єфрема. Однак, роки житія єпископа Никифора невідомі.

Першим Полоцьким єпископом, про якого маємо точне датоване літописне свідоцтво, вважається святитель Мина. Єпископ цей з давніх часів шанується Церквою. Однак докладного Житія святителя не зберіглося. Війни з Московією та католицьки гоніння на Православну віру не пощадили рукописних сторінок … Continue reading

СВЯТИТЕЛЬ ДІОНІСІЙ ПОЛОЦЬКИЙ

Пам’ять 23 червня / 6 липня

Серед числа Білоруських святих не багато знайдеться таких, про кого збереглося настільки мало відомостей, як про блаженного Діонісія, єпископа Полоцького. Нічого невідомо, ні про час і місце його народження, ні про його походження і хіротонію, ні про його подвижництво.

Відомо, що попередником Діонісія на Полоцькій єпископській кафедрі, в храмі Святої Софії був єпископ Козьма, архієрейська хіротонія якого відбулася в 1143 році. Очевидно, він прибув в Полоцьк з Візантії трьома роками раніше разом з полоцькими князями, які повернулися з десятирічного вигнання. Continue reading

ДЕЩО ПРО МОЛИТВУ

Молитва це не вичитування чужих слів, а піднесення нашої душі та духу до Бога. Далі ми згадаємо, що головним органом молитви є наше серце (дух), а не рот. Якщо людина просто промовляє чужі слова, навіть не намагаючись зупинятися увагою на їхньому змісті – вона просто вдосконалюється в читанні. Це не молитва. Не обманюймо себе. В одній древній історії розповідається про ченця, який прийшов до вчителя кажучи, що має безперестанну молитву. Старець, який бачив його серце каже: – Ні, брате! Немає в тебе ніякої молитви. Ти просто звик до слів молитви так, як інші звикають до слів лайки! Continue reading

ЦАРСТВО БОЖЕ

1. Старозавітні сподівання Царства Божого

Вихідним початком євангельської проповіді Спасителя, як відомо, було вчення про Царство Боже. У першому ж Своєму зверненні до народу Він говорив про Царство Боже як про ту мету, заради якої потрібно «покаятися», тобто перемінитися, виправитися. «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне» (Мт.4:17). Ісус Христос говорив також: «Сповнився час і наблизилось Царство Боже: покайтеся і віруйте в Євангеліє» (Мк.1:15). І цю проповідь Він вважав Своєю невідкладною місією: «І іншим містам Я повинен благовістити Царство Боже, бо на те Мене послано» (Лк.4:43). В останні сорок днів Свого перебування на землі Спаситель переважно вчив про Царство Боже. Спаситель не тільки Сам проповідував про настання Царства Божого, але до такої ж проповіді ще на початку Свого суспільного служіння закликав і апостолів (Лк.10:9). Continue reading