ДЕЩО ПРО НАВЕРНЕННЯ ТА ХРЕЩЕННЯ ЯЗИЧНИКІВ

Вбивство Стефана розбудило у зилотах стихійне гоніння на християн тому вся християнська община змушена була покинути Єрусалим і шукати пристановища в різних місцях Юдеї і Самарії. Це розсіяння християн послужило до більшого успіху євангельського благовістя, вони проповідували повсюди про воскресіння Христа.

Перший досить значний успіх ця проповідь мала в Самарії, де ім’я Галілейського Чудотворця було відоме і при Його житті на землі. В Самарії благовістив Філіп (один з семи дияконів, вибраний разом з Стефаном (Діян. 6:5), а не апостол із дванадцяти, який залишився в Єрусалимі. Увірувавши в Христа Воскреслого за словом Філіпа приймали святе хрещення. Це було досить масове хрещення за межами Єрусалиму і за межами Юдеї яке звершував чоловік, що не належав до числа дванадцяти апостолів тому апостоли Петро і Іоан прибули в Самарію і поклали руки на всіх новохрещених і закликали на них Духа Святого, Який зійшов на увірувавших (Діян. 10, 44). Continue reading

ДЕЩО ПРО ЧЕРНЕЦТВО…

Чернецтво, як початково євангельське життя, засноване на ряді правил, яким вільно і без примусу слідують ті, що бажають трудитися і вгодити Богу. Монастир, як місце перебування і служіння ченця, колиска чернечого життя, це не просто місце проживання, будинок, але в першу чергу – училище вищого досвіду та свідомості через спільне проживання і взаємну турботу братів один про одного, а також через дотримання монастирських норм і статутів. 20 монастирів Святої Афонської Гори – це справжні візантійські фортеці, які вражають не лише своєю архітектурою, але і своїми поселенцями – хранителями вікової літургійної православної традиції, яка бере початок у ранньому чернецтві і до наших днів охоплює всі сторони життя ченця, допомагаючи йому за час життя в монастирі досягти досконалості і уподібнитися Богу. Continue reading

ПАМ’ЯТЬ ОТЦІВ ПЕРШОГО ВСЕЛЕНСЬКОГО СОБОРУ

Православ’я – це безцінний дар, даний Богом людині. Православна віра є тією самою небесною істиною, яку Син Божий приніс на землю. «Я на те народився, – каже Він у Євангелії, – і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду». Отже, Христос прийшов у світ, щоб відкрити нам істину – істинне вчення про Бога, про світ, про людину, про Царство Боже і про спасіння.

Цю істину найближчі учні Господа, Його апостоли, за словами святого Іринея Ліонського, поклали в Церкву, як у скарбницю, де вона зберігається і звідки кожен може черпати її на спасіння. Тому і називає апостол Павло Церкву «стовпом і утвердженням істини», бо істина Христова зберігається тільки в Церкві і буде зберігатися там до кінця віку. Continue reading

ДЕЩО ПРО БОГОСЛУЖІННЯ ВЕЛИКОГО ПОСТУ: СТРАСТНА СЕДМИЦЯ

Великий піст – особливий час церковного року, насичений богослужіннями, більшість яких відбуваються тільки в цей період церковного року. Великий піст став часом відродження й відновлення православних християн.

Великий піст складається з двох головних частин: Чотиридесятниці — 40-денного посту, і Страсної седмиці. Якщо Чотиридесятниця присвячена переважно нашому покаянню й духовному відновленню, то під час Страсної седмиці увага віруючих зосереджена вже не на собі (не на боротьбі зі своїми пристрастями), а на найголовніших подіях у земному житті Сина Божого — останніх днях Його перебування в Єрусалимі, Таємній Вечері, зраді, суді, розп’ятті й смерті, яка через зішестя в пекло переходить у торжество Воскресіння. Continue reading

ДЕКІЛЬКА РОЗДУМІВ ЩОДО СТАТУТУ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ

Повертаючись думками у передсоборні період, я згадую як 12 грудня 2018 року дехто говорив «не надо нам Томосу, зачем он нам». На передодні об’єднавчого Собору велися гарячі дискусії щодо майбутнього Церкви, щодо її устрою, кандидатури предстоятеля. Ці дискусії, як і архієрейський Собор УПЦ КП показали, що єпископат не хоче бути мовчазним виконавцем а хоче приймати активну участь в створенні і утворенні Церкви яку вони (архієреї) активно розбудовували і немало для цього потрудилися. Саме голосування в Святій Київській Софії не було «за когось або проти когось», голосування було за майбутнє Української Церкви. Тому розмови про те, що якби голосування відбулося не так як воно відбулося тоді об’єднавчого Собору було б не було, а Київський Патріархат був би. Думаю, що це помилкова думка. Думаю, що Київський Патріархат був би далеко не таким яким він був до 15 грудня 2018 року. Continue reading

ЩЕ ДЕЩО ПРО ВЕЛИКИЙ ПІСТ

Для багатьох православних християн ПІСТ переважно складається з дотримання певної кількості негативних для нього правил, це утримання від скоромної їжі (м’ясних і молочних, яєць а також алкоголю), різних розваг, концертів, танців, тощо.

Саме для цих християн я хочу нагадати, що мета посту полягає не в тому щоби примусити когось до формального виконання постового зобов’язання а для того, щоби християнин відчув приховану в собі спрагу спілкування з Богом. Відчув біля себе Божу присутність. У важкому і тривалому подвигу духовного відродження Церква не відділяє душу від тіла тому, що людина відпала від Бога вся, цілком, душею і тілом. Гріховне падіння полягає у перемозі плоті – тваринної ірраціональної похоті над духовною, божественною природою. Отже, покаяння це відновлення тіла у його справжньому виразу життя, як храму дорогоцінної людської душі. Ось тому уся людина душею і тілом кається. Тіло бере участь в молитві душі так само, як і душа молиться в своєму тілі. Continue reading

ДЕЩО ПРО БОГОСЛУЖІННЯ ВЕЛИКОГО ПОСТУ. ЧОТИРИДЕСЯТНИЦЯ

Великий піст – особливий час церковного року, насичений постовими, не притаманними в продовж року богослужіннями, більшість яких звершуються тільки в цей період церковного року. Великий піст складається з двох головних частин: Чотиридесятниці — 40-денного посту, і Страсної седмиці. Якщо Чотиридесятниця присвячена переважно нашому покаянню й духовному відновленню, то під час Страсної седмиці увага віруючих зосереджена вже не на собі (не на боротьбі зі своїми пристрастями), а на найголовніших подіях у земному житті Сина Божого — останніх днях Його перебування в Єрусалимі, Тайній Вечері, зраді, суді, розп’ятті й смерті. Continue reading

ДЕЩО ПРО ПІСТ – ПЕРШИЙ ТИЖДЕНЬ

Перший тиждень Великого посту розпочинається з понеділка, а не неділі чи суботи саме тому, що кожен недільний день несе на собі відбиток «Малої Пасхи». Уквітчує седмицю – Перша неділя Великого посту – Торжества Православ’я. Історично це свято з’явилось, як результат перемоги православних над іконоборцями. Тим не менше, воно й досі залишається глибоко символічним святом перемоги правдивої віри над марновіством, забобонами та впертою релігійною неграмотністю. Бути православним – це не тільки привілей, але й величезна відповідальність. У суперечках про те, чим ми спасаємось вірою чи добрими справами, у дійсності, праві обидві сторони. Не можна спастися добрими справами не маючи правої віри, але й не можна явити власну віру без добрих діл. Тож, це свято – свято духовного екзамену кожному християнину. На чому базується його віра? На власних уявленнях про Бога та Церкву, чи тому, що Сам Бог об’явив людству? Цей день – чудова нагода нам всім про це поміркувати. Continue reading

ПОСЛУХ ТА СМИРЕННЯ – ОСНОВА ЧЕРНЕЦТВА

Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою.

Ін 13, 34-35.

Справжній монастир – це ,, ікона Церкви,, говорив Святитель Василій Великий (330-379). В Русі-Україні чернецтво появилося з початком християнства; є відомості, що при Десятинній церкві існував монастир уже у 10 ст. та що 1017 року згорів Софійський монастир. З 1062 року у Києві існувала велика громада ченців у Печерському монастирі, а у 12 ст. в Києві вже було 17 монастирів. Києво – Печерська лавра – православний монастир, заснований у 1051 році монахами Антонієм і Феодосієм у печерах біля літньої княжої резиденції Брестово поблизу Києва. В одинадцятому столітті монастирі стали центром розповсюдження і утвердження православного християнства у Київській Русі. Continue reading

ДЕЩО ПРО УСТРІЙ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Помісна Православна Церква є Єдиною Святою Кафоличною (Соборною) і Апостольською Церквою у всій її повноті. Православна Церква за своїм устроєм не нагадує ту піраміду, якою є, власне, Римо-католицька церква, ухвали якої приймаються виключно у її центрі, у Ватикані (місто Рим). Однак було б єрессю сказати, що у православній церкві відсутній центр, і за своєю структурою вона являє собою децентралізовану, тобто автокефальну організацію, не маючи свого глави. Якщо католиків запитують, хто є главою Церкви, вони завжди кажуть: «Папа Римський». Православні на те ж питання дають відповідь: «Глава Церкви Господь наш Бог і Спаситель Ісус Христос. Continue reading