ДЕЩО ПРО СВЯТУ КАФОЛИЧНУ ПРАВОСЛАВНУ ЦЕРКВУ

Помісна Православна Церква є Єдиною Святою Кафоличною (Соборною) і Апостольською Церквою у всій її повноті. Помісна церква утворюється з єпархій (діоцезій) на чолі з єпископом: ”Там, де є єпископ, є еклесія (церква)”. Це визначення, взяте з послання святого Ігнатія Богоносця до мешканців Смирни. Великий Богоносець писав: «Будьте єдині з своїм єпископом»  і «Дивіться на свого єпископа, як на Христа». Православна Церква має тільки один харизматичний центр, свого Главу, Яким є Христос. Святий Дух, нероздільний з Сином завжди діє в Церкві спільно і роздільно з Ним, – Він проявляється у Вселенських Соборах, місцевих і обласних синодах і через пророчого Духа Своїх святих, які утвердили своє життя після виникнення церкви (еклесії). «Бо благодать і дар, що є у Трійці, даються від Отця через Сина в Дусі Святому» «Неможливе наділення даром в нас, крім в Дусі Святому. Continue reading

БЕСІДА ПРО ЧУДО ІСУСА НАВИНА

Св. Біблія розповідає про Ісуса Навина, «який зупинив сонце». Безвірники найчастіше нападають саме на це місце. Однак найновіші дослідження та відкриття науки, а також археологічні розкопки, що здійснювалися в Месопотамії, з безперечністю підтверджують історичну вірогідність усіх біблійних подій. Continue reading

ІСУС ХРИСТОС – БОГ НАДІЇ

Ісус Христос – Бог надії

Рим. 15:13

Незважаючи на те, що Христос жив серед людей, ділив з ними хліб і житло, для євангелістів і перших християн Ісус залишався реальністю, не просто великою людиною, а Божественною реальністю – Господом. Земне життя Ісуса Христа, за Євангелієм, є справжнім людським життям. Воно має свій початок і свій кінець. Ніщо людське не чуже Ісусу. Він радіє, як і ми, він потребує відпочинку і прагне спокою. Він вчить, проповідує, наставляє і, як ніхто інший, проникає у внутрішній світ своїх слухачів. Він трудиться і бореться, як і ми. Він живе і страждає, як і усі ми. Ісус – не тільки людина, а й духовна їжа. Continue reading

ДЕЩО ПРО МОЛИТВУ

Молитва це не вичитування чужих слів, а піднесення нашої душі та духу до Бога. Далі ми згадаємо, що головним органом молитви є наше серце (дух), а не рот. Якщо людина просто промовляє чужі слова, навіть не намагаючись зупинятися увагою на їхньому змісті – вона просто вдосконалюється в читанні. Це не молитва. Не обманюймо себе. В одній древній історії розповідається про ченця, який прийшов до вчителя кажучи, що має безперестанну молитву. Старець, який бачив його серце каже: – Ні, брате! Немає в тебе ніякої молитви. Ти просто звик до слів молитви так, як інші звикають до слів лайки! Continue reading

ХРИСТИЯНСТВО – НЕ МОДА І НЕ ТРАДИЦІЯ!

Християнство – це спосіб життя, це оригінальне мислення, це мистецтво творити добро і славити Бога! Якщо християнин згадує про Бога лише пару раз в рік, то він зраджує Христа! Якщо християнин бачить беззаконня і мовчить, то він зрадник Христа! Якщо християнин не живе по Євангелію, то він зрадник Христа!

Шукаючи правдивого Бога юдеї йшли на зустріч Христу, йшли щоби почути Його вчення, щоби пізнати істину. Одні вважали, що Він Іоан Хреститель, другі – що Ілля. Христос не був ні одним ані другим, Він був Господом, Вчителем. Те, що Ісус є Син Божий, а не месія, не могли зрозуміти і Його ученики. Одним із перших провістив , що Ісус є Син Божий, був Іоан Хреститель (Ін. 3:35 – 36). Ісус Христос – Втілений Божественний Логос, Друге Лице Святої Тройці, Спаситель світу, Боголюдина. Для юдеїв це було богохульством а юдаїзм за часів Ісуса Христа мав низку різних релігійних течій і угрупувань. Continue reading

ДЕЩО ПРО УСТАВ ПРАВОСЛАВНОГО БОГОСЛУЖІННЯ – (ТИПІКОН)

Згідно перекладу з грецької мови, Типікон (Типік) є книга уставу православного богослужіння. У ній є розділи стосовно практичного звершення церковного богослужіння, та про монастирське життя, тобто монастирський устав. Перші Типікони з’явилися із зародженням чернецтва у III-IV-му століттях після Різдва Христового. В них особливим чином розвинені ідеї устрою чернечого життя та вимоги, які повинні виконувати ченці та черниці, щоб досягти вищого морального удосконалення.

Перша чернеча громада була заснована одним із подвижників чернецтва, преподобним Антонієм Великим у 305-му році. Вона складалась із пустельників, які жили в скитах окремо один від одного і називались Лаврами. Його монастирі були перехідною ланкою від анахоретства до суворого гуртожитку (кіновій). Continue reading

ДЕЩО ПРО СВЯЩЕННЕ ПИСАННЯ

Священне Писання є джерелом віровчення яке дає нам духовну істину, існуючи поза часом, поза простором. Своїми силами Священне Писання – Біблію, навіть високоосвічений чоловік не зумів би написати. Вона написана людиною під дією Духу Святого. Автор Священного Писання та Священного Передання – Господь. Це означає, що Священна історія має у собі абсолютну непогрішну істину. Священне Писання показує, що в історії людства не має нічого випадкового, усе йде за Промислом Божим і людина не може ні прискорити, ні уповільнити будь-який процес. Старий Завіт – це уроки історії, повчальна книга, це те, що необхідне для спасіння людства.  Continue reading

ПРО ПІДГОТОВКУ ХРИСТИЯНИНА ДО ЗУСТРІЧІ З ВОСКРЕСЛИМ ІЗ ГРОБУ ХРИСТОМ

Кілька останніх неділь, котрі передують Великому посту, мають на меті фізично та духовно підготувати віруючих до входження в містичний досвід Святої Чотиридесятинці. Формально, саме того дня, тобто в неділю м’ясопусну, ми припиняємо вживати м’ясо вже до самого Великодня. Але, звісно, основна підготовка християн до посту – передусім духовна, внутрішня. Continue reading

ДЕЩО ПРО ПРОЩЕННЯ ОБІД

Перед наближенням великого посту я маю відвагу викласти тут деякі роздуми про прощення, бо на превеликий жаль часто в наших устах слово “прости” є синонімом “відвали”? Прощення – глибоке почуття, якому перш за все передує внутрішня духовна праця. Але в сучасній культурі це слово сильно профанує. Ми занадто багато говоримо про прощення, але не знаємо ні ціни вибачення, ні шляху до нього. Та й що в нашому розумінні є прощення? Глобальне «пробачити» означає зробити простими відносини, які є ускладненими через наші часто необдумані дії: «Кривизни вирівняються і нерівні шляхи стануть рівними» (Іс.40:4). Continue reading

ТРОЇЦЬКА ПОМИНАЛЬНА СУБОТА

Поминальна заупокійна субота встановлена напередодні святкування дня Святої Тройці і називається Троїцькою суботою. У день заснування Церкви, у Святу Трійцю, благодать Духа Святого пронизала всю Церкву земну і всю Церкву Небесну, де праотці і патріархи, священномученики, преподобні, святі. Між Церквами земною і Небесною існує прямий зв’язок, ми молимося святим, просимо у них і вони нас чують. У день заснування Церкви – день Святої Тройці Дух Божий все в світі освятив, і живих і покійних, тому отці Церкви з заснуванням Церкви поминали померлих своїх дорогих батьків, своїх братів і сестер, і з натхненням Духа Божого влаштували поминальну суботу напередодні свята Святої Тройці. Continue reading