УКРАЇНЦІ ЧЕКАЛИ НА ЦЕ 300 РОКІВ

Дорогі українці, ми чекали на це 300 років! Від 1686 р. греки мовчали про обман Росії щодо Української Церкви, а тепер сказали про те, на що чекали наші пра-пра-прадіди.

Святі отці Української Православної Церкви Московського Патріархату не тягнуть, навіть за їх бажання наслідувати отців Вселенського Православ’я, на рівень святих отців церкви, які здатні у екклісіологічний площині вирішити нагальне питання Української Церкви, бо поставили за основу свого служіння – служити імперським амбіціям. А служити Богу і мамоні неможливо, треба віддати Богові Боже, а кесареві кесареве. Continue reading

СЛОВО НА РІЗДВО ІОАНА ХРЕСТИТЕЛЯ

Сьогодні святкуємо священну і радісну подію, коли в старозавітні часи у священика Захарії, котрий служив при Єрусалимському храмі, і праведної Єлизавети народився син якому дали ім’я Іоанн, що значить Благодать Божа.

Батьки святого Іоанна Хрестителя походили з роду Аарону. Вони жили праведно і боговгодно. Одне тільки було в них горе, що вони не мали дітей, це їх засмучувало. Continue reading

ПРО ВІРУ І МАРІЮ!

Це фото наробило вчора у ФБ галасу. Декому воно зробило, як кажуть, день. Не зважаючи на нашу збентеженість змістом цієї світлини. Я хотів би вам розповісти про інше. Я дуже добре знаю цю жіночку. Здається її ім’я Віра. Це парафіянка Володимирського патріаршого собору у м. Києві. Вона скористалась київським метрополітеном для того, щоб добратися на богослужіння, або може їде з нього до свого помешкання. У 90-х роках, коли я служив у Володимирському соборі, ми багато з нею спілкувались. Вона надзвичайна патріотка і прихильниця Київського Патріархату. Це дійсно прості люди – носії нашого генетичного коду… Continue reading

ПРОПОВІДЬ В НЕДІЛЮ ВСІХ СВЯТИХ ЗЕМЛІ УКРАЇНСЬКОЇ

«Як плід прекрасний Твого спасительного сяйва, земля Українська приносить Тобі, Господи, всіх святих, що в ній просіяли, їх молитвами в мирі глибокому Церкву і державу нашу заступництвом Богородиці збережи, Многомилостивий»

(тропар Всім українським святим).

Такими образними словами, дорогі браття і сестри, оспівує сьогодні Свята Церква, Всіх святих, що в землі Українській просіяли. У прославлянні святих нашою Українською Православною Церквою видно як би підсумок того великого спасительного сіяння Слова Божого, насіння якого впали на благодатний жертовний ґрунт сердець нашого народу і принесли стократно плід Господу. Continue reading

НЕПРАВОСЛАВНЕ ПРАВОСЛАВ’Я. ДО ПИТАННЯ ДЕЯКИХ СУЧАСНИХ ПРАКТИК У ПРАВОСЛАВНИХ ХРАМАХ ГАЛИЧИНИ

Наші богослужбові співи всі повчальні, глибокодумні і піднесені. У них вся наука богословська, і вся мораль християнська, і всі розради, і всі залякування. Уважно слухаючи їх може обійтися без всяких інших навчальних християнських книг.

Святитель Феофан Затворник

Вступ

Православне богослужіння, що створювалося століттями, є великою скарбницею, в якій кожен щось знайде для себе: дорогоцінну перлину, прекрасний небесно-блакитний сапфір або прозоро-чистий аметист. Богослов знайде тут бездонні глибини богослов’я. Душа поетична знайде в цій скарбниці вищу поезію. Математик здивується стрункості та внутрішній логіці богослужбового статуту, побачить математичну красу. Проповідник знайде невичерпне джерело для натхненних повчань. Молитвеник – зразки найдосконаліших молитов. Церква керується і управляється Духом Святим. І воістину Духом Святим створювався Богослужебний Статут Православної Церкви. У храмі, під час богослужіння, здійснюється зв’язок з світом Вищім і світом видимим, ось це і є те найбільше, що робить богослужіння не спогадом, не простою переживанням, можливо і дуже хорошим, але тимчасовим і індивідуальним, але вічністю, що об’єднує всіх і вся – світ видимий і невидимий – і тут, в Церкві, ті люди, які не жили тоді, коли відбувалися ті великі події, тепер беруть участь в них, долучаються до них як до вічності. Continue reading

СЛОВО У ДЕНЬ СВЯТОЇ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ

Якщо хто прагне нехай іде і п’є

Ін.7:37-52. Ін.8:12

Не про тілесну спрагу говорив Христос і не про зви­чайну воду. Христос говорив про жагу душ наших і про благодать Духа Святого. 3,9. Так крім тілесної спраги є ще в нас спрага духовна. Як для тіла необхідно пиття води, вдихання повітря скільки ж для душі потрібно благодаті котра, служить для неї поживою, питтям і повітрям, заміняє всі життєві стихії. Як тамувати тілесну спрагу всі ми знаємо, але як ту спрагу душі загасити, якою водою напоїти душу, наситити душу Духом Святим не всі ми вміємо. Continue reading

ПРО ТЕПЕР НЕІСНУЮЧУ ЦЕРКВУ СВ. ГЕОРГІЯ У КИЄВІ

Святий Юрій Змієборець, св. вмч. Юрій (Георгій) Переможець – покровитель візантійських імператорів, згодом і українських князів. Св. Юрія за покровителя вважали українські воїни, які співали: «Нам поможе святий Юр, ще й Пречиста Мати, лихо звоювати!». За патрона Юрія Змієборця мають українські пластуни. Він є покровителем і для селян, які цього дня старалися до схід-сонця посіяти цибулю, огірки та іншу городину. Це так трішки з наших звичаїв… Continue reading

ПРОПОВІДЬ В ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ СВЯТОГО ЮРІЯ ПЕРЕМОЖЦЯ

У сьогоднішній день, дорогі брати й сестри, весь православний люд вшановує пам’ять великомученика Юрія Переможця. Значення для нас подвигу Святого Великомученика полягає у виявленні і непохитності чеснот, що проявились у ньому під час випробування.

Правдиві слова свого часу написав ранньохристиянський письменник Тертуліан: «Кров мучеників – це насіння християн». Їхня жертва і подвиг заради Христа – це те, що так не властиве для нас, людей нинішнього віку, і, навіть, незрозуміле. Розуміння їхнього страждання, як максимум обмежується похитуванням голів під час проповіді. Але, ми дорогі брати і сестри повинні усвідомлювати, що для нас, християн, їхні страждання – це не просто приклад, але й засіб для власного духовного зросту. І це не просто має бути тимчасове і миттєве захоплення, але формування особистісних і душевних відчуттів для осягнення духовних вершин у пошуках Бога. Continue reading

«ШАЛЕНИЙ РИТМ ПРОГРЕСУ, ЩО СКІНЧИВСЯ КАТАСТРОФОЮ»

«І сім ангелів, які мали сім труб, приготувалися трубити…

Третій ангел затрубив, і впала з неба велика зірка, що палала подібно до світильника, і впала на третю частину рік і на джерела вод. Ім‘я цієї зірки «полин»; і третя частина вод стала, як полин [1], і багато з людей померло від вод, тому що вони стали гіркі» (Одкр. 8, 6 і 10-11). 

Дорогі друзі! 32 роки тому ми вперше дізналися про страшну катастрофу на Чорнобильській АЕС. Прекрасну українську поліську землю накрило страшним мороком смертоносних атомних частинок. Постраждали від вибуху на атомній електростанції сусідні поліські білоруські села. Continue reading

ШЛЯХ ДО ПОМІСТНОСТІ….

Христос Воскрес!

Дорогі друзі! Вперше в історії України так гучно заявлено владою, зокрема Президентом Петром Порошенком та Верховною Радою України, про визнання автокефалії Української Церкви. Ми щойно переконались в яких муках народжується правдива Церква, правдиве Українське Православ’я, як зашипіли ті, хто ненавидить України і все українське. Ми побачили, як у таких моментах історичної долі виявляється справжню обличчя тих, хто тільки словами “любить” Україну. Не зупиняймося і щиро молімось за утвердження Єдиної Помісної Української Православної Церкви. Всяке базікання про те, що українська влада втручається у справи Церкви не має під собою ніяких аргументів, бо ще проф. О. Лотоцький у своїй капітальній праці “Автокефалія” заявляв про те, що прагнення до унезалежнення Церкви має відношення до компетенції зовнішньої, до компетенції державної влади і її прагнень. З цього приводу наведу кілька історичних прикладів. Ще за часів Києворуської держави ми маємо два випадки, які промовисто говорять про прагнення нашими київськими князями мати незалежну Київську Митрополію. Над двома датами 1051 та 1147 років неодноразово розважали історики, вказуючи на те, що це були перші спроби проголошення окремішності Київської митрополичої кафедри за великих київських князів Ярослава Мудрого та Ізяслава ІІ Мстиславича. Те саме відбувалося і у період Великого князівства Литовського, зокрема 1416 року великий князь Вітовт скликав елекційний собор у Новогрудку білоруському для обрання окремого митрополита, “не бажаючи занепаду нашої віри і церков”. Маємо більш аніж промовистий приклад відкритого втручання влади з часів Московського Царствія, коли 26 січня 1589 р. за тиском з боку царя Бориса Годунова і його двору на Патріарха Єремію ІІ Траноса було проголошено Московський Патріархат. Ще більш промовисті випадки маємо з історії національно-церковно-визвольного руху балканських народів з-під Османського ярма. Так само маємо прямі заяви і звернення до Вселенського Патріарха польського уряду щодо незалежності Православної Церкви в Польщі, які завершилися наданням томоса про автокефалію від 13 листопада 1924 р. Continue reading