За всю нашу історію світські географічні регіони диктували кордони єпископських кафедр і автокефальних церков. Рішення вселенських соборів, які іноді підтверджували цю юрисдикцію, були прагматичними зусиллями з вирівнюванням і часто перестроюванням – церковної мапи відповідно до зміни політичних реалій. Коротше кажучи, немає нічого по богословськи значимого у церковних кордонах. Continue reading
Tag Archives: роздуми
ВІРА І НАУКА У ПРАВОСЛАВНІЙ ГНОСЕОЛОГІЇ І МЕТОДОЛОГІЇ
А. Реальна проблема або псевдо-проблема?
Протиставлення віри і науки та, як наслідок, конфлікт між ними є проблемою, характерні для західноєвропейської думки (франко-латинської), але є псевдо-проблема для православної святоотцівської традиції. Ця думка базується на історичних даних цих двох регіонів. Continue reading
МИТРОПОЛИТ АВГУСТИНОС (ЛАБАРДАКІС), КЕРУЮЧИЙ НІМЕЦЬКОЮ МИТРОПОЛІЄЮ КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ, ПРОКОМЕНТУВАВ ОСТАННЄ РІШЕННЯ МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ.
За рішенням Священного Синоду Московського Патріархату від 14 вересня 2018 року припиняється «участь Російської Православної Церкви у всіх єпископських зборах, богословських діалогах, багатосторонніх комісіях та інших органах, де представники Константинопольського Патріархату будуть головувати або співголів», насправді не є несподіванкою можливого анулювання участі трьох російських єпископів Німеччини на наступному засіданні Православної єпископської конференції в Німеччині (OBKD). Continue reading
КРАЙНОЩІ У БОГОСЛОВ’Ї І У ЖИТТІ
Між двох крайнощів, як говорив Аристотель, є середина, яка є чеснотою. Доброчесність є серединою не в сенсі чогось проміжного, але в сенсі повноти, яка їй притаманна. Тому він і говорив, що якісно чеснота є крайністю, а кількісно вона є серединою. Наприклад, хоробрість кількісно не досягає зухвалості, але також і не опускається до боягузтва, це чеснота між боягузтвом і зухвалістю. Кількісно вона між ними, тобто є серединою, але якісно вона є крайністю, найвищим, що повинно мати – хоробрістю, а не зухвалістю чи боягузтвом. Continue reading
ХРИСТОС І ПРОБЛЕМА СУСПІЛЬСТВА
Наскільки людина очищається від пристрастей, настільки вона набуває можливість і для істинного спілкування з Богом і з іншими людьми.
Ті, хто дивляться на людину з позиції романтики і чисто зовні переносять зло з особистостей у суспільство, бо вважають, що зміна суспільства на краще призведе до зміни і людей на краще. Але православні християни, не відкидаючи значення впливу суспільства на особистість людини, першорядне значення надають преображенню особистості людини через покаяння і за допомогою Божественної благодаті. Continue reading
ПОСМЕРТНА ДОЛЯ НЕХРЕЩЕНИХ НЕМОВЛЯТ: ВІЧНЕ БЛАЖЕНСТВО АБО ГІРКІ МУКИ?
Облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне
Мт. 19:14
Всіх нас лякає смертний час і посмертна доля, адже всі ми грішні і усвідомлюємо свою гріховну природу. Але яка доля невинних немовлят, які навіть не змогли прийняти Таїнство Хрещення у силу різних трагічних причин? Ця стаття присвячена роздумам на цю тему, у ній узагальнено погляди святих отців Церкви на це питання. Continue reading
ПРОБЛЕМИ БІОЕТИКИ І ПРАВОСЛАВНА СВІДОМІСТЬ
Сучасна «масова свідомість» найчастіше гостро реагує на малозначні, по суті, нікчемні події, прагне оцінити найменші деталі суспільного життя і, навпаки, часто залишає без уваги глобальні соціокультурні зміни, що відбуваються у суспільстві. Зовсім недавно на авансцену громадської думки вийшли проблеми біоетики, про які багато казали медичні експерти, філософи, соціологи, журналісти. Однак обговорення цих проблем поступово зійшло нанівець, та й сам біоетичні контент значно редукувався і з полемічного поля змістився в область поширених штампів, кліше, нав’язаних суспільству стереотипів, згідно з якими існують доведені і усталені істини сучасної біоетики, незаперечні і аксіомичні. Навіть сама так звана «експертна» полеміка у сфері біоетики перетворюється у набір традиційно висунутих однією стороною аргументів «за» або «проти» і контраргументів, пропонованих іншою стороною, побудованих також на тезах і твердженнях, що перетворилися у банальності і загальні розважання. Continue reading
ІСУС ХРИСТОС – БОГ НАДІЇ
Ісус Христос – Бог надії
Рим. 15:13
Незважаючи на те, що Христос жив серед людей, ділив з ними хліб і житло, для євангелістів і перших християн Ісус залишався реальністю, не просто великою людиною, а Божественною реальністю – Господом. Земне життя Ісуса Христа, за Євангелієм, є справжнім людським життям. Воно має свій початок і свій кінець. Ніщо людське не чуже Ісусу. Він радіє, як і ми, він потребує відпочинку і прагне спокою. Він вчить, проповідує, наставляє і, як ніхто інший, проникає у внутрішній світ своїх слухачів. Він трудиться і бореться, як і ми. Він живе і страждає, як і усі ми. Ісус – не тільки людина, а й духовна їжа. Continue reading
АСКЕТИКА СУЧАСНОГО ПОДВИЖНИКА (ПО ТВОРАМ СТАРЦЯ ЙОСИПА ІСИХАСТА)
«Страх Господній – початок премудрості» [1], – каже мудрий Соломон, і з ним погоджуються [святі] отці. І я кажу вам: блаженний і триблаженна людина, що боїться Господа.
З цього божественного страху народжується довіра до Бога. І вірує людина всією душею, оскільки абсолютно присвятила себе Богові, то і Бог цілком думає про неї. І, крім їжі та притулку, про які спонукає людину піклуватися знову ж [Бог,] іншої турботи [у людини] немає. Дотримуючись ж волі Господа, вона з усією простотою їй підпорядковується. Continue reading
ХРИСТИЯНСТВО – НЕ МОДА І НЕ ТРАДИЦІЯ!
Християнство – це спосіб життя, це оригінальне мислення, це мистецтво творити добро і славити Бога! Якщо християнин згадує про Бога лише пару раз в рік, то він зраджує Христа! Якщо християнин бачить беззаконня і мовчить, то він зрадник Христа! Якщо християнин не живе по Євангелію, то він зрадник Христа!
Шукаючи правдивого Бога юдеї йшли на зустріч Христу, йшли щоби почути Його вчення, щоби пізнати істину. Одні вважали, що Він Іоан Хреститель, другі – що Ілля. Христос не був ні одним ані другим, Він був Господом, Вчителем. Те, що Ісус є Син Божий, а не месія, не могли зрозуміти і Його ученики. Одним із перших провістив , що Ісус є Син Божий, був Іоан Хреститель (Ін. 3:35 – 36). Ісус Христос – Втілений Божественний Логос, Друге Лице Святої Тройці, Спаситель світу, Боголюдина. Для юдеїв це було богохульством а юдаїзм за часів Ісуса Христа мав низку різних релігійних течій і угрупувань. Continue reading