ОСОБИСТИЙ КОМЕНТАР ІЄРОМОНАХА ОНУФРІЯ (ЛЯДИ) ЩОДО ПОДІЙ с. СОЛОНЕВА РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ УКРАЇНИ

У червні-липні 2014 р. Б. в с. Солонів Радивилівського району Рівненської області відбулася знаменна і водночас неординарна подія – перехід церковної громади УПЦ Московського Патріархату в юрисдикцію УПЦ Київського Патріархату.

Подія ця сталася після довголітнього аналізу вірних храму св. вмц. Параскеви П’ятниці с. Солонів того, в якій Церкві вони знаходяться (якого підпорядкування) і те, кому призиває служити місцевий, тоді ще настоятель прот. Юрій Сопіга (УПЦ МП). Останньою краплею в «чаші роздумів і вагань» стали події Українського майдану 2013-2014 рр., а особливо війна на Сході України, яка триває по сьогодні. Коли вірні села просили священика Юрія молитися за жертв Небесної сотні, справедливо відчуваючи у цьому свій християнський обов’язок і патріотизм, то він це просто проігнорував, хоч як пастир мав би бути сам ініціатором таких поминань, молитов за добробут, мир та спокій в Україні. Continue reading

ІСТОРИЧНІ ІНСИНУАЦІЇ ЯК СПРОБА БОРОТЬБИ ПРОТИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ ТА ЙОГО ПРЕДСТОЯТЕЛЯ

Ось вже кілька тижнів ми спостерігаємо фантастичний підйом «творчої активності» неофіційного речника Московського Патріархату в Україні, п. Юрія Чорноморця. З неймовірним темпераментом, достойним ліпшого застосування, цей науковець УПЦ МП наполегливо обливає брудом Київський Патріархат і його Предстоятеля, не гребуючи прямими містифікаціями історичних фактів, канонів та релігійних термінів. Ось і чергова стаття п. Юрія, «Шлях до єдності», пістрявить історичними міфами та перекручуваннями понять. Спробуємо коротко проаналізувати деякі з цих фактів. Continue reading

СОБОР СМОЛЕНСЬКИХ СВЯТИХ

Святкується в неділю перед святом Смоленської ікони Божої Матері

Смоленська кафедра є однією з найбільш древніх у Київської митрополії Константинопольського патріархату, бо християнство стало поширюватися на Смоленщині незабаром після хрещення Києва. Як повідомляє літопис: «в лето иде Владимир в Смоленскую землю и тамо крести все те земли». Continue reading

СЛУЖБА СВЯТУ ХРЕЩЕННЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

НА ВЕЛИКОЇ ВЕЧІРНІЙ

На «Господа кличу:» стихири Хрещення Русі-України, глас 5.

Подібний: Радуйся, Животворчі Хрест:

Радуються Неба і земля, / ангели радіють, люди торжествують, / бо це Христос, Бог наш, / як наречену прикрашену і обрану, / Церкву Київську Себе обручив, / людей її на ниву безсмертя привів / і спасає від полону ворожого Хрещенням святим, / що подає мир душам нашим. Continue reading

СВЯТІ КИЇВСЬКІ МУЧЕНИКИ ФЕДІР ВАРЯГ І СИН ЙОГО ІОАН

Пам’ять 12/25 липня

Святі мученики Федір Варяг і син його Іоан жили в Києві в Х столітті, коли варяги, предки нинішніх шведів і норвежців, брали особливо діяльну участь у державній та військового життя Київської Русі. Купці та воїни, вони прокладали нові торговельні шляхи до Візантії і на Схід, брали участь у походах на Царгород, становили значну частину населення стародавнього Києва та князівських найманих дружин. Головний торговий шлях Русі – з Балтійського моря в Чорне – називали тоді «шлях із варяг у греки».

На варязьку дружину спиралися у своїх починаннях вожді і організатори ранньої київської державності. Як і слов’яни, серед яких вони жили, багато з заморських прибульців під впливом Візантійської Церкви брали святе Хрещення. Київська Русь займала серединне місце між язичницької Скандинавією і православної Візантією, тому панівними в духовному житті Києва виявлялися поперемінно то живлющої віяння християнської віри, що йшло з півдня (при блаженному Оскольді в 860-882 рр.., При Ігорі і святий Ользі в 940-950 – х рр..), то згубні вихор язичництва, налетів з півночі, від Варязького моря (в часі правління Олега, що убив Оскольда у 882 р., при повстанні древлян, які вбили Ігоря в 945 р., за часі князя Святослава, який відмовився прийняти Хрещення, незважаючи на наполягання своєї матері, рівноапостольної княгині Ольги). Continue reading

ТРАДИЦІЙНА МОЛИТВА, ЩО ЧИТАЄТЬСЯ ЗА ЛІТУРГІЄЮ В ПРАВОСЛАВНИХ ХРАМАХ У ЧАСІ ВІЙНИ

Господи Боже сил, Боже спасіння нашого, Єдиний творча чудес!

Поглянь, у милості і щедрості своєї, на смиренних слуг Твоїх і, як Людинолюбний, почуй і помилуй нас.

Бо повстали вороги наші на нас, щоб погубити нас і розорити святині наші. Поможи нам, Боже, Спасителю наш, і визволи нас задля ім’я Твого, та прикладуться до нас слова, що вимовив Мойсей до людей Ізраїлю: Будьте відважними, стійте і побачите спасіння від Господа. Бо Господь допоможе нам. Continue reading

СОБОР БІЛОРУСЬКИХ СВЯТИХ (перехідне святкування у другу або третю Неділю після П’ятидесятниці)


Ідея святкування окремого свята – Собору Білоруських святих, уперше було піднято ще в міжвоєнний час у Польської Автокефальної Православної Церкві. По ініціативі Високопреосвященного владики Олександра (Іноземцева), архієпископа Поліського і Пінського це питання розглядалася на соборах ПАПЦ і, по деяких відомостях, було вирішено встановити «День пам’яті Руських (тобто Київських) святих у одну з неділь після П’ятидесятниці». Але тогочасні влади Польщі віднеслися до подібної ініціативи архієреїв ПАПЦ дуже негативно, бо це піднімало самосвідомість білорусів та українців. Continue reading

«А ЄВАНГЕЛІЄ ПРОЧИТАЙ ЗІ СТРАХОМ І ТРЕПЕТОМ …»

Євангеліє напрестольне. Вільня, 1575 р.

Цього року виповнюється 440 років друкарні Мамонiчів, яка мала важливе суспільне i культурне значення в житті Білорусі й особливо Київського Православ’я останньої чверті XVI – першої чверті XVII століття. Друкарня, яку організував котрі вчинили на кошти шляхтич Зарецких, перебувала в будинку заможних віленських городян братів Луки і Кузьми Мамоничів, а пізніше – в будинку їх спадкоємця Леона, сина Кузьми. Отримавши монополію на випуск i продаж книг, друкарня, по суті, виконувала функції «державного видавництва». Її продукція розходилася ні тільки по всьому Великому Князівству Литовському, але i серед сусідніх східних i південнослов’янських народів. Continue reading

МАРАМОРОШ-СИГОТСЬКИЙ ПРОЦЕС: РЕЛІГІЙНО-СУСПІЛЬНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ У СВІТЛІ ПОДІЇ

Преподобний Алексій Карпаторуський (в миру Олександр Кабалюк)

Сьогодні певні історики спробують насадити міф, що до 1949 року ніяких проявів православ’я в Західної Україні (частині, що до 1918 р. перебувала під владою Австро-Угорської імперії) не було. Через це ми передруковуємо дуже цікавий матеріал, що з’явився в газеті «Новини Закарпаття» від 3 січня 2014 р.

Редакція порталу «Київське Православ’я»

У ці дні новітнє покоління відзначає 100-річчя і 110 років з часу знакових подій в історії краю. З лютого по квітень 1904-го і взимку 1914-го (до 3 березня включно) тривали судові процеси над закарпацями. Вони зафіксовані як Мараморош-Сиготський процес і стали прикладом процесу самоідентифікації краян. Про це — у розмові з авторитетним дослідником теми Юрієм Данильцем, кандидатом історичних наук, доцентом кафедри історії України УжНУ, автором та співавтором понад десятка наукових та науково-популярних видань, директором Богословсько-історичного НДЦ ім. архімандрита Василія Мукачівської єпархії УПЦ. Continue reading

ЖИТІЯ СВЯТОГО БЛАГОВІРНОГО КНЯЗЯ І ПЕРШОМУЧЕНИКА КИЇВСЬКОГО ОСКОЛЬДА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ МИКОЛАЯ

Ікона святого благовірного князя і першомученика Київського Оскольда-Миколая пензля Артура Орльонова

Цього року вперше святкуємо пам’ять святого благовірного князя і першомученика київського Оскольда-Миколая.

Перше аніж остаточно хрестилася Русь-Україна рівноапостольним князем Володимиром Великим у 988 р. на зорі нашого духовного становлення та державного утвердження з’явилася постать, з якою пов’язане фактично перше хрещення Руси – це київський князь (каган) Оскольд, або ж Аскольд [1]. Ці доленосні для нашої країни події відбувалися на сто років раніше від володимирового хрещення Київської Руси і залишилися досить помітними, як у вітчизняних літописців, так і в іноземних хроністів.

Князь Оскольд став першим князем християнином, взявши для себе у купелі хрещення ім’я Миколай. Згодом він став першим київським мучеником за віру Христову. Оскольд-Миколай отримав велику милість від Бога відкрито серед київської язичницької вороже налаштованої громади сповідувати Христа.  Continue reading