СОБОР СМОЛЕНСЬКИХ СВЯТИХ

Святкується в неділю перед святом Смоленської ікони Божої Матері

Смоленська кафедра є однією з найбільш древніх у Київської митрополії Константинопольського патріархату, бо християнство стало поширюватися на Смоленщині незабаром після хрещення Києва. Як повідомляє літопис: «в лето иде Владимир в Смоленскую землю и тамо крести все те земли».

Вже  заснована в 1137 р. (за деякими даними – в 1136 р.) Київський митрополит видає грамоту про заснування Смоленської єпархії. Першим єпископом Смоленським був єпископ Мануїл Грек. Між князем і першим єпископом було укладено угоду, яке увійшло в історію під назвою «Статутні грамоти Ростислава».

Смоленська кафедра отримала від князя значні доходи, земельні володіння. Зокрема, грамота «Про пагорбі» від 1150 р. говорить про передачу Смоленської єпархії Соборної гори, на якому ще Володимир Мономах побудував в 1101 Успенський собор.

У 1404 році Великий князь Вітовт приєднував місто, а з їм і кафедру до стародавньої слов’янської держави – Великого Князівства Литовського. Від цього часу православний  Смоленськ стояв на кордоні Великого Князівства і відважно обороняв його від навал московського агресора. У цієї обороні особливо визначився Смоленський архієрей, майбутній Київський митрополит, Йосип Солтан, який, разом з соборним духовенством, на стінах боронив соє місто від війська москалів.

У боротьбі проти Московської агресії, місто і власне Смоленська кафедра зазнала багато страждань. Часом агресор, окупувавши Смоленську землю, винищував її дощенту. Але це тільки укріплювало дух та давало Православ’ю нових мучеників та подвижників. Тільки в другої половині XVII століття, Москві вдалося остаточно підкорити Смоленськ та його древню кафедру.

Загалом Смоленська земля дала багато подвижників, мучеників та святителів, якими сьогодні хвалиться Київське Православ’я. Серед них – мученик Меркурій воїн (+1239), якого Божа Матір обрала для того, щоб він врятував Смоленськ від навали хана Батия. Мученик безстрашно бився, ціною свого життя зумівши зупинити просування ворога до міста. В Успенському Соборі досі зберігаються його сандалі. Цей мученик сьогодні, разом з святителем Йосипом (Солтаном), надихають своїх нащадків на боротьбу за Свободу і Незалежність нашої Батьківщини. І ми молимось і віримо, що древній Смоленськ буде визволений з Московського полону.

Історично склалося, що Смоленських святих вшановували в неділю перед святом Чудотворної Смоленської ікони Божої Матері Одигітрія . Ця ікона, по переданню була написана Святим Євангелістом Лукою. У 1046 грецький імператор Костянтин Мономах видав дочку за князя Всеволода і благословив її цією іконою. Ганна Костянтинівна, в свою чергу, благословила потім нею свого сина – Володимира Мономаха, який став князем Смоленським у 1097 р. і привіз ікону «Богородиця Одигітрія» в Смоленськ. У 1103 р. Володимир Мономах побудував Успенський собор і поставив туди цю Чудотворну ікону. З тих пір вона іменується Смоленської.

Саме через історичну традицію народного святкування, Патріарх РПЦ МП Пимен, у 1983 році був вимушений встановить офіційне свято – Собор Смоленських Святих, що святкується в неділю перед святом Смоленської ікони Божої Матері. Але в офіційні календар РПЦ МП це свято було внесене тільки в 1986 р.

Тропар Собору Смоленських святих, глас 4

Славний Собор святих землі Смоленської, / що водами святого Дніпра омита. / Мученики, святителі, преподобні і благовірні, / ви віру апостолів заховали, / і сьогодні, разом з Богородицею і собором Сил Безплотних, стоїте біля Святій Трійці, / та водами благочестя наповнюєте землі Русі Київської, / подаючи православним допомогу Небесну / для ствердження віри / і спасіння душ наших.

Кондак Собору Смоленських святих, глас 3

Шляхом, що Небесна Цариця показала, / подвиг здійснивши на землі Смоленської, / пройшли в Православної вірі земні путь ваш, / і передання святих отців заховали добре. / Тепер молите Бога, / щоб шляхом віри і нам пройти, / Сину Божому наслідуючи в смиренні до хресної смерті, / молитвами Богородиці, / нехай подасть спасіння душам нашим.