Перше та унікальне видання Чернечого Требника сучасною українською мовою, відбулося дякуючи закордонним членам проекту «Київське Православ’я». Скінчилася майже 4 річна праця авторського колективу. У Требнику зібрані всі Чини, що стосуються чернечого життя, заснування та освячення монастиря.
Невеликий наклад вже пішов у провідні бібліотеки. Також Требник доступний для скачування за посиланням: https://yadi.sk/i/QGwYRu5iuEFZh Continue reading
Кондак 1
Обраний від диявольського служіння на служіння істинному Богу і до лику святих приєднаний, священомученик Кипріяне, моли Христа Бога позбавити нас від сіток лукавого та перемогти світ, тілесне і диявола, та закликаємо тебе: Continue reading
Пам’ять 30 вересня / 13 жовтня
Святитель Михаїл, перший митрополит Київський, помер в 992 році і був похований в Десятинній церкві Пресвятої Богородиці в Києві. Близько 1103 року при святому ігумені Феоктисті (згодом святитель Чернігівський – пам’ять 5 серпня), мощі його були перенесені до Антонієвих печер, а 1 жовтня 1730 року в Велику Печерську церкву (Успенський храм). Continue reading
Пам’ять 24 вересня / 7 жовтня
24 вересня / 7 жовтня Українське Православ’я, разом зі всією повнотою Вселенського Православ’я, прославляє одного із славних синів землі Української – преподобного Феодосія Манявського. Преподобний Феодосій став помічником преподобного Іова Манявського в 1608 р. і вважається разом з ним засновником цієї древньої святині – Українського Афону.
З молодих літ преподобний Феодосій намагався догодити Господу Богу благочестивим, сповненим чеснот життям, виконанням заповідей Закону Божого. За Божим промислом, утікаючи від насолод суєтного світу прийшов він до преподобного Іова. У всіх монастирських трудах він був невтомним його помічником. Continue reading
Своє найменування Любецька ікона Божої Матері отримала від містечка Любеч поблизу Чернігова. За переказами явлення ікони відбулося в одинадцятому столітті. У той час Любеч був одним з найвідоміших міст Київської Русі. У ньому жив небагатий м’ясник з сім’єю. Одного разу старший син наслідуючи роботі батька схопив ніж і став грати з ним. Ненароком він завдав смертельну рану молодшому братові. У страху хлопчик сховався в грубку. В цей час в будинок увійшла мати. Вона не знала, що в грубці хтось ховався і розтопила її. Дитина почав горіти. В хату повернувся господар. Він побачив, що сталося і в гніві з силою вдарив дружину, від чого та померла. У великому горі він пішов на берег Дніпра, сів у човник і поплив за течією. Від горя і сліз чоловік заснув, а коли прокинувся, то побачив, що човен не попливла до Києва, а причалила у Любеча. На березі стояла ікона Божої Матері. Нещасний кинувся на коліна перед образом і став молитися їй, а потім взяв в руки ікону і пішов з нею додому. Його радості не було меж, коли він побачив, що вся сім’я його жива і неушкоджена. Continue reading
Пам’ять 6/19 травня
Іов Почаївський, Іван Залізо (1550—1651) — православний святий, ігумен Почаївського монастиря, ієромонах, автор збірки моральних порад і повчань «Пчола Почаївська». У своєму звеличенні «чернечої бідності» як найвищої моральної цінності він доходить до того, що вимагає поширення її на світських людей. Єдине, що світська людина може мати більше від ченця, це дружина; в усьому іншому мирянин і чернець повинні суворо дотримуватися принципу некористолюбства. Continue reading
Пам’ять 6/19 квітня
Святитель Мефодій (мирське ім’я Михайло) народився до 820 році в місті Солуні в Македонії в родині Лева Друнгарія, родом болгарського слов’янина, одного з помічників при Солунському стратигу (військовому генерал-губернаторі).
Святий Мефодій спочатку служив, як і батько його, у військовому званні. Цар, дізнавшись про нього, як про доброго воїна, поставив його воєводою в одне слов’янське князівство Славін, що під грецької державою. Це сталося за особливим розсудом Божим і для того, щоб Мефодій міг краще навчитися слов’янської мови, як майбутній згодом духовний вчитель і пастир слов’ян. Пробувши в чині воєводи близько 10 років і пізнавши суєтність життя, Мефодій почав міркувати про зречення від усього земного і спрямовувати свої думки до Небесного. Залишивши воєводство і всі втіхи світу, він пішов у ченці на гору Олімп. Continue reading
Чин молитви за святі ікони був написаний в 1922 році священомучеником Інокентієм (Тихоновим) – майбутнім архієреєм Вінницької єпархії, який був розстріляний у Вінниці в 1937 році.
Чин був написаний після того, як одна з черниць сказала, що іноді в домашньому побуті серед християн ставлення до святих ікон носить недостатньо побожний і шанобливий характер.
Люди дозволяють собі в присутності «домашніх» ікон негідну поведінку, тоді як перед храмовими іконами вони ніколи такого не зроблять. Однак, всі ікони – і ті, що знаходяться в храмі, і ті, що в будинку, мають однакове благодатне освячення. Continue reading
Священик: Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.
Священик: Слава Тобі, Боже наш, Слава Тобі.
Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші. Continue reading
Пам’ять 18 вересня / 1 жовтня
Історія Молченської чудотворної ікони Божої Матері тісно пов’язана з Києво-Печерською лаврою, звідки, втікаючи від монголо-татарської навали, прийшли ченці в Молченську пустинь, що біля Путивлю та оселилися там. Коли ченці відійшли до Господа, їх поховали в влаштованої ними печері в Чудній горі, що поблизу Молченського болота. Місцевість та була відлюдна. І люди поступово забули, що в XII-XIII століттях жили там і померли подвижники-ченці з Києво-Печерської Лаври. Continue reading