А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне
Ін. 4:14
Нинішня неділя має устійнену назву – самарянки, але тема неділі, розпочата із середи – свята переполовення П’ятидесятниці – і провідною темою є вода – жива вода, вода безсмертя, вода премудрости. Continue reading
Інститут Соборності у свідомості Церкви є інституційним органом, який приймає рішення щодо управління Церквою та точного формулювання її доктрин. Іншими словами, Соборність є святим духовним способом, яким безперечно визначаються віра і життя Церкви. Таким чином, забезпечується інституційна єдність Церкви, але також і її всесвітність, універсальність. Інститут Соборності, таким чином, є вираженням єдності між Помісними Церквами, а й виразом єдиної Церкви по всьому світу. Continue reading
«Ось ми йдемо в Єрусалим і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і засудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам, – сказав Ісус Христос учням по дорозі в це священне місто. – І насміхатися будуть над Ним, і плюватимуть на Нього, і битимуть Його, і вб’ють Його, але третього дня Він воскресне»
Мк. 10:33-34
Цими словами Ісус передвіщав Свої майбутні страждання на Голгофі, бо Він наперед знав усі подробиці того, що з Ним буде в Єрусалимі, але сміливо йшов назустріч найвищому випробуванню – послужити спасінню всього світу, спасінню всіх, хто живе в ньому, навіть тих, які розіпнуть Його на хресті. Continue reading
«Той, хто не може повірити в Христа, повинен і віритиме в антихриста» (єромонах Серафим Роуз) [1]
І. Трансгуманізм: зміїне збочення
Трансгуманізм — це найновіший і, можливо, останній прояв спокуси і брехні сатани по відношенню до людини: стати Богом без Бога. «У день, коли ви скуштуєте їх, відкриються очі ваші, і ви будете, як боги» (Бут. 3:5). У своїй відмові від Боголюдини Христа заради створення зворотного, людинобога [2], ясно видно, що суть трансгуманізму є повністю сатанинською. Неозброєним оком видно зміїне збочення волі Божої та плану Бога — згідно з яким людина має стати «богом за благодаттю» — через хибну заяву про те, що вона стане Богом, змінивши людську природу. Саме це сповідують і пророки трансгуманізму. Continue reading
Можливо, мені краще від початку прямо заявити наступне. На мою думку, не підлягає сумніву, що не може бути православного богослов’я, яке не звертається до отців Церкви. Що б не малося на увазі під «синтезом за межами неопатристики», не йдеться про те, щоб відійти від святих отців. Як мені здається, принципова підстава для такої заяви полягає в наступному: ми, православні, не збираємо нашу віру з підручних матеріалів, а отримуємо її і отримуємо її від апостолів саме через святих отців. Моя віра — не сума моїх уявлень про Бога, мир, Христа і так далі, вона — участь у чомусь більшому, ніж я сам, у тому, що мені було передано. Насправді мені здається, що ми, православні, згодні в цьому. Єдине, чому ми говоримо про «пост-патристичне богослов’я», — це незадоволеність, яка відчувається в багатьох колах, незадоволеність тим різновидом богослов’я, який домінував у минулому столітті. Це богослов’я іменувало само себе святоотцівським, «патристичним» або, використовуючи найпоширенішу назву, «неопатристичним». Тому слова в назві моєї доповіді «пост-патристичне православне богослов’я» слід розуміти в значенні «богослов’я за межами неопатристиного синтезу». Але є реальна небезпека того, що ми зрозуміємо, що ми прийняли неопатристичне бачення стану православного богослов’я навіть у нашому прагненні протистояти йому. Для о. Георгія Флоровського «неопатристичний синтез» був способом уникнути такого богослов’я, яке Микола Зернов назвав «російським релігійним відродженням». Флоровський дивився цього богослов’я як у кульмінацію «вавилонського полону російської церкви», яскравими прикладами якого були софіологія Соловйова, Флоренського і Булгакова. Ця позиція неявно припускає, що такі богослови, як Булгаков, не знали і не хотіли знати ні отців, ні Церкви. Як мені здається, є реальна небезпека того, що ми самі станемо так вважати і задовольняймось занадто спрощеним протиставленням, з одного боку, так званого ліберального богослов’я Бухарєва — Соловйова — Булгакова (принаймні, так його називає Поль Вальєр і під його впливом, автори), а з іншого боку, «неопатристиного синтезу». Захищаючи цей останній, ми можемо почати вважати його «постпатристичним». Проте зовсім не так, що богослови на кшталт Павла Флоренського і Сергія Булгакова не знали отців, вони зовсім не принижували їх значення для богослов’я. У своїй праці, присвяченій Євхаристії, Булгаков в такий спосіб характеризує свій метод: Continue reading
Питання про взаємини філософії, науки та богослов’я невичерпне і стосується різних періодів часу. Наприклад, у Стародавній Греції ці три реальності, тобто філософія, наука та богослов’я ототожнювалися, а часом їх відокремлювали один від одного.
Це питання буде коротко викладено, оскільки воно стосується не лише відносин між ними, а й відносин між людьми, які працюють у цих галузях. Continue reading
Господи, Ти допоміг смиренному Давидові перемогти чужинця, то ж і Святій Церкві наші допоможи і здолай зброєю Хреста Твого ворогів наших…
(Зі стихири ІІІ неділі посту)
Нині кожна християнська душа солідаризується із молитвою Церкви, кожна особа, що прагне правди і справедливості, просить про допомогу у перемозі над безбожними чужинцями. Continue reading
«Свобода в послуху» — тема така ж давня, як саме чернецтво, і кожна епоха вимагає від нас особливої, невсипущої уваги до того, що здається нам настільки суперечливим. Не буду, однак, ухилятися, і постараюся, незважаючи на сором і боязкість, що випробовується, смиренно відгукнутися на висловлене прохання. Спробую висловитися про три-чотири аспекти, що виявляються сьогодні більшою мірою, ніж у колишні часи. Continue reading
У першу неділю Великого посту, що називається Перемогою Православ’я, наша Церква вшановує і визнає святі подвиги і перемогу Православ’я, що переміг над усіма єресямі з моменту їх першої появи в найдавніші часи християнства. Сьогодні ми проголошуємо не лише перемогу Церкви в іконоборчій полеміці, але й над усіма іншими єресями, які з’являлися протягом століть, які нав’язували лжехриста, відмінного від істинного Христа Церкви. Головна перемога, на яку ми сьогодні орієнтуємося, — це перемога у битві за ікони, за їхнє шанування. Боротьба та конфлікти навколо ікон тривали понад двісті років. Continue reading
Коли сьогодні ми розмірковуємо про піст у Православній Церкві, наші думки майже відразу ж переходять до певних правил, які стосуються того, що нам можна і що не можна їсти. Більше того, ці правила особливо стосуються Святого Великого Посту. Тому, коли дійде справа до такого сорокаденного посту, знайдуться люди, які майже виключно зосередять увагу на всіх приписах Церкви, які стосуються того, коли потрібно утримуватись від певної їжі. Є й ті, хто може не пошкодувати сил, ретельно перевіряючи всі інгредієнти певних продуктів з супермаркетів, наприклад, щоб переконатися, що немає жодних слідів продуктів, які, як вони знають, не дозволені під час посту, та бурхливо радіють, коли їм трапляється знайти замінники їхньої улюбленої їжі. Що неминуче випливає з такого розуміння посту, це віра в те, що якщо ти «досяг успіху» в таких спробах, то ти готовий прийняти Воскреслого Господа у Пасхальну ніч. Continue reading