Можливо, мені краще від початку прямо заявити наступне. На мою думку, не підлягає сумніву, що не може бути православного богослов’я, яке не звертається до отців Церкви. Що б не малося на увазі під «синтезом за межами неопатристики», не йдеться про те, щоб відійти від святих отців. Як мені здається, принципова підстава для такої заяви полягає в наступному: ми, православні, не збираємо нашу віру з підручних матеріалів, а отримуємо її і отримуємо її від апостолів саме через святих отців. Моя віра — не сума моїх уявлень про Бога, мир, Христа і так далі, вона — участь у чомусь більшому, ніж я сам, у тому, що мені було передано. Насправді мені здається, що ми, православні, згодні в цьому. Єдине, чому ми говоримо про «пост-патристичне богослов’я», — це незадоволеність, яка відчувається в багатьох колах, незадоволеність тим різновидом богослов’я, який домінував у минулому столітті. Це богослов’я іменувало само себе святоотцівським, «патристичним» або, використовуючи найпоширенішу назву, «неопатристичним». Тому слова в назві моєї доповіді «пост-патристичне православне богослов’я» слід розуміти в значенні «богослов’я за межами неопатристиного синтезу». Але є реальна небезпека того, що ми зрозуміємо, що ми прийняли неопатристичне бачення стану православного богослов’я навіть у нашому прагненні протистояти йому. Для о. Георгія Флоровського «неопатристичний синтез» був способом уникнути такого богослов’я, яке Микола Зернов назвав «російським релігійним відродженням». Флоровський дивився цього богослов’я як у кульмінацію «вавилонського полону російської церкви», яскравими прикладами якого були софіологія Соловйова, Флоренського і Булгакова. Ця позиція неявно припускає, що такі богослови, як Булгаков, не знали і не хотіли знати ні отців, ні Церкви. Як мені здається, є реальна небезпека того, що ми самі станемо так вважати і задовольняймось занадто спрощеним протиставленням, з одного боку, так званого ліберального богослов’я Бухарєва — Соловйова — Булгакова (принаймні, так його називає Поль Вальєр і під його впливом, автори), а з іншого боку, «неопатристиного синтезу». Захищаючи цей останній, ми можемо почати вважати його «постпатристичним». Проте зовсім не так, що богослови на кшталт Павла Флоренського і Сергія Булгакова не знали отців, вони зовсім не принижували їх значення для богослов’я. У своїй праці, присвяченій Євхаристії, Булгаков в такий спосіб характеризує свій метод: Continue reading
Tag Archives: Богослов’я
ФІЛОСОФІЯ, НАУКА, БОГОСЛОВ’Я
Питання про взаємини філософії, науки та богослов’я невичерпне і стосується різних періодів часу. Наприклад, у Стародавній Греції ці три реальності, тобто філософія, наука та богослов’я ототожнювалися, а часом їх відокремлювали один від одного.
Це питання буде коротко викладено, оскільки воно стосується не лише відносин між ними, а й відносин між людьми, які працюють у цих галузях. Continue reading
АРХІЄРЕЙСЬКЕ СЛОВО В ІІІ НЕДІЛЮ ВЕЛИКОГО ПОСТУ, ХРЕСТОПОКЛОННУ
Господи, Ти допоміг смиренному Давидові перемогти чужинця, то ж і Святій Церкві наші допоможи і здолай зброєю Хреста Твого ворогів наших…
(Зі стихири ІІІ неділі посту)
Нині кожна християнська душа солідаризується із молитвою Церкви, кожна особа, що прагне правди і справедливості, просить про допомогу у перемозі над безбожними чужинцями. Continue reading
СВОБОДА ОСОБИСТОСТІ У СВІТЛІ ЧЕРНЕЧОГО ПОСЛУХУ
«Свобода в послуху» — тема така ж давня, як саме чернецтво, і кожна епоха вимагає від нас особливої, невсипущої уваги до того, що здається нам настільки суперечливим. Не буду, однак, ухилятися, і постараюся, незважаючи на сором і боязкість, що випробовується, смиренно відгукнутися на висловлене прохання. Спробую висловитися про три-чотири аспекти, що виявляються сьогодні більшою мірою, ніж у колишні часи. Continue reading
ПЕРША НЕДІЛЯ ВЕЛИКОГО ПОСТА: НЕДІЛЯ ПЕРЕМОГИ ПРАВОСЛАВ’Я
У першу неділю Великого посту, що називається Перемогою Православ’я, наша Церква вшановує і визнає святі подвиги і перемогу Православ’я, що переміг над усіма єресямі з моменту їх першої появи в найдавніші часи християнства. Сьогодні ми проголошуємо не лише перемогу Церкви в іконоборчій полеміці, але й над усіма іншими єресями, які з’являлися протягом століть, які нав’язували лжехриста, відмінного від істинного Христа Церкви. Головна перемога, на яку ми сьогодні орієнтуємося, — це перемога у битві за ікони, за їхнє шанування. Боротьба та конфлікти навколо ікон тривали понад двісті років. Continue reading
СПРАВЖНІЙ ЗМІСТ ПОСТУ У ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ
Коли сьогодні ми розмірковуємо про піст у Православній Церкві, наші думки майже відразу ж переходять до певних правил, які стосуються того, що нам можна і що не можна їсти. Більше того, ці правила особливо стосуються Святого Великого Посту. Тому, коли дійде справа до такого сорокаденного посту, знайдуться люди, які майже виключно зосередять увагу на всіх приписах Церкви, які стосуються того, коли потрібно утримуватись від певної їжі. Є й ті, хто може не пошкодувати сил, ретельно перевіряючи всі інгредієнти певних продуктів з супермаркетів, наприклад, щоб переконатися, що немає жодних слідів продуктів, які, як вони знають, не дозволені під час посту, та бурхливо радіють, коли їм трапляється знайти замінники їхньої улюбленої їжі. Що неминуче випливає з такого розуміння посту, це віра в те, що якщо ти «досяг успіху» в таких спробах, то ти готовий прийняти Воскреслого Господа у Пасхальну ніч. Continue reading
«ЛЮБОВ — ТАК. АЛЕ ЯКА ЛЮБОВ?»
Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили
Мт.25:40
1. Сьогоднішній уривок з Євангелія покликаний нагадати нам про велику істину. Минулої неділі Святе Євангеліє говорило про доброту Бога-Отця, який очікує повернення свого творіння. Але це не змусить нас забути про Його справедливість. Бог не тільки люблячий Батько. Він також є справедливим суддею. «Милість у Нього не без суду, суд не без милості», – говорить св. Василь Великий. Він буде судити світ, — каже нам Євангеліє, — і не довільно, а у наших справах. Сьогоднішній уривок підводить нас до події Суду. Ми кажемо, що це «подія», тому що Всесвітній суд є для нашої віри есхатологічною неминучістю і реальністю, що сповідується в нашому Символі як церковна віра: «І прийде знову зі славою судити живих і мертвих…». Continue reading
БОГОСЛОВСЬКИЙ ВНЕСОК СВЯТИТЕЛЯ ФОТІЯ: ЧУДО ТА ПЕРШІСТЬ ІСТИНИ
І. Чудо істини
Святитель Фотій свого часу був обраним сосудом Божим. Іншими словами, він був насамперед видатним, справжнім носієм Передання і тому був найвідомішим і, отже, найзначнішим богословом того часу. Його світогляд і богослов’я були виразом буття Церкви і результатом освіти його Святим Духом.
Цей факт, який не є настільки поширеним у Церкві, як хотілося б, протягом усіх наступних століть зігрівав серця віруючих до Фотія і робив його символом та маяком істини.
Тому абсолютно правильно Церква вирішила святкувати його пам’ять (6 лютого) особливим чином, з особливим акцентом. Таким чином, у нас є можливість усвідомити масштаби та глибокий сенс свята. Continue reading
СУТНІСТЬ УСІХ МОЛИТОВ
Що таке молитва? Молитва є справжнім відчуттям присутності Бога. Це також впевненість у спілкуванні з Богом, з яким людина говорить і якому відкриває глибини свого серця. Кожна з цих природ, людська і божественна, залишається в своїх межах, але людина в молитві сягає Бога, і Бог спускається до людини. Людина пропонує себе Богові через молитву, а Бог пропонує Себе людині. І звідси походить чудове возз’єднання Бога та людини одночасно. Continue reading
СТАРИЙ І НОВИЙ КАЛЕНДАР
«Питання календаря» вже багато років хвилює Церкву. Є момент протиріччя.
Палеохроністи однозначно заявляють, що вони слідують «правильному», «істинному», тому і називають себе «справжніми – православними – християнами», СПХ, доходячи до віри і проголошуючи, що небо – це лише для їх. Для нас же, новокалендарників (прибічників новоюліанського календаря – пер.), «франківців», «схизматиків», «єретиків», як вони нас називають, залишається пекло.
Вони навіть проголошують без визначення, що наші Таїнства є порожніми, як «бочка», без благодаті. Continue reading