Нехай не думав ніхто, що можна жити своїм життям, не маючи труднощів. Якими б ми не були, святими чи грішними, ми пройдемо через труднощі. Така природа нашого життя, таке наше життя. Скорботи — це даність, і, звичайно, не Бог у цьому винна і не Він посилає нам скорботи, щоб випробувати нас, як в простоті своїй говорять багато, мовляв «Бог послав нам спокуси і труднощі, щоб випробувати нас»! Наче Бог не знає, вірні ми або невірні, і хоче трохи «притиснути» нас, щоб зрозуміти, якими ми є. Бог не спокушує нас в цьому сенсі, і коли ми говоримо «я спокушаюся», це означає, що я стаю краще. Спокуса робить мене краще, «пережив спокусу» означає «досвідчений». Continue reading
Tag Archives: Богослов’я
ДЕКОНСТРУКЦІЯ ТЕРМІНУ «СПІЛЬНОТА» У ВИЗНАЧЕННІ ЦЕРКВИ РОСІЙСЬКИМИ БОГОСЛОВАМИ ХХ СТ.
Актуальність
Починаючи від останнього десятиліття 20 ст. Православна Церква в Україні, домінуючу частину із якої становить УПЦ МП як невід’ємна частина Московського патріархату, вибудовує свої стосунки з посткомуністичним суспільством та державою і мусить чітко визначити основні засади таких відносин. Одним з базових понять для розвитку цих відносин і є поняття Церкви, а саме Церкви Христової. Для об’єктивного осмислення поняття Церкви бачиться за необхідне провести аналіз визначення цього поняття, взявши до уваги вплив, який справили тісні взаємини та інтеграція Церкви (на прикладі РПЦ) у державні структури станом на початок 20 ст. Дана стаття є спробою деконструкції визначення Церкви, здійсненого за допомогою поняття «спільнота». Continue reading
ШЛЯХ УСВІДОМЛЕННЯ ТА АВТЕНТИЧНОСТІ
Вступ: Походження розпізнавання
Якщо є відмітна особливість, за яку Варсонофій («той Великий старець») та Пророк Іван («інший старець») набули унікальну і беззаперечну славу серед своїх сучасників, і протягом інших століть, то це, безумовно, прозорливість. Люди звернулися до двох старців, які знаються у різних сферах життя, шукаючи поради з усіх питань та обставин: від того, як молитися і коли прощати, спілкуватися з єпископами та зв’язуватися з нехристиянами, і навіть купувати майно або приймати ванну. І на цьому шляху, все це спілкування та досвід з людьми із різних сфер життя, далеко поглибило та розширило їх власну розсудливість та спосіб навчати. Continue reading
ДЕЩО ПРО БОГОСЛУЖІННЯ ВЕЛИКОГО ПОСТУ. ЧОТИРИДЕСЯТНИЦЯ
Великий піст – особливий час церковного року, насичений постовими, не притаманними в продовж року богослужіннями, більшість яких звершуються тільки в цей період церковного року. Великий піст складається з двох головних частин: Чотиридесятниці — 40-денного посту, і Страсної седмиці. Якщо Чотиридесятниця присвячена переважно нашому покаянню й духовному відновленню, то під час Страсної седмиці увага віруючих зосереджена вже не на собі (не на боротьбі зі своїми пристрастями), а на найголовніших подіях у земному житті Сина Божого — останніх днях Його перебування в Єрусалимі, Тайній Вечері, зраді, суді, розп’ятті й смерті. Continue reading
ПРОЩЕНА НЕДІЛЯ (НЕДІЛЯ СИРОПУСНА)
Тепер тільки кілька днів залишилося до початку Посту. Уже протягом мясопустного тижня, що завершується Прощеною Воскресінням, два дні, середа і п’ятниця, стоять як би окремо, вони вже зовсім «великопісні»: у ці дні не належить здійснювати Божественну літургію та весь порядок богослужінь має особливості, пов’язані з Постом. У середу на вечірні співається прекрасна стихира, вітання Посту: «Засяяло весна пісна, колір покаяння, очистимо всі себе, браття, від усякої скверни, Світлодавцю співаючи промовимо: «Слава Тобі, Єдиний Людинолюбця». Continue reading
ПРОЩЕНА НЕДІЛЯ. ЗГАДУВАННЯ АДАМОВОГО ВИГНАННЯ ІЗ РАЮ
Коли ми зустрічаємо на перших сторінках Біблії у книзі Буття цей факт, ми ніяковіємо. Чому це сталося? Для чого Бог так зробив – створив людину і вигнав її із раю? Той хто не читав Біблії завжди буде протестувати проти такого Бога, а той хто вчитувався, завжди задумається над цією катастрофою нашого буття.
Чому старці і духівники радять кожній віруючій людині починати читати Святе Письмо, тобто згадувану мною Біблію, з Нового Завіту? Бо у ньому, цьому Новому Завіті, ви знайдете відповідь на те, що ж насправді сталося драматичного на перших сторінках Біблії, на перших сторінках Старого Завіту? «Це ж є життя вічне, щоб пізнали Тебе, Єдиного Істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, Ісуса Христа» (Ін. 17:3). Continue reading
ПОЯСНЕННЯ СВЯТИТЕЛЯ ГРИГОРІЯ НІСЬКОГО НА ЗАПОВІДІ БЛАЖЕНСТВА (ЧАСТИНА 1)
«…блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне»
Мт. 5:1-3
Блаженні, – сказано, – убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне. Блаженство, на мою думку, є обсяг усього, що подається як благо, в якому немає недоліку ні в чому згідному з добрим побажанням. Ознака блаженства – безперервна радість, яка не має тіні і походить від чесноти. Блаженному можливо веселитися і радіти на запропоноване йому в насолоду, а лихому – печалитися і засмучуватися тим, що у нього є. Тому воістину все блаженним є саме Божество: тому що, чим лише не уявимо Його собі, блаженством буде те чисте життя, невимовне і незбагненне благо, невимовна краса, джерельна благодать, мудрість та сила, істинне світло, джерело всякої благості, влада, що все перевищує; єдина висока ласкава, завжди незмінна, постійна радість; вічна радість, про яку, якщо хтось скаже все, що може, не скаже за достоїнством ще нічого. Бо розуміння не осягає Сущого, і якщо встигнемо уявити про Нього щось найбільш піднесене в розумі, то уявлене неможливо висловити ніяким словом. Оскільки Той, Хто створив людину, «за образом Божим сотворив її» (Бут. 1:27), то на другому місці блаженним буде назване так через причастя до істинного блаженства. Людське єство, будучи образом найвищого блаженства, і саме відрізняється доброю красою, коли показує на собі блаженні риси. Але оскільки гріховна скверна спотворила красу образу, то прийшов Той, Хто омиває нас Своєю власною водою, живою і такою, що тече «в життя вічне» (Ін. 4:14), щоб, коли відкладемо гріховну мерзенність, знову оновився в нас блаженний образ. Той, Хто мальовничо описує нашу душу за подобою єдиного Блаженного, все за порядком, що служить до блаженства, зображає словом, і спочатку каже: «Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне». Continue reading
ДЕЩО ПРО ПІСТ – ПЕРШИЙ ТИЖДЕНЬ
Перший тиждень Великого посту розпочинається з понеділка, а не неділі чи суботи саме тому, що кожен недільний день несе на собі відбиток «Малої Пасхи». Уквітчує седмицю – Перша неділя Великого посту – Торжества Православ’я. Історично це свято з’явилось, як результат перемоги православних над іконоборцями. Тим не менше, воно й досі залишається глибоко символічним святом перемоги правдивої віри над марновіством, забобонами та впертою релігійною неграмотністю. Бути православним – це не тільки привілей, але й величезна відповідальність. У суперечках про те, чим ми спасаємось вірою чи добрими справами, у дійсності, праві обидві сторони. Не можна спастися добрими справами не маючи правої віри, але й не можна явити власну віру без добрих діл. Тож, це свято – свято духовного екзамену кожному християнину. На чому базується його віра? На власних уявленнях про Бога та Церкву, чи тому, що Сам Бог об’явив людству? Цей день – чудова нагода нам всім про це поміркувати. Continue reading
АКТУАЛЬНІСТЬ СВЯТОГІРСЬКИХ ТРАДИЦІЙ У СУЧАСНОМУ ЧЕРНЕЧОМУ ЖИТТІ
Тема, яку я хочу озвучити, – актуальність святогірських традицій в сучасному чернечому житті – це велика і дуже важлива тема, яка в останні роки стала предметом великої кількості досліджень.
Свята Гора пережила важкий період: до 1960-х років не тільки у монастирі святого Пантелеймона, але й у всіх афонських монастирях були складності з приходом нових ченців. Молоді люди не прагнули до чернецтва. Святогірське чернецтво багато хто вже тоді готовий були поховати. Але Задум Божий і допомога Божої Матері зробили так, що знайшлися люди, які послужили відродженню Святої Гори. Continue reading
ПОЯСНЕННЯ НА СЛОВА МОЛИТВИ «ОТЧЕ НАШ» СВТ. ГРИГОРІЯ НІСЬКОГО
«Отче наш» – коли Господь навчає нас у молитві називати Бога Отцем, то не інакше, як узаконює піднесений і духовний спосіб життя, тому що істина навчає нас не обманювати, не говорити про себе того, чого в нас немає, не іменувати себе тим, чим ми не були, але називаючи Отцем своїм Нетлінного, Праведного і Благого, цю спорідненість маємо виправдовувати своїм життям. Тому називаючи Бога своїм Отцем маємо розуміти, що без сумніву, і життя наше повинно носити на собі риси Його благ. А яка може бути близькість у чистого за єством з нечистим? Яке спілкування світла з темрявою? Тому Божі діти прикрашають себе добрими отцівськими властивостями, син милостивого-милостивий, чистого-чистий, нетлінного-чужий розбещенню, і взагалі, благого-благий, правдивого-правдивий. Тому що благодійним життям належить засвоювати себе Богу. Стараймося бути гідними дітьми, щоб правдиво призивати ім`я нашого Господа. Continue reading