СВЯТА РІВНОАПОСТОЛЬНА МАРІЯ МАГДАЛИНА

В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

Коли Господь наш Ісус Христос страждав на Хресті заради спасіння від духовної смерті всього роду людського, то біля Нього уже не було нікого з тих, кому Він так могутнього допоміг у житті: ні молодого подружжя з Кани Галілейської, яким Господь примножив вино на весіллі; ні Капернаумського сотника, якому Христос зцілив слугу; ні Гадаринського біснуватого, з якого Син Божий вигнав цілий легіон нечистих дуів; не було біля Хреста Господнього і Наїнської вдови, сина якої воскресив Ісус; і кровоточивої жінки не було, яку Господь уздоровив від довголітньої хвороби; і начальника Капернаумської синагоги Іаіра, якому Спаситель воскресив мертву доньку, не було; ні сліпонародженого; ні розслабленого; ні хананеянки; ні Закхея, ані інших, кому Господь врятував фізичне і духовне життя. А під Хрестом Господнім стояли тільки ті, в серцях яких палахкотіла нелицемірна, всеперемагаюча любов до Ісуса, Спасителя світу, а саме: «Мати Його і сестра Матері Його — Марія Клеопова, і Марія Магдалина» (Ін. 19:25).

«Стоячи, преславна, з небагатьма іншими біля Хреста Спасителя, і Матері Господній співстраждаючи, ти сльози проливала…» (Із Кондака святій рівноапостольній Марії Магдалині). Такими словами Православна Церква оспівує славу і честь святої рівноапостольної мироносиці Марії Магдалини, пам’ять якої християни вшановують у 4-й день серпня. Преславна Марія Магдалина народилася і виросла у невеликому містечку Магдала, яке колись розташовувалося на узбережжі Генісаретського озера, між містами Капернаум і Тиверіада. За Священним Переданням Церкви, Марія із Магдали в молодості була дуже вродливою жінкою і, користуючись своєю красою, вела блудний спосіб життя. У Євангелії вказується, що Ісус Христос вигнав з неї сім бісів (Мк. 16:9). З того часу Марія розпочала нове життя, ставши вірною ученицею Спасителя. Божественний Апостол і Євангеліст Лука вказує, що Марія Магдалина, разом з де-якими іншими жінками, слідувала за Спасителем, коли Він з Апостолами проходив по містах і селах Юдеї й Галілеї, проповідуючи та благовіствуючи Царство Боже. Ці жінки «служили Господу та Апостолам, всім, чим могли, від майна свого» (Лк. 8:1-3) і, безсумнівно, допомагали ученикам Христовим у справі благовістя.

Ймовірно, саме Марію Магдалину, з іншими жінками мав на увазі Євангеліст Лука, описуючи, як вони плакали та ридали, коли Господь, після бичування, ніс важкий Хрест на Голгофу. Залишалася Марія Магдалина на Голгофі й під час розпинання Ісуса Христа, коли всі учні Христові, крім Іоана Богослова, розбіглися. За описом Євангеліста Матфея, спостерігала Марія Магдалина й за тим, як Йосиф з Аримафеї та Никодим поклали до гробу Тіло Месії та привалили вхід до нього великим каменем.

Залишаючись вірною Мойсеєвому закону, в якому була вихована Магдалина, вона, разом з іншими мироносицями, всю наступну суботню добу, в яку того року була Юдейська Пасха, провела у відносному фізичному спокої, хоча на душі залишалася нестерпна тривога. Напередодні, жінки встигли запастися ароматними маслами, щоб у перший же після суботи день, традиційно, намастити Тіло Спасителя миром.

Потрібно вважати, що, відходячи в п’ятницю вечором від гробу Господнього до своїх домівок, жінки домовилися, щоб у перший день тижня прийти, намастити Тіло Ісусове погребальними маслами. Оскільки, в суботній день пасхального спокою вони не мали можливості зустрітися, то у перший по суботі день, дуже рано, мироносиці, кожна зокрема, поспішали у Гефсиманію, де знаходився гріб їхнього Небесного Учителя.

Прийшовши до гробу першою, Марія Магдалина побачила, що камінь відвалений від нього. У страху, думаючи, що Тіло Учителя викрали, вона побігла до Апостолів Петра та Іоана, які жили найближче від Гефсиманії. Почувши дивну звістку про викрадення Господа із гробу, два ученики побігли, один поперед іншого, до місця поховання їхнього Учителя. Побачивши у гробі лише одні пелени й хустку, нікому нічого не сказавши, вони повернулися додому, а Марія, залишившись біля гробу, стояла і плакала. До цього часу, в Гефсиманію, одна за одною, підійшли й інші мироносиці. Роздумуючи над тим, що в цьому темному гробі ще так недавно лежало бездиханне Тіло Спасителя, Марія набралася відваги переконатися, що гріб порожній. Підійшовши до його входу, Магдалину несподівано осяяло яскраве світло. Тут вона побачила двох Ангелів у білих одежах, які сиділи, один в головах, а другий у ногах, де лежало Тіло Ісусове. Ангели запитали її: «Жінко, чого плачеш?” Вона відповіла їм: «Взяли Господа мого і не знаю, де поклали Його». Сказавши це, Марія оглянулася і побачила Ісуса воскреслого, але не впізнала Його. Господь промовив до неї: «Жоно, чого плачеш? Кого шукаєш?». Вона, думаючи, що це садівник, відповіла: “Господарю, якщо це ти виніс Його, то скажи де положив Його і я візьму Його». Господь говорить: «Маріє!» І в цей момент Марія впізнала голос Спасителя свого. З її грудей вирвався радісний голос: «Раввуні!», що означає «Учителю». Не можучи більше нічого сказати, Марія кинулася до ніг Ісусових, щоб обмити їх уже сльозами радості, але Господь заборонив їй: «Не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Мого. Ідіть і скажіть братам Моїм: «Іду до Отця Мого і Отця вашого; до Бога Мого і Бога вашого». Прийшовши до тями, Марія Магдалина з іншими мироносицями. знову побігла в дім, де перебували зніяковілі Апостоли і вигукнула: «Я бачила Господа, Він воскрес!» Це була перша у світі проповідь про Воскресіння Христове.

Біблія не описує про подальше життя Марії Магдалини після Воскресіння Ісуса Христа, але можна здогадуватися про те, що коли вона була біля Спасителя, разом з Його Пречистою Матір’ю та Іоаном Богословом, у найстрашніші хвилини, — під час Хресної дороги, розп’яття та погребіння, то перебувала вона з ними і після Воскресіння та Вознесіння Господнього. Тому святий Євангеліст Лука у книзі Діянь Апостольських описує про те, що всі Апостоли однодушно перебували у молитві та молінні, разом з де-якими жінками і Марією, Матір’ю Ісусовою, і братами Його…

Священне Передання розповідає нам про те, що, коли святі Апостоли, після зіслання на них Святого Духа, розійшлися по всьому світу з проповіддю, то і Марія Магдалина, серце якої було переповнене спогадами про Воскресіння Христове, пішла до Риму, де всім благовіствувала Христа і Його вчення. Коли люди не вірили, що Ісус Христос воскрес із мертвих, то Марія казала: «Я бачила Господа!» З цією проповіддю свята Марія Магдалина обійшла всю Італію.

У Римі свята рівноапостольна Марія, прийшовши до імператора Тиверія (14-37 рр.), і благовіствувала йому про Христа воскреслого. За Переданням, вона вручила імператору червоне яйце, як символ воскресіння і нового життя, промовивши: «Христос Воскрес!». Також вона розповіла Тиверію, що у його провінції — Юдеї був безвинно засуджений Ісус Галілеянин, Людина свята, Яка творилав чудеса, сильний перед Богом і всіма людьми; Він був розп’ятий з намови юдейських первосвящеників, а вирок утвердив, назначений Тиверієм, Понтій Пилат.

Свята праведна Марія з Магдали благовіствувала в Італії та в Римі 30 років. Очевидно, саме її мав на увазі святий Апостол Павло, коли у своєму посланні до Римлян згадує Марію, яка «багато потрудилася для нас» (Рим. 16:6).

За Церковним Переданням, Марія Магдалина перебувала в Римі до приходу туди святого апостола Павла, і ще два роки після його відбуття з Риму після першого ув’язнення першоверховного апостола. Після цього вона у приклонному віці відправилася у Єфес, де тоді жив Апостол Іоан Богослов, який за її розповіддю про Воскресіння Христове, написав 20-ту главу Євангелія. Тут свята рівноапостольна Марія Магдалина мирно закінчила своє земне життя і була похоронена.

Молода Марія із Магдали, оздоровлена Господом Ісусом Христом від важкої душевної недуги — одержимості нечистими духами та блудного життя, відчула кардинальну переміну у своєму серці. Її душа, яка раніше томилася від полону безпросвітної темряви присутніх у ній нечистих слуг ворога роду людського та від постійних огидних мрій і думок, сповнилася неприроднім світлом Божества, пориванням до небесних висот блаженної вічності, до Першоджерела існування своєї безсмертної душі — Всесвятого Бога. Саме в Ісусі із Назарету вона побачила свого Творця, Небесного Учителя, обіцяного в древності і так очікуваного всім людством Спасителя світу. Сповнившись небувалих раніше душевного спокою і духовної радості, Марія захотіла все подальше своє життя присвятити служінню Синові Божому. Пішовши в слід за Спасителем, Магдалина дуже вподобала собі Його вчення і принесені Ним животворчі закони Новозавітної благодаті, а в її серці запалахкотіло полум’я всеперемагаючої любові до Бога. Ця християнська любов спонукала Марію Магдалину бути вірною послідовницею Христовою не лише в часи Його славних багатолюдних проповідей і чудес, але й у найважчі моменти земного життя Спасителя; під час промови про Хліб Життя, коли від Ісуса відійшов весь народ, не зрозумівши Його слів; під час фарисейських підступних випробовувань; під час Гефсиманської зради злочестивим Юдою; під час суду та важкої Хресної дороги; розп’яття; нестерпних страждань на Хресті та погребіння. Ця всеперемагаюча християнська любов подолала в душі Марії страх перед темрявою ночі; перед римськими воїнами, що стерегли вхід до гробу Господнього; перед важким, непорушним каменем, котрим був привалений вхід до гробу Месії, попровадила її у Гефсиманію, щоб там традиційно намастити мертве тіло свого Спасителя погребальними благовонними маслами. Ця всеперемагаюча любов та відвага сподобили просту жінку із маленького містечка Магдали першою побачити воскреслого Господа і отримати від Нього благословення бути першою всесвітньою проповідницею Його Пресвітлого Воскресіння.

Вшановуючи всесвяту пам’ять рівноапостольної Марії Магдалини, щиро просімо її молитовного заступництва перед Величністю Божою. І хай за могутніми молитвами славної Марії Магдалини Всемогутній Господь сповнить і наші серця невгасимим полум’ям християнської любові й відваги бути благовісниками Його земного життя, Божественного вчення, животворчої Смерті та Пресвітлого Воскресіння. Сподіваючись отримати від Бога прощення гріхів наших, з усією повнотою Церкви взиваймо до святої Магдалини, так співаючи: «За Христом, що нас ради від Діви народився, чесна Магдалино Маріє, послідувала ти, Його оправдання і закони зберігаючи. Тому сьогодні всесвяту твою пам’ять святкуючи, гріхів прощення твоїми молитвами отримуємо». Амінь.

схиархимандрит Пимен (Мензатюк) ПЦУ