ДЕЩО ПРО НАВЕРНЕННЯ ТА ХРЕЩЕННЯ ЯЗИЧНИКІВ

Вбивство Стефана розбудило у зилотах стихійне гоніння на християн тому вся християнська община змушена була покинути Єрусалим і шукати пристановища в різних місцях Юдеї і Самарії. Це розсіяння християн послужило до більшого успіху євангельського благовістя, вони проповідували повсюди про воскресіння Христа.

Перший досить значний успіх ця проповідь мала в Самарії, де ім’я Галілейського Чудотворця було відоме і при Його житті на землі. В Самарії благовістив Філіп (один з семи дияконів, вибраний разом з Стефаном (Діян. 6:5), а не апостол із дванадцяти, який залишився в Єрусалимі. Увірувавши в Христа Воскреслого за словом Філіпа приймали святе хрещення. Це було досить масове хрещення за межами Єрусалиму і за межами Юдеї яке звершував чоловік, що не належав до числа дванадцяти апостолів тому апостоли Петро і Іоан прибули в Самарію і поклали руки на всіх новохрещених і закликали на них Духа Святого, Який зійшов на увірувавших (Діян. 10, 44). За особливим закликом Духа Святого – Утішителя Філіп одним з перших проповідував Євангеліє язичнику і охрестив його. Тут мені доречно нагадати вам, що самаряни були віддаленими потомками ізраїльтян які змішалися з ассірійцями. Вони почитали Єдиного Бога Ізраїлю і зберігали вірність Торі – Мойсеєвому Закону, хоча і не признавали пророків. Тому юдеї хоча і визнавали самарян ритуально нечистими але не прирівнювали їх до язичників. Блага Євангельська Вість через самарян дійшла і до природних язичників.

Єрусалимські християни несли благу вістку про Ісуса Христа по всіх землях великої римської імперії на яких проживали єврейські переселенці. Євангельське благовісте в першу чергу пізнавали євреї, язичники через обрядовий Закон Мойсея не мали змоги її пізнати тому що він (закон) стояв кам’яною стіною між юдейським і язичницьким світом. Розірвав цей наріжний камінь Мойсеєвого закону Ісус Христос а Філіп за дією Святого Духа зробився Його першим співпрацівником на пустинній дорозі, на якій він зустрів колісницю одного прозеліта із язичників. Це був вельможа ефіопської цариці. Повертаючись з Єрусалиму в Ефіопію вельможа сидячи в колісниці читав пророчі книги з 53 –ї глави Ісаї в якій розповідається про страждання і смерть Месії. Ці пророчі слова були незрозумілими і важкими для сприйняття тому вельможа запитав у Філіпа, про кого говорить пророк (Діян. 8, 34). Філіп у відповідь розказав вельможі про Ісуса і Його страждання. Просвічений Філіпом, вельможа увірував у Христа і, під’їхавши до води, сказав: ось вода; що перешкоджає мені хреститися? (Діян. 8:36). Наставлений у вірі вельможа усім своїм серцем зрозумів , що хрещення: це завіт з Богом в Ісусі Христі, це прощення гріхів і примирення з Богом (1 Пет. 3:21), це приєднання людини до Божого народу – Церкви Христової. Філіп перебуваючи з вельможею біля води був в непростій ситуації бо до нього ще нікого із язичників і із необрізаних не хрестили. Спитати старших апостолів він змоги не мав але усвідомлюючи, що Сам Господь привів його до цього чоловіка, він відповів вельможі: якщо віруєш від всього серця. Вірую від всього серця і визнаю, що Ісус Христос є Син Божий (Діян. 8:37). Це сповідання і є серце всієї християнської віри. У відповідь, Филип звершує хрещення над вельможею і як знак правильного рішення бачить, що Дух Святий сходить на нього. Апостол Лука, підкреслює цією розповіддю, що прийняття язичників в завіт з Христом і в християнську Церкву було виявленням волі Божої. Дух Божий продовжував терпеливо утверджувати в душах християн правильне співвідношення між Завітом і благодатним даром Ісуса Христа

+ Іоасаф (Василиків),

митрополит Івано-Франківський і Галицький