Tag Archives: Богослов’я

ДО НОВОЇ ЕККЛЕСІОЛОГІЧНОЇ ПАРАДИГИМИ? НАСЛІДКИ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛІЇ

Posted on by

Коли Вселенський патріархат надав автокефалію новоствореній «Православній церкві України» (ПЦУ), він мав намір створити єдину помісну церкву, яка об’єднувала більшість усіх православних віруючих цієї країни.

Назва нової Церкви, як вона з’являється в Томосі, а саме «Найсвятіша Церква України», передбачає цю ідею, як і кілька заяв Вселенського патріарха Варфоломія протягом 2018 року, в яких він підкреслював необхідність єдності православ’я в Україні. ПЦУ також це підтвердила, довго називаючи себе на своєму веб-сайті «єдиною» помісною церквою, а також на своїй домашній сторінці «Наша Церква” відкрита для всіх!» Основна ідея полягала в об’єднанні православ’я в Україні. Continue reading →

НОВОРІЧНІ РІШЕННЯ ТА ЧАС ЯК МОЖЛИВІСТЬ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ

Posted on by

У світі існує постійна традиція прийняття рішень на кордоні кожного року. У певному сенсі, люди хочуть прийняти резолюції (рішення), які допоможуть їм стати «краще». Ми можемо бачити два аспекти цього привабливого звичаю:

1. намір і можливість людей слідувати своїм рішенням;

2. сутність рішення або зобов’язання.

Обидва ці фактори мають велике значення. Якщо ви не можете виконати те, що обіцяли самі, то ставити в якості мети навіть найблагородніший ідеал безглуздо. І якщо щось з «змісту» прийнятого рішення, в кінцевому підсумку, не зробить вас краще – працює проти вас, а не для вас. Є й інший фактор – час. Ми прив’язані до часу і наші рішення повинні бути дотримані в певний термін. Люди сьогодні менш готові приділяти час досягненню своїх цілей і виконанню обіцянок, які вони дали собі, ніж будь-коли. Про це і поговоримо. Continue reading →

АНДРІЙ – АПОСТОЛ «МАЛОГО»

Posted on by

Брат Петра, Андрій, найменш відомий з усіх чотирьох апостолів першої групи. Андрій зазвичай залишається на другому плані, хоча він був членом домінуючої четвірки. Він не входив в число свідків деяких важливих подій, при яких разом з Христом були присутні Петро, Яків та Іоан (Мт. 17: 1; Мк. 5:37; 14:33). В інші ж моменти він згадується серед членів тісного кола (пор. Мк. 1:29; 13: 3). Не може бути сумнівів у тому, що у нього були тісні стосунки з Христом, адже саме через нього інші люди, найчастіше особисто, знайомилися з Наставником. Continue reading →

ВВЕДЕННЯ У ХРАМ БОГОРОДИЦІ. ЧОГО НЕ ВАРТО ЗНАТИ, АБИ НЕ ЗІПСУВАТИ СОБІ СВЯТА….

Posted on by

І. Історія та «історії»

Перші згадки про свято Введення з’явилися у грецьких місяцесловах лише з ІХ ст. Довгий час його не відзначали як велике двонадесяте свято, лише згадували про принесення, згідно з єврейським законом, дівчинки Марії у храм на 80-ий день «після днів очищення». Цю дату відраховували від Різдва Божої Матері. Continue reading →

СТЕРЕЖІМОСЯ, ЩОБ НАМ НЕ СТАТИ ПРОТИВНИКАМИ БОЖИМИ

Posted on by

Дорогі християни, дорогі отці, ми вперше переживаємо такі перебудови релігійної свідомості, але історія нам подає приклади, що подібне різні помісні Церкви, народи вже переживали. Їхній приклад може бути для нас певним орієнтиром, щоб ми не зробили подібні помилки, не дали поштовху у невірному напрямку, бо історія не прощає таких необачних кроків. Не простить і Небо, коли наш непоміркований крок принесе гіркі наслідки. Раб, який знав волю Божу і не виконав її, буде битий багато (Лк. 12:47). Ми всі віруючі, і Біблія для нас є священним мірилом, орієнтиром у всіх потребах релігійного життя. Коли Господь через Мойсея виводив народ ізраїльський з Єгипту, а фараон вимагав виконання непомірної роботи, простий народ почав нарікати на Мойсея та Аарона, гніваючись, що вони на народ звели ожорсточення фараона (Вих. 5:21). Цьому простому люду видавалося, що це Мойсей захотів, а не воля Божа. Коли ізраїльтяни вийшли в пустелю, то почалися нові забаганки самих ізраїльтян – м’яса, влади, часника, цибулі, вони дорікали, що Мойсей з Аароном вивели народ у пустелю вмирати (чи нам не ставало гробів у Єгипті… Вих. 14:11). Інші люди чудодійну могутню руку Божу бачили, але ховалися з ідолослужінням своїм, а на Мойсея нарікали не через умови пустельного життя, а через таємну ревність свого ідолослужіння (Прем.11:16.17.). Continue reading →

ПРАВОСЛАВНЕ РОЗУМІННЯ ПОНЯТТЯ ЧЕСНОТИ

Posted on by

«Нехай ніхто не мріє здобути істинний християнський намір і християнські чесноти та працювати для Бога як належиться, якщо не хоче принуджувати себе відкидати і переборювати всякі пристрасні порухи…. Вони завжди будуть породжувати свої плоди та затуманювати чесноти, а деколи й зовсім їх закривати та витісняти»

святий Никодим Святогорець.

Людина завжди намагається все в житті впорядкувати, довести до природної норми, до відповідності онтологічним вимогам, здійснює це за допомогою і зовнішніх, і внутрішніх впливів. Зовнішні впливи на регулювання життєдіяльного процесу часто є нагадуванням, інколи стимулом чи примусом. Внутрішні ж регулювання випливають із власної волі людини, її особистого бажання, персональних спонукань, що згладжує деякою мірою стрибкоподібність у поведінці людини, створює онтологічні умови для виконання покладених на неї обов’язків. І саме чесноти людини забезпечують ці регулятивні умови. Чесноти, чеснота, благочестиве життя ці слова, кожна людина, тим більше християнин чує ще змалечку, кожному вони видаються знайомими зрештою людина починає звикати до них і вважати чимось банальним, звичним, однак більшість християн сприйнявши, як належне саме поняття, не сприймають або не хочуть сприймати його значення, глибокого змісту. Continue reading →

ПРО БОГОСЛІВ’Я, ПРОСТОТУ В ХРИСТІ ТА ЯК ВІДРІЗНИТИ ЛЖЕВЧИТЕЛІВ ВІД ВЧИТЕЛІВ.

Posted on by

Кожний сучасний православний християнин щодня стикається з багатьма людьми, які хочуть нас чомусь навчити. І кожний раз нас бентежить одне питання: як відрізнити справжніх вчителів від тих, хто бажає звести нас зі шляху спасіння. Щоб правильно зрозуміти це, давайте прочитаємо ось цей уривок із Біблії

Мт 8:5-13: «А як увійшов Ісус до Капернаума, підійшов до Нього сотник і благав Його: Господи, слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає. І говорить йому Ісус: Я прийду і зцілю його. Сотник же у відповідь сказав: Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій. Бо і я — людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить. Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри. Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному; А сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. І сказав Ісус сотникові: іди, і, як вірував ти, нехай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить». Continue reading →

АВТОКЕФАЛЬНІ ЦЕРКВИ ТА ІНСТИТУТ ПЕНТАРХІЇ

Posted on by

Багато що було написано останнім часом щодо українського питання, як позитивного, так і негативного, з якого б боку воно не розглядалося. Зокрема, була дуже різка критика Вселенського Патріархату.

З цієї причини мені було необхідно написати статтю, щоб пояснити деякі аспекти предмета в цілому, не розглядаючи його вичерпано. Зокрема, я пояснив, що православний церковний порядок не є папським і не є протестантською конфедерацією, але він є Синодальним і ієрархічним одночасно Я наполягаю на цьому, тому що вважаю, що це основа виниклої проблеми. Continue reading →

ОДКРОВЕННЯ ПОМИСЛІВ ЯК ФУНДАМЕНТ СЛУХНЯНОСТІ

Posted on by

І. Підкорення помислів на послух Христові

Назва цього розділу взято з Другого послання святого апостола Павла до Коринфян, в якому говориться: «зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, ми руйнуємо задуми і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові … » (2 Кор. 10:4-5). Про які твердинях йдеться і чому нашу боротьбу проти них святий Павло пов’язав з помислами, відкриває нам преподобний Юстин Чилійській в своїй книзі «Тлумачення Першого і Другого Послань до Коринфян св. апостола Павла»: «Кожен гріх, увійшовши в душу нашу, негайно починає зводити твердиню для себе і для своєї єдиної доньки – смерті, і для свого батька – диявола. Гріх зазвичай зароджується в думках, потім, як невидимий поліп, поступово простягається на всі сфери нашого єства: на душу, совість, волю, серце. Звідси боротьба з гріховними помислами, наша щоденна боротьба». Далі преподобний Юстин пояснює нам, що тільки коли підкоримо свої помисли, свій розум і думки, Творці і Богу, тільки тоді ми усвідомлюємо, що є істина, правда, життя, світло, Бог і ми самі. Це добровільне підкорення кожного помислу Христу – перша жертва, яку приносить людина, пішовши за Ним по шляху віри і любові. Continue reading →

ІСУСОВА МОЛИТВА В ПРАВОСЛАВНІЙ ДУХОВНОСТІ

Posted on by

1. Молитва та мовчання

Коли молишся, залишайся безмовний. «Сам ти повинен мовчати: нехай молитва говорить», — пише православний автор [1]. Досягти тиші — найважче та вирішальне у мистецтві молитви. Тиша — не тільки негативний стан, пауза між словами, тимчасова зупинка мови, але надзвичайно позитивний — стан уважній пильності, очікування і перш за все вслухання. Ісіхаст — той, хто здобував gsucia, внутрішню тишу, або мовчання, par excelence є той, хто слухає. Він слухає голос молитви в своєму серці, усвідомлюючи, що цей голос не його власний, але Іншого, говорить всередині нього. Continue reading →