Незважаючи на те, що головним випробуванням Господа є Хрест, за допомогою якого була переможена смерть, тління і приреченість на муки в цілому, отці Церкви говорять про сенс і значення і інших земних Страстей Христа. Адже порушення першими людьми волі Бога не було простим запереченням Його і незгодою з Ним. За цим було і втілення непослуху Божественної заповіді у діях, після чого було потрібно і зцілення наслідків цих самих дій. Новий Адам, Господь наш Ісус Христос, діє рівно протилежно беззаконням першого Адама, щоб зцілити хворобу гріхопадіння. Як Єва простягнула руки до забороненого плоду, так і Ісус простягнув руки свої на Хресті. Адам виявив непослух і порушив заповідь? Ісус залишався смиренним до самої своєї смерті. На дереві ріс заборонений плід? На дереві був розіп’ятий наш Спаситель. У райському саду був створений Адам і вигнаний звідти? У Гетсиманському саду Ісус був відданий. Богоподібність і славу хотів знайти Адам в своїй непокорі? Безчестя і наруги удостоївся наш Господь. А тернину і будяки отримав Адам після свого вигнання? Терном увінчаний і наш Ісус. Жаданий смак відчув Адам, скуштувавши заборонений плід? Оцет і жовч скуштував Ісус. Єва, створена з ребра Адама, стала причиною гріхопадіння? У ребро вдарили списом Ісуса, і з цієї рани текли «кров і вода», містичним чином очищають людську природу. Зіпсованість і беззаконня перших людей було вилікувано зворотним повторенням їх вчинків в Страстях нашого Спасителя. Continue reading
Category Archives: Святоотцівська спадщина
СВЯТИТЕЛЬ КИРИЛО ТУРОВСЬКИЙ. СЛОВА НА ВХІД ГОСПОДА В ЄРУСАЛИМ
Великі і стародавні скарби, дивно і радісно відкриті, чудові і незліченні багатства, вічно надані близьким дари, славні і гідні вмілі будівельники будинку, достатні і великі залишки Царської трапези, якими харчуються жебраки – не тлінною їжею, але тою, що знаходиться у вічному житті! Адже слова Євангельські, ті, що різноманітно говорив Христос заради спасіння людей, – їжа для душ наших! Continue reading
ПОХВАЛА СВЯТОМУ СЛАВНОМУ ВЕЛИКОМУЧЕНИКУ ХРИСТОВОМУ ДИМИТРІЮ
Славний великомученик Димитрій, причасник небесної слави, подарував нам сьогодні це свято, як найбільший дар. Нині і ми, що належать до сонму люблячих цього великомученика, вшануємо його богонатхненними молитвами і похвалами, щоб святий Димитрій став нашим другом і заступником в Царстві Христовому. Підкреслимо його святу відвагу і любов до Христа, чесноти і гідності та наповнимося святою радістю, бо написано, що якщо прославляється праведник, радіють народи. Але добре б нам, з волі Бога, не тільки радіти, але і отримати духовну користь від промов тих, хто поважає його пам’ять. Continue reading
СТРАЖДАННЯ СВЯТИХ МУЧЕНИЦЬ ВІРИ, НАДІЇ ТА ЛЮБОВІ Й МАТЕРІ ЇХНЬОЇ СОФІЇ
У царство Адріяна злочестивого, царя римського, була в Римі одна вдова роду італійського, на ймення Софія, її ж ім’я тлумачиться «премудрість». Вона, за іменем своїм, і життя у вірі християнській премудро вела за премудрістю такою, яку похваляє апостол Яків, кажучи: “А премудрість, що з висоти, насамперед чиста є, а потім мирна, лагідна, покірлива, повна милості і добрих плодів”. Оця ж бо премудра Софія, коли жила в чесному подружжі, народила три дочки і їм нарекла імена, що відповідали трьом богословським чеснотам: першу назвала Віра, другу Надія, а третю Любов. Що ж бо інше християнська премудрість породити може, коли не чесноти боговгодні? Continue reading
СВЯТИТЕЛЬ ВАСИЛІЙ ВЕЛИКИЙ ПРО ЛЮБОВ ДО БОГА І БЛИЖНІХ
Любов до Бога не набувається і не запозичується. Від кого навчились ми захоплюватися красою Божого світу? Від кого набули прихильність до життя? Хто навчив нас любити батьків або тих, хто нас виховав? – Так, або ще набагато більше, і любов до Бога не ззовні прищеплюється нам, але в природі людини, разом з життям, закладене безсумнівно прагнення до цієї любові. Ми з свого боку можемо тільки дбайливо виховувати це природжене наше прагнення і, з допомогою Божої благодаті, виводити до довершеності. Continue reading
«НУДЬГА – ЦЕ РОЗСЛАБЛЕННЯ ДУШІ», – ПРЕПОДОБНИЙ ІОАН ЛІСТВИЧНИК
1. Нудьга – це розслаблення душі, недбання про подвиги, одвернення від обіту; ублажителька мирян, наклепниця на Бога яко немилосердного і нелюдяного. В псалмоспіві вона недоладна, в молитві немічна, в тілесному служінні кріпка, як залізо, до праці нелінива, до послуху швидка й охоча.
2. Чоловік, що перебуває у послусі, не знає нудьги й за посередництвом чуттєвого досягає поступу в духовному.
3. Спільнотне життя – ворог нудьги, а мужеві безмовному вона постійна співжителька: раніш смерти не відступить вона від нього і до самої кончини не перестане поборювати його. Побачивши келію самітника, вона посміхається і, наблизившись, оселяється там. Continue reading
СВЯТИТЕЛЬ ІОАН ЗОЛОТОУСТ: ПРОТИ ЮДЕЇВ. СЛОВО ТРЕТЄ
До тих, котрі по старому постять на Пасху. Це слово було виголошене після другого, або навіть і третього слова проти аномеїв
Знову крайня і невідступна нужда змушує нас сьогодні, перервавши порядок попередніх бесід, говорити саме про неї і відволікає від суперечок з єретиками. Ми мали намір знову закликати в любові поговорити про славу Єдинородного, але безглузда заповзятість бажаючих по-старому постити на Пасху змушує нас усе нинішнє повчання використати для їхнього лікування. Continue reading
СВЯТИТЕЛЬ ІОАН ЗОЛОТОУСТ: ПРОТИ ЮДЕЇВ. СЛОВО ДРУГЕ
Проти тих, котрі дотримують юдейський піст, і проти самих юдеїв. Виголошене за п’ять днів до посту, після того, як уже було сказане інше слово
Уже при дверях беззаконний і нечестивий піст юдейський. Не дивуйтеся, що я назвав цей піст нечестивим, — що звершується проти волі Божої, воно є нечисте понад усе, — будь-то жертва чи піст. Отже, вже через п’ять днів наступить беззаконний юдейський піст. А я за десять днів, а то й більше, зробив попереднє зауваження, щоб уберегти від небезпеки ваших братів. Але ніхто нехай не звинувачує нас у завчасності слова, яке ми запропонували за стільки днів. Continue reading
СВЯТИТЕЛЬ ІОАН ЗОЛОТОУСТ: ПРОТИ ЮДЕЇВ. СЛОВО ПЕРШЕ
Сьогодні хотів я сповістити вам решту з того, про що недавно говорив з вами, і ясніше показати, наскільки неосяжним є Бог. Про це ми багато і довго говорили минулої неділі, коли подавали свідчення і з Ісаї, і з Давида, і з Павла. Перший волав: «Рід же Його хто вияснить?» (Іс. 53, 8). Другий дякував Богові за Його неосяжність, говорячи: «Прославлю Тебе за те, що Ти так дивно створив мене. Дивні діла Твої» (Пс. 138, 14); і ще: «Дивне для мене всевідання Твоє; високе воно для мене, і я не можу збагнути його» (Пс. 138, 6). Павло ж, не заглиблюючись у дослідження самої сутності (Бога), а вникнувши тільки в Його провидіння, чи краще — охопивши тільки незначну частку цього провидіння, яке відкрилася в покликанні язичників, і ніби побачивши велике і неосяжне море, викликнув: «О глибино багатства і премудрості, і розуму Божого! Які незбагненні суди Його, і недослідимі путі Його» (Рим. 11, 33). Continue reading
ІЛАРІОН, МИТР. ІКОНОБОРСТВО, ІСТОРИЧНО-ДОГМАТИЧНА МОНОГРАФІЯ, ВІННІПЕГ, 1954
Іконоборство!.. . Коротке слово, а скільки споминів викликає воно, споминів тяжких, незабутніх, коли рішалася доля Православ’я, доля єдності Вселенської Церкви Христової. Взагалі, в великих муках народжувалася і перша Церква, і саме Християнство, і власне іконоборство багато додало цих мук. Медіоланський Едикт 313-го року, якого видав перший християнський імператор Костянтин Великий про волю Християнської Церкви, здавалося, навіки покінчив добу гонінь на Неї, але це тільки так здавалося, бо ось незабаром прийшла й нова доба, доба іконоборства, яка була по своїх жорстокостях не легша від часу перших гонінь на християн. Доба іконоборства тяглася довгих 116 літ (726—842), безконечно сильно била всю Церкву, густо кропила її кров’ю, розколювала її на частини, і не раз здавалося, що вже ніколи не прийде Вона до поєднання, що розкол вірних позостанеться навіки. Continue reading