Великі і стародавні скарби, дивно і радісно відкриті, чудові і незліченні багатства, вічно надані близьким дари, славні і гідні вмілі будівельники будинку, достатні і великі залишки Царської трапези, якими харчуються жебраки – не тлінною їжею, але тою, що знаходиться у вічному житті! Адже слова Євангельські, ті, що різноманітно говорив Христос заради спасіння людей, – їжа для душ наших!
Славний же і гідний Його дім, Церква, вмілими будівельниками має патріархів і архієреїв, священиків і ігуменів, і всіх церковних вчителів, які вірою і чистотою наблизилися до Бога і взяли за благодаттю Святого Духа різні дари учительства і зцілення, в міру дані їм Христом. Тим нехай ми, немічні, що беруть рештки від тієї трапези, насичуються, адже всякий слуга хвалить свого господаря. Тепер нам радість і всьому світу весілля, браття, що наступило свято, в якому збулися пророчі писання через вчинені Христом в цей день знаки. Сьогодні Христос входить в Єрусалим з Віфанії, сівши на осля, щоб виповнилося пророцтво Захарії, який сказав про Нього: «Радуйся і веселися, дочко Сіону, ось Цар твій іде покірний, сівши на молодого віслюка!»
Це пророцтво розуміючи, вселімося. Дочками вищого Єрусалиму названі душі святих, а молодий віслюк – повіривши в Нього народи з язичників, яких Він звільнив, пославши до них апостолів, від спокуси сатани.
Сьогодні народи вийшли назустріч Ісусові, тримаючи в руках зелені рослини і тим надаючи йому честь, після того, як Він звільнив з труни Лазаря і воскресив його з мертвих. Красиве людське свідоцтво, повіривши якому, народи пізнали у Ньому Сина Божого. Він чудеса робив серед юдеїв, а спасіння й милість подав язичникам. Ті не впізнали Його, а язичники прийняли Його. Ізраїль відрікся від Того, що закликав його до вічного життя, а тих, що повірили, язичників, привів Він в Царство Небесне. Для тих – падіння і спокуса, а кінцям землі – повстання і віра.
Сьогодні апостоли поклали ризи свої на молодого віслюка, і Христос сидить поверх їх. О, поява великої таємниці! Адже чесноти християн – це ризи Апостолів, бо своїм прийняттям науки Христової створили благочестиві люди престол Богу і вмістилище Святого Духа: «веселюсь в них, – йдеться, – і почну жити в них, і буду їм Богом, і стануть людьми Моїми».
Сьогодні народи устилають шлях Його своїм одягом, а інші зрізали з дерев гілки і ними устилають. Праведним і благим шляхом став Христос для світських владик і для всіх знатних; що устилають цей шлях милостиню і смиренням, без труда входять вони в Царство Небесне. А беручи з дерев гілки – це прості люди і грішники, хто приходить до Бога, вирівнюючи свій шлях болем серця і розчуленням душі, постом і молитвами, бо сказано: «Я – Шлях, Істина і Життя»
Сьогодні почався рух усього Єрусалиму через прихід Господа: поспішають старі, щоб поклонитися Ісусу як Богу; поспішають юнаки, щоб прославити Його за диво воскресіння Лазаря; кричать діти, ніби на крилах літають навколо Ісуса: «Слава синові Давида! Благословен крокуючи в ім’я Господнє! Бог – Господь і явився нам!» О, одкровення таємниці і здійснення пророцтв! Адже старцями названі ті язичники, бо і раніше Авраама і Ізраїлю були народи; тоді, через спокусу, пішли вони від Бога, тепер же – з вірою Сину Божому поклоняються. Зразком же юнаків названий гідний, смакуючи невинність, чин отців, бо невпинно славить він Христа і творить чудеса за Божественною благодаттю. А в дітях виявлені всі ті християни, які ніяк не мудрують про Христа, але для Нього живуть і за Його вмирають, і приносять йому обітниці і молитви.
Сьогодні Анна і Каїфа зляться. Всім весілля, а їм – печаль і подив. Варто було б ієрейському чину бути мудрим і відчувати по пророком, чи не це Христос, про Якого заповів синам своїм Яків, сказавши їм: «З спадку свого, Юда, вийде Владика неба і землі. Він – надія народів, прив’язавши до лози свого молодого віслюка». Чи не згадали вони і Давида, давши пророцтво про Нього і сказав: «Радуйся, Єрусалим, і готуй шлях твоєму Богу, бо прийде Він в свою Церкву, роблячи чудеса і надаючи знаки», але вчинили змову на Подателя всіх благ, щоб стратити не тільки Ісуса, але і Лазаря, і не побажали разом з народом говорити так: «Великий Ти, Господи! Голос Твій потряс глибини пекла і звільнив з них душу померлого, і, спасенний, знову повернувся до життя Лазар!»
Сьогодні все створіння радіє, звільняючи від ворожого полону, сьогодні здригнулося сили адові і ланцюги, і жахнулися сили бісів. Сьогодні пагорби і гори солодкість подають, ниви і поля приносять плоди Богу, вищі співають, а пекельні ридають, і дивуються ангели, бо бачать що йде по землі Невидимий на небесах, сидячі на ослі, які сидіть на престолі херувимському, оточений народами. Того, Хто недосяжний для сил небесних. Сьогодні діти радісно прославляють Того, Кого зі страхом прославляють і Серафими. Сьогодні крокує по шляху в Єрусалим Той, Хто розмірив небо руками і землі долонею, сьогодні входить до церкви Той, кого не вміщають небеси.
Сьогодні старійшина жерців наповнюється гнівом на Творцю великих чудес, сьогодні книжники та фарисеї заздрять дітям, що вибігли з гілками назустріч Христу і співати: «Слава синові Давида!» Дивна річ! Як забилися вони пророків, які кожен по своєму писав про Христа заради нашого, язичницького, спасіння! «Уже – сказано – немає прагнення до Мене серед Ізраїлевих синів, а з’явився Я до тих, хто не шукає Мене, і скажу Я людям чужим: «Ви люди Мої»».
Тому, браття, гідно нам, людям Божим, прославити Христа, що нас уподобав. Прийдіть, поклонімся Йому і впадемо, як блудниця, цілуючи в думках Його Пречистої ноги, і підемо, як вона, від злих справ; проллємо, як миро на голову Його, віру і любов нашу; з любов’ю вийдемо, як народи, Йому назустріч і, як галузі, зламаємо свою злість і гординю; покладемо Йому, як ризи, добрі справи; оспівуємо молитвами і добротою, як діти, зустрінемо милостиню нужденним, здійсненням чування і посту, – і не знищимо роботу сорокаденного посту, в якому ми жили, очищаючись від усякої скверни, щоб вступив сьогодні в наш Єрусалим Христос. Адже весь склад нашого тіла названий Єрусалимом, як каже Ісая: «на своїх руках, Єрусалим, написав я твої стіни і перебуватиму в тобі».
Підготуємось же смиренням, ніби дім, наші душі, щоб з причастям увійшов в нас Син Божий і здійснив з учнями Своїми паску. Підемо разом з пішовши добровільно на покути, понесемо свій хрест у терпінні будь-якої образи, Розпінимо себе опором гріху, вб’ємо наші бажання тілесні, словами: «Слава в вишніх! Благословен Ти, прийшовши на добровільне страждання, якими зневаживши Ти пекло і переміг смерть!» І, зупинивши на цьому слова, увінчали піснями, як квітами, Святу Церкву і прикрасимо свято, піднесемо Богу прославляння, і Христа, Спасителя нашого, звеличимо, оповиті благодаттю Святого Духа, щоб, відзначив у радості свято, досягти в світі триденного Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, Якому належить всяка слава, честь і поклоніння, з Отцем і Пресвята, Благим і животворящим Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»