КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ ПАТРІАРХ ФОТІЙ ВЕЛИКИЙ: СЛОВО НА РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Всяке свято і всяке торжество, з приводу якого радіє сонм віруючих, припиняє взаємні незгоди і суперечки, з’єднує людей, що думають по різному і порушили розбіжністю союз любові, сприяє запровадженню однодумності стрункою злагодженістю співів, – показує, що всі присутні є створення одного і того ж Господа і Творця, і, засвідчуючи єдністю шанування рівногідність творіння, приборкує і заспокоює тих, які мають гнів один на одного, переконуючи і повчаючи мислити справедливо і гуманно, бачити одну і ту ж долонь Творця і пам’ятати про одні й тієї пальці, що все створили. Для цього частково, я вважаю, і існує належний християнам звичай здійснювати церковні свята, з яких одне служить спогадом Різдва Христового, інше свідчить про Хрещення Христа, інше – про Його Преображення, інше про вчинення Їм чудес – зцілення біснуватих, даруванні зору сліпим, зцілення кровоточивої, зміцненні кульгавих і розслаблених, воскресіння мертвих, – інше нагадує про розп’яття Христа, а інше – про воскресіння Його і оновленні Своїми справами і мого воскресіння. Continue reading →

СВЯТИЙ ФЕДІР СТУДИТ: ПОХВАЛЬНЕ СЛОВО НА РІЗДВО ПРЕДТЕЧІ І ХРЕСТИТЕЛЯ ГОСПОДНЬОГО ІОАНА

Навіть уподібнюючись якомусь голосистому солов’ю, що солодкоголосно співає в весняні часи, наше слово змогло б тільки в малому ступені оспівати великий голос, народжений сьогодні. Якщо ж хто слабкий голосом і сипле вельми, як зможе оспівати велику пророків славу, як славить неабияку апостолів честь, як прославить чудові мучеників двері? Ще й на те зверни увагу, що стосовно інших святих один іншому склав похвали: більший – більшого і смиренний – смиренному; цього ж, нині прославляється, перш інших – сам Христос Істина. Сказав адже: «Між народженими від жінок більшого над Іоаном Хрестителем не буде». Якщо ж існує така видатна похвала великому Предтечі в вищевказаному слові, то хіба знадобиться кому-небудь наше малослів’я, о бажаючі слухати? Нітрохи. Але ми, віддаючи рабський обов’язок і виконуючи отцівський чин і немов освятившись від одного тільки поминання Предтечі, до відваги своєї приступили. Continue reading →

СЛОВО НА НЕДІЛЮ 2-гу ВЕЛИКОГО ПОСТУ СВЯТОГО ОТЦЯ НАШОГО ІОАНА ЗОЛОТОУСТОГО

Не будемо, браття, зневірюватися в своєму спасенні, але будемо підносити до Небесного Царя молитви, благання й прохання заступництва з багатьма сльозами. Нехай і цей піст буде нашим сподвижником і помічником у цьому доброму заступництві. Як після зими і з настанням літа, мореходець виводить у море своє судно, воїн чистить зброю і готує коня до бою, землероб гострить серп, мандрівник відважно виступає в дальню путь, борець знімає з себе одяг і готується до боротьби, так і ми, християни, з початком посту, цього духовного літа, як воїни почистимо зброю, як землероби нагостримо серп, як керманичі протипоставимо свої помисли хвилям непорядних бажань, як подорожні, почнемо шлях до неба. Continue reading →

БЕСІДА СВЯТИТЕЛЯ ІОАНА ЗОЛОТОУСТОГО, АРХІЄПИСКОПА КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКОГО, НА СВЯТО СВЯТОГО БОГОЯВЛЕННЯ ТА ХРЕЩЕННЯ ГОСПОДНЬОГО

Джерело євангельських учень має відкриті потоки, і коли хто, відчуваючи спрагу, п`є з цього джерела, той знаходить собі життя, а одержує життя згідно з духом і законом заповідей, зазнаючи радості приємнішої, ніж вино. Насолода духовних слів не знає переситу, бо вона звеселяє не черево, а серце і приводить помисли побожних до Божественної любові.

Ти щойно чув у Євангелії, як Іоан Хреститель промовляв до іудейського народу, який збирався звідусіль, і хрестився: «Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто гряде після мене, Сильніший за мене» (Мт. 3:11). Хто йде за мною, тобто відповідно до часу народження, «Хто йде за мною, дужчий від мене: я недостойний і взуття Йому понести». Continue reading →

СВЯТИТЕЛЬ ДИМИТРІЙ РОСТОВСЬКИЙ: МІСЯЦЯ ВЕРЕСНЯ В 14-ИЙ ДЕНЬ. ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО І ЖИВОТВОРЯЩОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО

Царюючи в Римі, Максентій-мучитель чинив людям численні кривди, не лише християн гонячи та мучачи, але й своїх поган убиваючи та розгромлюючи маєтки їхні і над доброродними домами насилля чинячи, нечисто й живучи. І був усьому Риму вельми важкий і мерзотний через учительство своє і всескверне життя. Послали-бо римляни таємно до царя Константина, що перебував тоді у Британії із матір’ю своєю Оленою, молячи його, щоб прийшов і збавив їх од того мучителя. Константин же спершу написав до Максентія, по-дружньому дораджуючи йому: хай від такого мучеництва відійде. Він же не тільки не послухав його й не виправився, але ще гірший зробився і на самого Константина повстав, не бажаючи мати його рівним собі царем, а його-бо все римське воїнство на царство вибрало; Максентій же самовільно в Римі на царський престол зійшов хоч народ до нього не доброзволив, тільки деякі бояри зволяли, їм-бо численні дари обіцяв і почесті, а Константин згідно від усіх царем нарікся. Continue reading →