«У сучасної Вавилонської вежі чотири стіни. Одна – наука, друга – промисловість, третя – політика, четверта – самолюбство»
***
Вавилонська вежа! Ви читали у Святому Письмі про Вавилонську вежу? Виразка на обличчі землі! Ця виразка виникла на людстві, яке вже пережило потоп. Якщо до потопу люди були аморальні, то після потопу стали безбожниками. Чи бачне таке? Як таке могло статися, що забули Бога нащадки Ноя? Continue reading
Яке відношення Олександрія чи Антіохія має до Товариства біблійної літератури? На перший погляд може здатися, що квазінаукові устремління, скажімо, критики джерел, стоять далі від екзегетичних звичок Дідима Сліпого та Феодора Мопсуестійського, ніж їхня коментаторська практика один від одного. Це був «докритичний» підхід до Біблії, далекий від тих наукових передумов, відповідно до яких зазвичай діє історична критика та її спадкоємці пізнього часу. У цьому й полягала «перевага» патристичної та середньовічної екзегези, як нам іноді кажуть: вони підходили до тексту зі смиренністю, а не з герменевтикою, яка стояла б над текстом і проти нього, беручи саме Слово Боже за зразок, який треба вивчати. Continue reading
На це запитання відповідає св. прп. Іоан Вишенський Святогорець у своєму пророцтві, сказаному ним в далекому 1588 році:
«Да будуть прокляті владики, архімандрити та ігумени, що занапастили монастирі, і фільварки собі з місць святих поробили, і самі тільки зі своїми слугами та коханцями в них тілесно, мов скоти, випасаються; на святих місцях лежачи, гроші збирають; із тих доходів, що надані на Христових богомільців, дівкам своїм віно готують, синів зодягають, жінок пристроюють, барви (ліберії) справляють, коханців своїх збагачують, карети лаштують, повозові коні ситі та одної масті спрягають, розкоші свої поганські справляють. Continue reading
Насправді! Яким щасливим і блаженним повинен вважатися той, хто гідно причащається Божественних Тайн! Таким чином, він виходить із храму повністю оновленим, тому що вогонь божественний причастив його душу через Божественне Споживання, і спалив гріхи, і наповнив його душу божественною благодаттю. Continue reading
«Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть» (Мт. 5:7)
Святитель Григорій Ниський, розмірковуючи, над даною заповіддю блаженства, підкреслює: «З багатьох місць Богонатхненного Писання, ми довідуємося, що святі мужі милостивою називають Божу могутність. Давид у піснеспівах, Іона у своєму пророцтві, Мойсей у багатьох місцях свого законоположення називають Бога милостивим». Отже милостивий Бог заповідає і нам, прикрашеним властивістю Божою, наслідувати Його. Ми повинні набути властивість Божу – блаженство, досягнувши того, чим Божество називається. «І чи не найбільш блаженно людині називатися і стати тим, чим за Свої діла називається Бог?» Бог – милостивий, і милості Його не має меж або умов: «Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і многомилостивий. Не до кінця прогнівається і повік не ворогуватиме. Не за беззаконнями нашими вчинив нам і не за гріхами нашими воздав нам. Бо як високо небо над землею, так утвердив Господь милість Свою над тими, що бояться Його» (Пс. 102:8-11). Continue reading
«Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться» (Мт. 5:6)Щоб підтримувати свої фізичні сили, людині потрібна їжа, якою подаються нам сили і енергія. «Бо, – за словами святителя Григорія Ниського, - неможливо людині ні бути сильною без достатньої їжі, яка підкріплює її сили, ні насититися їжею, не споживаючи її, ні харчуватися нею без бажання їжі. Христос сорок днів пробувши без їжі, «потім зголоднів» (Мт. 4: 2). Так, коли хотів, давав єству час робити своє. Але винахідник спокус, як тільки дізнався, що і в Ньому сталася ця неміч голоду, радив задовольнити бажання камінням, тобто побажання природної їжі звернути до неприродного, бо каже: «Скажи, нехай камінь цей перетвориться на хліб» (Мт. 4:3), – це і донині говорить він тим, які спокушаються своїм власним бажанням, і, кажучи так, найчастіше переконує тих, які споглядають на нього, готувати собі їжу з каменів. З каменів їдять хліб ті, які готують собі дорогі та пишні трапези з користолюбства та неправди. Continue reading
Християнин має святкувати не в призначений час, не в перший день місяця, не тільки в неділі, а все життя проводити в постійному святкуванні.
А яке повинно бути воно? Про це послухаймо св. апостола Павла, який говорить: «Святкуймо не у старій заквасці, ані у заквасці злоби й лукавства, а в опрісноках чистоти й істини» (І Кор. 5:8).
Вкрай нерозумно по одному дневі очікувати того ж на весь рік. Не тільки від божевілля, але і від диявольського впливу приходить така думка, ніби в справах нашого життя треба покладатися не так на власну ревність і діяльність, а на якісь проміжки часу. Continue reading
Слухай, брате, і зрозумій, діти, як ми повинні вірити в єдиного Бога, в існуючу Трійцю – в Отця і Сина і Святого Духа – і сподіватися лише на нього, і вчитися, поклоняючись святим книгам – Євангелію, Апостолу, Паремійнику Псалтирю та іншім, а до заборонених книг не звертатися ніколи. Заборонені ж Астрономія та Зоролік, Сонник, Травник, Чарівник, Пташині миски, Громовержець, Колядник та Жереб. Бо пророцтва в них неправдиві та наклеп на святих. Ці книги приваблюють дияволів і розмовляють з ними. У порівнянні зі святими книгами ці ошукані та невігласи дурні. І подібні до них книги – халдейська та еллінська байки – теж блюзнірські. Continue reading
«Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться» (Мт. 5:4)
Коли людина уяснить собі свої провини перед Богом, свою нікчемність, убогість та недосконалість, безперечно вона почне сумувати, плакати й смирятися та благати у Бога помочі. Людські ж недосконалості та помилки вона почне пробачати, а не осуджувати. Більше того, буде поспішати допомогти кожному нещасному в його помилках та нерозважностях. Continue reading
«Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю» (Мт. 5: 5)
Заповіді Блаженства, дані Господом нашим Ісусом Христом людині, як шлях до істинного спасіння, у розумінні святитетя Григорія Ниського «подібні до сходин, якими йдуть вгору: коли стануть на першу, з неї піднімаються на ту, яка лежить вище, і друга знову веде того, хто сходить на третю, а ця – на наступну, і ця наступна – на ту, яка за нею, таким чином той, хто піднімається зі сходинки, на якій стоїть, піднімається завжди на вищу і досягає вершини свого сходження». Continue reading