Пам’ять 24 жовтня / 6 листопада
Преподобні Арефа, Сисой і Феофіл, затворники Києво-Печерські, здійснювали чернечий подвиг у ХІІ – ХІІІ столітті.
Преподобний Арефа був родом з Полоцька, і до приходу в монастир займався торгівлею. Проживаючи в монастирі, він зберігав у своїй келії багато багатства, яке привіз із собою в монастир і сховав від братів. Одного разу злодії обікрали його. Шкодуючи за втраченим майном, преподобний Арефа став нарікати на Господа, за що був уражений тяжкою хворобою.
Пам’ять 23 жовтня / 5 листопада
Преподобний Єлисей, в світі князь литовський Рімунд, був сином князя Тройната, займав високу посаду при дворі князя Міндовга. Ставши християнином, був названий у святому Хрещенні ім’ям Лавр, або Лаврентій. Залишив двір і пішов у пустиню, де його знайшов православний монах Григорій, разом з яким Єлисей заснував лавру і прийняв у ній постриг з ім’ям Єлисей. Єлисей був убитий своїм вихованцем, юнаків-слугою в ніч на 23 жовтня 1250 р.
Після кончини святого Єлисея мощі цього преподобного отця були прославлені чудесами. Ще в стародавньому агіографічному сказанні говорилося про якогось біснуватого, зцілення після того, як він випадково доторкнувся до мощів Лавришевського чудотворця. Continue reading
Пам’ять 21 жовтня / 3 листопада
Преподобний Іларіон, схимник Києво-Печерський, суворий аскет, був сподвижником і учнем преподобного Феодосія († 1074; пам’ять 3 травня) і жив з ним в одній келії. Наслідуючи свого вчителя, преподобний Іларіон дні і ночі зі сльозами молився Богу, дотримуючись суворого посту. Сучасники знали його як письменника і перекладача, який вдень і вночі трудився над написанням і переписуванням книг в келії преподобного Феодосія. У цей час наставник співав псалми і пряв вовну. Преподобний Іларіон жив в ХI столітті. Мирно відійшов до Господа у 1066 р. і був похований у Дальніх печерах.
Пам’ять 6/19 листопада
Преподобний Лука, економ Києво-Печерський, здійснював свій чернечий подвиг у ХІІІ столітті.
Преподобний Лука згадується в 7-й пісні канону преподобним Ближніх печер, як добрий виконавця заповідей Христа, але окрім посади економа, яку він відправляв у Києво-Печерській лаврі, більше про нього нічого не відомо. Continue reading
Пам’ять 19 жовтня / 1 листопада
Пастирь добрий кладе життя власне за вівці
Ів.10:11
На початку листопада в Білорусі прийнята відзначати день поминання предків – «Дзяди». У цей день всі білоруси, незалежно від віросповідання, ідуть до могил своїх предків. Але для православних білорусів – це й день поминання одного з перших священномучеників Білоруської Автокефальної Православної Церкви – о. Георгія Бортника.
Серед тяжких гріхів Православна Церква завжди відзначала гріх самогубства, як гріх, який приводить, у власному розумінні цього слова, до смерті «Коли хто бачить брата свого, що грішить гріхом не на смерть, нехай молиться за нього, і Він життя йому дасть, тим, хто грішить не на смерть. Є й гріх на смерть, не про нього кажу, щоб молився» (1 Ін. 5:16). Люди, яки здійснили подібний гріх не мають вже можливості принести покаяння в ньому.
Церковні канони забороняють «приношення і молитву» за самогубців, як таких, що свідомо відмовилися від спілкування з Богом. Святитель Тимофій Олександрійський, відповідаючи на запитання про можливість поминання тих, хто свідомо позбавив себе життя, однозначно забороняє церковну молитву про них. Пізніше його відповідь увійшла в корпус правил Вселенської Церкви, як 14-е правило святителя Тимофія Олександрійського. Справедливість цього правила підтверджується духовним досвідом подвижників, які, дерзаючи молилися за самогубців, випробовували непереборну тяжкість і бісівські спокуси.
Пам’ять 14 /27 жовтня
Преподобний Микола Святоша (Святослав), князь Чернігівський, Києво-Печерський чудотворець, в Ближніх печерах спочиваючий (+ 1143), був правнуком великого князя Ярослава Мудрого і сином князя Давида Чернігівського (+ 1123), в джерелах Київської Православної митрополії (Київського Православ’я, незалежного від Москви) батько преподобного іменується святим. Святоша був Луцьким князем, мав дружину і дітей (дочка його була згодом одружена з Новгородським князем святим благовірним Всеволодом – Гавриїлом (+ 1138)). 17 лютого 1106 святий князь, залишивши сімейство, прийняв постриг у Києво-Печерській обителі. Тут Микола Святоша з великим смиренням проходив послух: три роки працював в куховарні , для якої рубав дрова і носив воду, наступні три роки був придверним в монастирі. Біля своєї келії святий розвів сад. На свої кошти він побудував у монастирі храм Святої Трійці і лікарняну церкву в ім’я святителя Миколая, свого небесного покровителя.
Саме з таким питанням всі частіше звертаються до мене, як до редактора сайта “Київське Православ’я”, читачі даного сайту. Людей цікавлять найперше православні видання, а також книги по історії, культурі… Дійсно – в Україні знайти в продажі й навіть у бібліотеці білоруську книгу, особливо сучасного видання, практично неможливо. А коли це стосується видань раритетних, спеціальних і малотиражних – це взагалі з області фантастики.
Пам’ять 13 / 26 жовтня
Преподобний Веніамін Печерський жив у XIV столітті і до прийняття чернецтва «був купцем великим». Одного разу під час Богослужіння святому Веніаміну глибоко в серці запали слова Спасителя: «Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне» (Мт. 19:23). Роздавши своє майно жебракам, святий Веніамін став ченцем Києво-Печерської лаври, «догоджав Господу Богу в пост і молитві навіть до смерті». Похований в печері преподобного Феодосія
Нещодавно прочитав в електронному вигляді книгу ієродиякона Макарія (Петанова) «Правда о Фатиме: Православная Церковь о католическом «чуде».
Про «явлення Богородиці» португальським дітям я вперше почув 22 роки тому, прочитавши католицьку книгу «Фатима. Повесть о Фатиме, величайшем чуде нашого времени», (Брюссель, 1991 г.). Книга справила на мене враження. Руйнувалася імперія зла – СССР, відроджувалася Церква, безбожний комунізм був посоромлений. А тут виявляється таке чудо в Португалії відбулося, якраз в 1917 році, напередодні жовтневого перевороту (революції) в Петрограді. Ось вам і доказ того, що Бог є, і всі ваші дарвінізми, матеріалізми, ленінізми німіють перед фактом великого чуда. З часом ще більше ознайомився з різноманітним матеріалом щодо чуда у Фатімі. Проте я не зустрічав літератури, яка би аналізувала «фатімський феномен» з духовної точки зору, зважуючи усі «за» і «проти» щодо питання джерела «чуда» – чи від Бога воно.
