Восені 1922 року я виїхав був з Канади в Польщу в церковних справах. Це, між іншим, дало мені нагоду також деякий час побувати у Львові, де я відвідав багато українських просвітних установ та інституцій, а також деякі українські торговельні підприємства. Між тим одного разу я зайшов (вже не пригадую, в якій саме справі) до одного українського ювеліра, якого імені, на жаль, уже не пригадую. У нього я побачив нагрудного хреста, який своєю формою й символікою, та ще й українським написом, сильно мене зацікавив. Це, фактично, був оригінальний зразок хреста, зроблений з якогось дешевого й тонкого, але досить твердого метала, і ще навіть не був належно вишлюфований, ні політурований. Continue reading
Category Archives: Статті
РІЗДВО СВЯТОГО ПРЕДТЕЧІ І ХРЕСТИТЕЛЯ ГОСПОДНЬОГО ІОАНА
День пам’яті 24 червня / 7 липня
Про події, пов’язані з народженням Іоанна Хрестителя, євангеліст Лука розповідає в першому розділі свого Євангелія. Він пише, що під час правління Ірода в Юдейськім царстві жив священик на ім’я Захарія. Його дружина Єлизавета була нащадком пророка Аарона. Обидва вони були праведні перед Богом, жили в страху Господньому, благочесті, розсудливості і в слухняності Божественним заповідям. Протягом багатьох років молилися благочестиве подружжя Господу про дарування їм чада, але так і не знайшли дітей, незважаючи на гарячі молитви про це. Захарія і його безплідна дружина Єлизавета досягли глибокої старості і вже не сподівалися мати дитину. Continue reading
МОЛИТВИ ЗА ДІТЕЙ
Молитви до Господа
Молитва перша
Найсолодший Ісусе, Боже серця мого! Ти дарував мені дітей по плоті, вони Твої по душі; і мою і їхні душі відкупив Ти Своєю безцінною кров’ю; заради крові Твоєї Божественної благаю Тебе, найсолодший мій Спасителю: благодаттю Твоєю доторкнися сердець дітей моїх (імена) та похресників моїх (імена), захисти їх страхом Твоїм Божественним, утримай їх від поганих нахилів і звичок, спрямуй їх на світлий шлях життя, істини і добра, прикрась життя їхнє усім добрим і спасительним, улаштуй долю їхню як Ти Сам бажаєш і спаси душі їхні провадячи їхніми долями. Господи Боже отців наших! Дітям моїм (імена) та похресникам моїм (імена) дай серця праві, аби дотримуватися заповідей Твоїх, одкровень Твоїх та уставів Твоїх і виконувати все це. Continue reading
ЛІТУРГІЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПЕТРА ЗІ СЛОВ’ЯНСКИХ КІРИЛИЧНИХ СПИСКІВ
Перед початком літургії, вранці в призначений час священнослужителі, підготувавшись напередодні до служіння Божественної літургії, приходять до храму і, ставши перед царською брамою, тричі осіняють себе хресним знаменням, здійснюючи три поклони, і читають вхідні, тобто підготовчі до вчинення літургії, молитви
Проскомидія (чин ІХ сторіччя)
Священик бере від диякона проскуру на дискосі та копієм наносить на проскуру хрест зі словами: Continue reading
НЕВІДОМІ СТОРІНКИ ІСТОРІЇ КИЇВСЬКОГО ПРАВОСЛАВ’Я. ЛІТУРГІЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПЕТРА
Одна з наймеш досліджуваних сторінок історії Київського Православ’я є його літургійна традиція. Адже більшість дослідників стоїть на позиції відомого дослідника о. Олександра Шмемана: «Відзначимо відразу, що Русь прийняла «готове» Православ’я і в ту епоху, коли в самій Візантії були захисні настрої, прагнення все з вести до старовини, до готового зразка, вони боялися щось порушити в древніх «переказах»»[1, гл.7, ч.2, електронний варіант]. Це бачення літургійної традиції зосереджує нашу увагу тільки на трьох літургіях візантійської традиції. Continue reading
ПРОПОВІДЬ НА 4-ту НЕДІЛЮ ПО П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ
Сьогодні, дорогі брати і сестри, ми з вами чули євангельську розповідь про сотника, який, хоч і був поганин, але з повагою та острахом, зі страхом Божим промовляв до Ісуса. І слово Боже зцілило його слугу. Коли Ісус увійшов в Капернаум, приступив до нього сотник і благав його, кажучи: «Господи! Мій слуга лежить удома розслаблений і мучиться тяжко… Озвався сотник і сказав Йому; «Господи! Я не гідний, щоби ти увійшов під мою крівлю; скажи тільки слово, і одужає слуга мій» (Мт.8:5-8). Сучасна людина має дуже розвинений розум, вона обдарована різними Божими дарами; з яких перше місце посідає мова. Якби не мова, то людський розум не зміг би дійти до такого розквіту, до якого він дійшов. Тобто нам теж дано таке ж слово, яке може зціляти, а може й нищити, може навертати людину до Бога, а може привести до погибелі. Continue reading
УКРАЇНСЬКИЙ АВТОКЕФАЛЬНИЙ РУХ В РОКИ НІМЕЦЬКОЇ ОКУПАЦІЇ: МІФИ ТА РЕАЛІЇ
В 2011 році ми святкували не тільки 90 років від дня утворення Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) на чолі з митрополитом Василем Липківським, а й 70-ліття декрету Варшавського митрополита Діонисія (Валединського), який став першим кроком на шляху до організаційного оформлення УАПЦ як помісної церкви з канонічним єпископатом в період Другої світової війни. Ювілейні дати спонукають глибше проаналізувати історичні міфи і стереотипи про український автокефальний рух. Навколо нього сформувались як радянські пропагандистські кліше («УАПЦ — вірна прислужниця фашизму»), так і церковні міфи («УАПЦ — неканонічне, розкольницьке, самосвятське угрупування»), які й дотепер продовжують тиражувати некомпетентні автори. Continue reading
ПОДОЛАННЯ СМЕРТІ В ЧЕРНЕЧОМУ ЖИТТІ
Якийсь авва з Геронтікону говорив: «Я – не монах, але бачив справжніх ченців». Ось чому я перебуваю сьогодні серед вас. На основі побаченого мною я спробую сказати кілька слів про те, хто він, православний монах, і про тісний зв’язок між нами, літургійним життям монастирів і особистим досвідом святих аскетів. Continue reading
ДО ІСТОРІЇ ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ПРЕПОДОБНОЇ ЄФРОСИНІЇ ПОЛОЦЬКОЇ В КИЇВСЬКОМУ ПРАВОСЛАВ’Ї
Однією з найбільш цікавих сторінкою історії Київського Православ’я є історія канонізації і церковного шанування святої преподобної Єфросинії Полоцької. Хоча білоруські дослідники не раз писали про її канонізацію ще в XII ст. [1, ст. 10], деякі російські історики піддають сумнівам вшанування преподобної Єфросинії вже під час Київської Русі (і Полоцького князівства) і відносять його на більш пізній час – максимум до кінця XVI – початку XVII ст.ст. При цьому вони спираються на те, що на Московських Помісних соборах 1547 і 1549 років офіційного визнання канонізації преподобної Єфросинії не відбулося, а служба святий була затверджена РПЦ лише відносно недавно – в 1893 році [2, ст. 22]. Continue reading
ЩИРУ МОЛИТВУ ЧУЖОЮ МОВОЮ НЕ ВОЗНЕСЕШ — КРЕДО ВСЬОГО ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНОСТІ ПИЛИПА МОРАЧЕВСЬКОГО
«Найбільше й найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духа, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід, почування» [1]. Мова визначає не лише національний характер людини, але й є своєрідним генетично кодом зв’язку поколінь. Стародавній Волховник застерігає: «Не цурайся Роду свого, його Звичаю та Мови; бо рідна Мова і Звичай зберігають енергію нації». Українська мова, — це найкоштовніше надбання українського народу, його найбільший духовний скарб, у якому народ виявляє себе творцем, передає нащадкам свій досвід і мудрість, перемоги і славу, культуру і традиції, думки і сподівання. Continue reading