1. а. Констатовано, що спільною волею усіх Святіших Православних Церков є по можливості якнайшвидше вирішення проблеми діаспори та її устрою відповідно до православної еклезіології, канонічної традиції і практиці Православної Церкви. Continue reading
Category Archives: переклад
НА ШЛЯХУ ДО ВСЕПРАВОСЛАВНОГО СОБОРУ
1. Коротке історичне нагадування
У 1902 році Патріарше і Синодальне послання Вселенського Патріарха Йоакима III, яке закликало Предстоятелів Православних автокефальних Церков знайти рішення проблем, що існували в той час, стало тією іскрою, яка відкрила підготовку Великого Всеправославного Собору. Вселенський Патріарх Фотій II скликав зустріч Міжправославної підготовчої комісії в 1930 році в Ватопедському монастирі, що на Святій горі Афон. Continue reading
ПРОЕКТ ПОСТАНОВ ВСЕПРАВОСЛАВНОГО СОБОРУ: АВТОНОМІЯ І СПОСІБ ЇЇ ПРОГОЛОШЕННЯ
П’ята Всеправославна передсоборна нарада, провівши роботу на основі узгодженого і прийнятого на засіданні Міжправославної підготовчої комісії 9-17 грудня 2009 року в Шамбезі тексту «Автономія і спосіб її проголошення», розглянуло еклезіологічні, канонічні і пастирські аспекти інституту автономії і знайшло одностайну формулювання всеправославної позиції по даного питання. Continue reading
РЕГЛАМЕНТ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА РОБОТИ СВЯТОГО І ВЕЛИКОГО СОБОРУ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
Стаття 1
Вступ
Святий і Великий Собор по благодаті Святої Трійці є авторитетним виразом канонічного передання і стійкою церковної практики щодо функціонування соборної системи в Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви та скликається Його Святістю Вселенським Патріархом за згодою Блаженніших Предстоятелів усіх загальновизнаних Помісних автокефальних Православних Церков. Він складається з членів, призначених до складу їх делегацій. Continue reading
ПРОЕКТ ПОСТАНОВ ВСЕПРАВОСЛАВНОГО СОБОРУ: ВІДНОСИНИ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ З ІНШИМ ХРИСТИЯНСЬКИМ СВІТОМ
1. Православна Церква, будучи Єдиної, Святої Соборної і Апостольської Церквою, в глибокої церковної самосвідомості твердо вірить, що займає чільне місце в процесі руху до єдності християн в сучасному світі.
2. Православна Церква засновує свою єдність на факті її заснування Господом нашим Ісусом Христом і спілкуванні у Святій Трійці і таїнствах. Ця єдність виражається в апостольському спадкоємстві і святоотцівському переданні, і Церква донині живе ним. Православна Церква має місію і обов’язок передавати і звіщати всю міститься в Священному Писанні і Священному Переданні істину, яка і надає Церкві кафоличний характер. Continue reading
ПРОЕКТ ПОСТАНОВ ВСЕПРАВОСЛАВНОГО СОБОРУ: МІСІЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В СУЧАСНОМУ СВІТІ
Церква Христова живе «в світі», але вона «не від світу» (пор. Ів. 17:11 і 14-15). Церква є знаменням і образом Царства Божого в історії, звіщаючи Добру Новину про «нове творіння» (2 Кор. 5:17), про «нове неба i нову землю, на яких живе правда» (2 Петр. 3:13), про світ, в якому «витре Бог усяку сльозу з очей їхніх, і смерти не буде вже, ні плачу, ні крику, ні недуги вже не буде» (Одкр. 21:4). Continue reading
ПРОЕКТ ПОСТАНОВ ВСЕПРАВОСЛАВНОГО СОБОРУ: ТАЇНСТВО ШЛЮБУ І ПЕРЕШКОДИ ДО НЬОГО
1. ПРАВОСЛАВНИЙ ШЛЮБ
1) Сьогодні інститут сім’ї виявився під загрозою в зв’язку з такими явищами, як секуляризація і моральний релятивізм. Священний характер шлюбу затверджується Православною Церквою як її фундаментальне і незаперечна вчення. Вільний союз між чоловіком і жінкою є необхідною умовою шлюбу. Continue reading
ЛЮБЕЦЬКА ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ
Своє найменування Любецька ікона Божої Матері отримала від містечка Любеч поблизу Чернігова. За переказами явлення ікони відбулося в одинадцятому столітті. У той час Любеч був одним з найвідоміших міст Київської Русі. У ньому жив небагатий м’ясник з сім’єю. Одного разу старший син наслідуючи роботі батька схопив ніж і став грати з ним. Ненароком він завдав смертельну рану молодшому братові. У страху хлопчик сховався в грубку. В цей час в будинок увійшла мати. Вона не знала, що в грубці хтось ховався і розтопила її. Дитина почав горіти. В хату повернувся господар. Він побачив, що сталося і в гніві з силою вдарив дружину, від чого та померла. У великому горі він пішов на берег Дніпра, сів у човник і поплив за течією. Від горя і сліз чоловік заснув, а коли прокинувся, то побачив, що човен не попливла до Києва, а причалила у Любеча. На березі стояла ікона Божої Матері. Нещасний кинувся на коліна перед образом і став молитися їй, а потім взяв в руки ікону і пішов з нею додому. Його радості не було меж, коли він побачив, що вся сім’я його жива і неушкоджена. Continue reading
ПРЕПОДОБНИЙ ІОВ ПОЧАЇВСЬКИЙ
Пам’ять 6/19 травня
Іов Почаївський, Іван Залізо (1550—1651) — православний святий, ігумен Почаївського монастиря, ієромонах, автор збірки моральних порад і повчань «Пчола Почаївська». У своєму звеличенні «чернечої бідності» як найвищої моральної цінності він доходить до того, що вимагає поширення її на світських людей. Єдине, що світська людина може мати більше від ченця, це дружина; в усьому іншому мирянин і чернець повинні суворо дотримуватися принципу некористолюбства. Continue reading
ДІЯЛЬНІСТЬ ПІНСЬКОГО БОГОЯВЛЕНСЬКОГО БРАТСЬКОГО МОНАСТИРЯ В XVII – XX СТ.СТ.
Пінський Богоявленський чоловічий монастир виник на межі XVI – XVII ст. За одними даними, він вже існував в 1596 році і його архімандрит Єлисей брав участь в Брестському церковному соборі. Однак, більш точним є факт, що обитель була заснована, завдяки турботам шляхтянки Раїси Макарівни Гарабурди (або Яніни Галабурдінай), дружини Слонимського судді, на початку XVII ст. Вона мала дерев’яні житлові будинки на ділянці землі, який називався «Полозовщина». Сюди Раїса Макарівна поселила ченців Лещинської обителі, яка за наказом короля Сигізмунда III була передана уніатам. Потім вона побудувала келії для ченців. Continue reading