Category Archives: переклад

ХРИСТОС У СТАРОМУ ЗАВІТІ

Posted on by

Новий Завіт, як відомо, свідчить насамперед про Ісуса Христа. При цьому новозавітні автори постійно стверджують, що у Христі справдилися старозавітні пророцтва.

Але де саме в Старому Завіті говориться про Христа, і звідки ми знаємо, що це Він – адже ім’я прямо не названо?

Розклад або знак?

Перш за все, треба визнати: в Старому Завіті ми не знаходимо таких рядків, які виглядали б досконало точними доказами правоти Нового Завіту. Пророк Ісая або цар Давид ніколи не говорили: «У такому-то році в місті Віфлеємі у Діви Марії народиться син Ісус, Він створить багато чудес, а потім буде розп’ятий біля стін Єрусалима і на третій день воскресне». Continue reading →

СТАВЛЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДО КРЕМАЦІЇ

Posted on by

Поховання померлих не є догматичною темою. Воскресіння мертвих, в яке вірить наша Церква, не буде залежати від того, поховані вони були або спалені. Але з іншого боку, поховання мертвих має відношення до догматичних вірувань Церкви. Перевага поховання і негативне ставлення до спалення померлих тісно пов’язані з вірою Церкви в людину і її призначення. Continue reading →

ІКОНА ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЬОГО: ВИПРОБУВАННЯ «БАЧЕННЯМ БОГА»

Posted on by

На відміну від двох пророків, що стоять без руху, три апостоли внизу ікони під ногами Христа, злякалися того, що відбувається, зображені полеглими ниць. Засліплені Богоявленням, Божественною енергією, вони відображені в стані глибокого здивування, охоплені великим хвилюванням, підтверджуючи тим самим свідчення євангеліста Матвія: «І, почувши, попадали учні долілиць, і полякалися» (Мт. 17:6). У Святому Письмі існує і ще один приклад, коли людина виявляється не в змозі бачити знак Божественної присутності: мова йде про Мойсея, особа якого після зішестя з Синаю випромінювала Божественне світло, так що народ ізраїльський не міг дивитися на нього (Вих. 34:29 -30). Continue reading →

МІРКУВАННЯ ПРО ЗВ’ЯЗК МІЖ СПОВІДДЮ ТА ПРИЧАСТЯМ.

Posted on by

Моя стаття (доповідь) називається: «Міркування про зв’язок між Сповіддю і Причастям, на підставі документа – Про участь вірних в Євхаристії», прийнятим Архієрейською Нарадою і Священним Синодом в 2015 р [1] Насправді, проект документа був складений Міжсоборною Присутністю ще в 2013 р [2], після чого він викликав багато бурхливих і, одночасно конструктивних дискусій і переробок. У цих дискусіях брав участь і я, пропонуючи свої міркування про зв’язок між Сповіддю і Причастям [3]. Незважаючи на це, саме ця III глава документа залишилася дуже мізерною і незрозумілою, що і дає нам привід продовжити бесіду на цю тему. Continue reading →

СЛУЖБА ПРЕПОДОБНОМУ МОЙСЕЮ УГРИНУ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОМУ

Posted on by

Пам’ять 26 липня/ 8 серпня

ВЕЧІРНЯ

Блажен муж, 1-й антифон. На Господа кличу: стихири на 6, глас 1

Подобний: Небесних чинів.

Чистоту душевну обравши, / чистоти тілесної завжди дотримувався єси, / отче наш Мойсей, / їй же прикрашений, / служиш нині непорочному і пречистому Агнцю, / що за весь світ жертву приніс, Сину Божому, / Його ж за нас моли, преподобний, / щоб зберегти ризу души нашої незабрудженою в житті цьому / і увійти в Чертог небесний. (2) Continue reading →

СВЯТА МОКРИНА

Posted on by

День пам’яті 19 Липня / 1 серпня

Світська історія, так само і як і історія Церкви, донесли до нас імена не тільки великих мужів, а й жінок. В цьому знаходять відображення слова апостола Павла: «Немає чоловічої статі, ані жіночої» (Гал. 3:28), тобто перед обличчям Христа немає ні чоловіків, ні жінок. Вони мають рівну цінність, є в рівній мірі великими і гідними захоплення, чоловіки в своїх справах, а жінки – в своїх. Адже, без сумніву, діяльність, для якої створені чоловіки і жінки, різна. Протиприродно і неприйнятно, якщо кордони між статями стираються, і чоловіки беруть на себе жіночі обов’язки, а жінки – чоловічі. Continue reading →

«НУДЬГА – ЦЕ РОЗСЛАБЛЕННЯ ДУШІ», – ПРЕПОДОБНИЙ ІОАН ЛІСТВИЧНИК

Posted on by

1. Нудьга – це розслаблення душі, недбання про подвиги, одвернення від обіту; ублажителька мирян, наклепниця на Бога яко немилосердного і нелюдяного. В псалмоспіві вона недоладна, в молитві немічна, в тілесному служінні кріпка, як залізо, до праці нелінива, до послуху швидка й охоча.

2. Чоловік, що перебуває у послусі, не знає нудьги й за посередництвом чуттєвого досягає поступу в духовному.

3. Спільнотне життя – ворог нудьги, а мужеві безмовному вона постійна співжителька: раніш смерти не відступить вона від нього і до самої кончини не перестане поборювати його. Побачивши келію самітника, вона посміхається і, наблизившись, оселяється там. Continue reading →

ПРЕПОДОБНІ ДІОНІСІЙ РИТОР І МИТРОФАН

Posted on by

День святкування 9/22 липня

1. Преподобний Діонісій Ритор (+ 1606).

Преподобний Діонісій Ритор народився на початку XVI століття. Він отримав прекрасну освіту, в результаті чого отримав прізвище «Ритор». Чернецтво святий прийняв у відомому Студійському монастирі: «Бажаючи більш досконалого життя в тиші, пішов на Святу Гору Афонську». Спершу Діонісій оселився в скиту Карієс, потім – в скиту Святої Анни, але врешті-решт пішов в пустельну обитель, де зараз знаходиться Малий скит Святої Анни. Тут разом зі своїм учнем, преподобним Митрофаном, він трудився в печері, в якій у наші дні був побудований храм. Тут святі перебували до кінця своїх днів. Вони вважаються першими мешканцями цього скиту, в наслідок чого удостоїлися особливого шанування. Continue reading →

БОЛГАРСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА – ІНСТРУМЕНТ РОСІЙСЬКОГО ВПЛИВУ В РЕГІОНІ?

Posted on by

Кому слугує Болгарська православна церква – православним християнам у Болгарії чи іноземним геополітичним інтересам? Це питання знову виходить на перший план після дій Святого синоду БПЦ в останні місяці. Через своє керівництво БПЦ займає неприйнятну позицію в регіональному політичному конфлікті. Continue reading →

АПОСТОЛ ФИЛИМОН

Posted on by

Пам’ять 6/19 липня

Филимон був заможним християнином з міста Колоси, що навернений до християнської віри апостолом Павлом, але не в Колосах, які Павло до того моменту ще не відвідав, а в іншому малоазійському місті, можливо, в Ефесі, де Павло жив довгий час. Не тільки Филимон, а й його родина, син Архип і раб Онисим, були навернені Павлом до Христа. Цей факт підтверджується в 19-му вірші послання Павла до Филимона: «… що і ти самого себе мені винен». Филимон відрізнявся «любов’ю і вірою, яку мав до Господа Ісуса і до всіх святих», і яку незабаром показав, «заспокоївши серця святих» (Флм. 1:5-7). Continue reading →