А. Реальна проблема або псевдо-проблема?
Протиставлення віри і науки та, як наслідок, конфлікт між ними є проблемою, характерні для західноєвропейської думки (франко-латинської), але є псевдо-проблема для православної святоотцівської традиції. Ця думка базується на історичних даних цих двох регіонів. Continue reading
Ми, очільники двох Помісних Церков, які зустрілися на польській території, відчуваючи відповідальність за життя Святого Православ’я у сучасному світі, його мир, єдність і дотримання догматичного і канонічного порядку, перед викликами того досвіду, в якому Православ’я в Україні живе зараз, Continue reading
Наша Церква шанує двох великих святих – Павла з Фів та Іоана Каливіта. Їхні життєві історії є дещо дивними, але цілком звичними для нас, ченців. Перший був серед перших людей, щоб стати монахом, так як він дійсно покинув світ і пішов у пустелю зовсім один. Обидва жили осібно з Господом, що було нечуваним та рідкісним в ті дні. У певному сенсі вони були піонерами цього способу життя. Останній (Іоан Каливіт) жив пізніше Павла. Він був маленькою дитиною коли покинув дім, щоб стати монахом, палаючи ревністю. Через декілька років він покинув свій монастир і повернувся додому, але залишився вірним обраному шляху, ведучи боротьбу, що перевищує людські сили та закінчивши там життя. Continue reading
Любов до матері – дороге і близьке серцю почуття. Воно так потрібне людині в житті. З цим почуттям, ми стаємо добрішими, нас наповнюють чисті думки, мрії, надії і сподівання. Нам є для кого і для чого жити. Наша дорога матуся, що дала нам життя.
Возлюблені дорогі брати і сестри, у цьому земному житті є у нас, ще одна мати, Мати-Україна. Те, що вона єдина для нас усіх, те що вона дарує нам усім – не оцінити, не осягнути. І любов до неньки України закладена в нашому серці ще з народження. Інколи, серед мирської суєти ми нагадуємо собі, що ми українці і у нас є Мати-Україна. Обов’язок любити, шанувати її, все життя пам’ятати про неї. Continue reading
Найбільш ранні відомості, які зазвичай наводяться про практику молитви, званої грецькою monologistos (молитва, яка полягає в одній фразі), пов’язані з єгипетськими ченцями. Блаженний Августин говорить, що вони молилися часто, але короткими молитвами, як порив – quomodo jaculatos [1]. Авва Ісаак вчив Іоана Касіяна і братію безперервно повторювати перший вірш Псалма 69: «Deus in adiutorium meum intende, Domine ad adiuvandum me festina» – «Поспішай, Боже, позбавити мене, поспішає, Господи, на допомогу мені» [2], представляючи це як традицію, що збереглася з часів перших ченців у Скитській пустелі. Ісусова молитва – монологічна (monologistos), включає в якості істотного елементу ім’я Христа і зазвичай асоціюється з молитвою митаря: «Будь милостивий до мене грішного» (Лк. 18:13). Continue reading
Вивчення державно-церковних відносин у добу СРСР є актуальним завданням сучасної української історичної науки та її релігієзнавчого сегменту. У роки незалежності України науковці опрацювали значний масив архівних документів, які дозволили повернути з небуття невідомі сторінки й постаті минулого, з’ясувати місце, вплив і значення досліджуваних подій в загальноукраїнських і світових історичних процесах. Continue reading
За рішенням Священного Синоду Московського Патріархату від 14 вересня 2018 року припиняється «участь Російської Православної Церкви у всіх єпископських зборах, богословських діалогах, багатосторонніх комісіях та інших органах, де представники Константинопольського Патріархату будуть головувати або співголів», насправді не є несподіванкою можливого анулювання участі трьох російських єпископів Німеччини на наступному засіданні Православної єпископської конференції в Німеччині (OBKD). Continue reading
Початок духовних зв’язків Київської Русі з Афоном практично повністю збігається з епохою прийняття християнства та закладення основ чернецтва в Київській Русі за часів святого рівноапостольного князя Володимира Великого, тобто відноситься до Χ століття.
Свята Гора придбала особливу духовну привабливість для новонавернених в православну віру слов’ян в епоху святого Афанасія Афонського, в 963 р заснував чернецький монастир Великої Лаври. Серед учнів святого Афанасія були ібери; неподалік ж від Великої Лаври жили італійські монахи з Амальфі, що заснували свій власний монастир. Цілком ймовірно, що у числі послідовників святого Афанасія були і балканські слов’яни. Ця гіпотеза підкріплюється тим фактом, що слов’яни згадуються у Житії святого Афанасія. Крім того, у найдавніших афонських документах згадуються болгари. Continue reading
Пам‘ятаєте у нашої Лесі Українки:
«Десь, колись, в якійсь країні
Проживав поет нещасний,
Тільки мав талан до віршів
Не позичений, а власний».
Притча про таланти (Мт. 25:14-30) дає нам ясно зрозуміти, що Господь наділяє всіх не однаково по відношенню до земного життя. Здоров‘я, фізичні сили, матеріальні блага, успіх, виховання, освіта, професія й служіння для кожної людини даються за її силами і за її здібностями. Але дуже часто ця різниця між людьми таланту і успіху породжує заздрість у людей безталанних і не успішних. Бездарні люди дуже часто осуджують талановитих і здібних. Це особливо яскраво проявляється сьогодні і дуже часто серед нас, у нашому суспільстві. Чим більше зустрічаєш тих, хто нічим і ніким не задоволений, тим більше вражений тим, що такі люди, які ядовито осуджують тих, хто вище їх знаходиться за своїм становищем і покликанням, напевно найменше всього були б здібними їх, цих талановитих людей, замінити. Така природа людських стосунків. Continue reading
Сьогодні я маю радість і честь звернутися до цього гідного зібрання, учасники якого прагнуть догоджати Богу, сподіваються на спасіння своїх безсмертних душ і служать народові Божому до пізнання Його святої волі. Тому ми одягалися в чернечу схиму і прийшли в обране місце спраглих рівноангельського житія, яке божественний Іоан Синайський в своїй «Ліствиці» характеризує так: Continue reading