ТРИ ФРЕСКИ З СЮЖЕТОМ ВОСКРЕСІННЯ ХРИСТОВОГО НАД ПОХОВАННЯМ В ЕНКЛІСТРІ СВЯТОГО НЕОФІТА НА КІПРІ

У містечку Тала, недалеко від міста Пафос, знаходиться монастир і печерне скит св. Неофіта. Сам скит і його фрески вперше були вивчені в роботах англійського вченого Сирила Манго. [1] Загальний розбір програми розпису церкви монастиря, печерного храму, вівтаря і келії святого справили Андреас і Джудіт Стіліану. [2] Наталя Тетерятнікова в своїй статті розглянула ідею створення loca sancta святим Неофітом в печерному монастирі, де зберігалася частка Святого Хреста Господнього. [3] Новим поштовхом для дослідників послужила перша публікація творів св. Неофіта, здійсненна намаганнями ігумена монастиря, владики Леонтія. [4] У 2000 році був виконаний перший науковий переклад Зводу правил монастиря на англійську мову з рукописи святого Неофіта, що зберігається в Единбурзі. [5] Метою цієї статті стане дослідження унікальної ролі трьох фресок над поховальною нішею св. Неофіта Затворника в іконографічної програмі розписів печерного монастиря. Continue reading

ЗЦІЛЕННЯ ДУШІ ТА ТІЛА

Кожен християнин повинен дбати про свій духовний ріст, який забезпечує гармонію духовного і тілесного. Але коли наші душі й тіла кишать гріхами та пороками, як мертвечина червами, то цього досягти без постійного сповідування своїх гріхів неможливо. І тому в людини, яка живе внутрішнім духовним життям, тема сповіді стоїть на першому плані, адже тільки в боротьбі з пристрастями і гріхами можна постійно вдосконалюватись і, як сказав апостол Павло, переходити від силу в силу, тобто, спасатись у життя вічне. Але як принести Богу сповідь, аби вона була і очищувальною, і зцілюючою, і спасительною? Слово „сповідь”, як духовна дія, яка означає словесне визнання перед Богом своїх гріхів, має той же корінь, що й слово „сповідувати”, отже, визнавати догмати віри. Тобто, ці два поняття настільки тотожні, що й означаються однокорінними словами. Християнин, котрий не сповідується, або сповідується формально, лиш би бути допущеним до причастя Тіла та Крові Христових, уже є неправдомовцем, який із допомогою лукавства намагається заволодіти Христом. Continue reading

ВИЗНАЧЕННЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ ПРО НЕПРАВДИВЕ ХРЕЩЕННЯ ЛАТИНЯН 1755 РОКУ

Текст соборного Визначення (Орос)

Існує безліч засобів, за допомогою яких ми удостоюємось спасіння, які, так би мовити, подібно сходами сходи, взаємопов’язані та взаємочергові, оскільки всі направлені до однієї мети. Але першим з них є хрещення, богопередане святим апостолам, бо без нього інші бездіяльні: «Якщо хто не народиться від води і Духа, не може увійти в Царство Боже» (Ін. 3:5). Бо в разі потреби слід було, оскільки перше народження приводить людину в це тлінне життя, бути знайденим іншому народженню і образу більш таємничому, що ні від тління (φθορᾶς) відбувається, ні тлінням закінчується, за допомогою якого було б можливим для нас наслідувати начальнику нашого спасіння Ісуса Христа. Continue reading

ПРО ТАЄМНИЦЮ ПОСЛУХУ ХРИСТА

Через кілька годин ми постанемо перед Господом, оголеним Слугою, розп’ятим, але, тим не менш, цей образ є величним тріумфом, царственої славою та спокоєм.

Якщо ми хочемо зрозуміти любов, яку ми повинні відчувати до інших людей, нашу любов до Бога або Його любов до нас, ми повинні зрозуміти любов, яку поділяють Отець і Син. В іншому випадку ми ніколи не зрозуміємо, що означає слово «любов», і це буде просто те, що викликає в пам’яті певні почуття, певні дії прояви ніжності та щось людське. Continue reading

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХА ВАРФОЛОМІЯ 2021 РОКУ БОЖОГО

Featured

+ ВАРФОЛОМІЙ

МИЛІСТЮ БОЖОЮ АРХІЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ,

НОВОГО РИМА І ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ

ДО ВСІЄЇ ПОВНОТИ ЦЕРКВИ

НЕХАЙ БЛАГОДАТЬ, МИР ТА МИЛОСТЬ ХРИСТОВОГО ВОСКРЕСІННЯ У СЛАВІ БУДЕ ЗІ ВСІМА ВАМИ

***

Завершив корисний для душі Великий піст і вшанувавши Страсті та Хрест Господній, ось сьогодні ми стаємо учасниками Його славного Воскресіння, осяяні святом і виголошуючи з невимовною радістю спасительне оголошення: «Христос Воскрес!» Continue reading

УВЕСЬ СВІТ ІДЕ ЗА НИМ

Ось і підійшли ми до останньої неділі перед Великоднем – неділі урочистого входу Ісуса Христа в Єрусалим. Апостол Матвій описує це так. Коли Ісус Христос разом зі своїми учнями наблизився до Єрусалиму, то спочатку не входив до священного міста, а зупинився біля гори Оливної і послав двох із учнів до села Віфанії, що розкинулося біля підніжжя гори. Він сказав їм: «Ідіть у село, яке перед вами, і вже на вході в нього побачите ослицю прив’язану і коло неї молодого осла, на якого ще ніхто не сідав. Відв’яжіть і приведіть до Мене, а якщо хтось запитає, навіщо ви те робите, то дайте відповідь їм, що вони потрібні Господу. І господар одразу ж погодиться і пошле їх» (Мт. 21:2-3). Учні виконали вказівку, зробивши все так, як звелів їм Ісус. І все сталося, як і пророкував Захарія: «Радій дуже, о дочко Сіону, веселися, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і сповнений спасіння, покірний і їде на віслюкові молодому» (Зах. 9:9). Continue reading

СВЯТИЙ ЛАЗАР В ПРАВОСЛАВНІЙ ІКОНОГРАФІЇ

У тропарі Суботи Лазаря співається «Загальне воскресіння перед Своїм стражданням запевняючи, з мертвих воскресив Ти Лазаря, Христе Боже. Тому ж і ми, як діти, несучи знамена перемоги, виголошуємо Тобі, Переможцеві смерти; осанна в вишніх, благословен, хто йде в ім’я Господнє». Continue reading

ПРО ЧИН СПОВІДІ

У людей дуже часто виникає дуже багато запитань та коментарів щодо чину сповіді. Не можна заперечувати, що роль сповіді піддалася перекручуванню та спотворенню. З іншого боку, погляд на історичний розвиток чину сповіді може бути дуже корисний для розуміння її мети, а також для відновлення її місця в християнській громаді.

Моя стаття являє собою лише короткий огляд, в якому робиться спроба показати довгий і складний історичний контекст, в якому розвивалося Таємниця Сповіді. Continue reading

СТАРИЙ ТА НОВИЙ РИМ: ОСНОВНІ ВІДМІННОСТІ МІЖ ПРАВОСЛАВ’ЯМ І РИМО-КАТОЛИЦИЗМОМ

Якщо говорити з точки зору богослов’я, то західне християнство відірвалося від Церкви Христової. У перший раз це сталося зі Старим Римом-Папою, а пізніше з Протестантами, які відокремилися від Римського папи.

Причини для відриву Старого Риму від Православної Церкви були політичні та богословські. Однак, в дійсності, західні християни відрізнялися як в догматах, так, переважно, методологією в догматах, якої є ісихазмська традиція. Тобто, людина за допомогою ісихазмської традиції досягає пізнання Бога, а в подальшому це знання записується в визначеннях-догматах. Але, коли втрачається дослідне пізнання Бога, тоді спотворюються і догмати. Ми коротко звернемо нашу увагу на ці відмінності. Continue reading

ВТРАЧЕНІ МОЖЛИВОСТІ. ЧОМУ УКРАЇНСЬКЕ ПРАВОСЛАВ’Я НЕ ОТРИМАЛО АВТОКЕФАЛІЮ В 2008 РОЦІ.

 У ліпні 2008 р., під час святкування 1020-ї річниці Хрещення Русі-України, Київ навідав Вселенський Патріарх Варфоломій І. Цей візит викликав чималі очікування, що були пов’язані з надією на вирощення розділення Українського Православ’я, а саме з сподіванням на надання йому канонічної автокефалії. Ці надії ще більш зміцнилися, коли Константинопольський Патріарх публічно назвав Київську митрополію своєю канонічною територією… Однак нічого не сталося, а всі учасники можливих перемов заховували мовчання. Це породило масу конспірологічних гіпотез та припущень, обміркувань у соціальних мережах та на сторінках ЗМІ. Першим порушив мовчання очільник Київського Патріархату «патріарх» Філарет, який на сторінках журналу «Український тиждень», у притаманної йому манері, обвинуватив у зриве процесу «усіх і вся», а найперше – Українську Автокефальну Православну Церкву [1]. У відповідь тогочасний Предстоятель УАПЦ, Блажніший митрополит Мефодій, звернувся до Філарета з відкритим листом, у якому озвучив деякі цікави моменти перебігу перемов з Вселенським Патріархом та, зі свого боку, цілком обґрунтовано назвав саме його винним у зриві початку процесу надання автокефального статусу Українському Православ’ю [2]. Continue reading