СЛОВО-МОЛИТВА ДО СВЯТИХ АПОСТОЛІВ СВЯТИТЕЛЯ КИРИЛА, ЄПИСКОПА ТУРОВСЬКОГО

«Душе моя, що грішиш повсякдень! Чому ти не стримуєш себе від порушення переданої тобі заповіді? Як ти можеш одержати від Бога милість, коли перед кінцем не покинеш сластолюбства, що видаляє тебе з дороги, яка веде до життя? Прокинься, бідна душе, від сну гріховного, оплакуй свої тяжкі гріхи, якими ти прогнівила свого Творця і Владику, Життєдавця і Благодійника: Він чекає від мене покаяння, якого не приношу я, всезгубний. Бодай відтепер облиш ненаситні похоті, відхилися від гірких згубних скверн! Припади з благанням до Божественних апостолів, нехай звернуться вони молитовно до Христа дарувати мені прощення й відпущення гріхів. Continue reading

РІЗДВО СВЯТОГО ПРЕДТЕЧІ І ХРЕСТИТЕЛЯ ГОСПОДНЬОГО ІОАНА

День пам’яті 24 червня / 7 липня

Про події, пов’язані з народженням Іоанна Хрестителя, євангеліст Лука розповідає в першому розділі свого Євангелія. Він пише, що під час правління Ірода в Юдейськім царстві жив священик на ім’я Захарія. Його дружина Єлизавета була нащадком пророка Аарона. Обидва вони були праведні перед Богом, жили в страху Господньому, благочесті, розсудливості і в слухняності Божественним заповідям. Протягом багатьох років молилися благочестиве подружжя Господу про дарування їм чада, але так і не знайшли дітей, незважаючи на гарячі молитви про це. Захарія і його безплідна дружина Єлизавета досягли глибокої старості і вже не сподівалися мати дитину. Continue reading

МОЛИТВИ ЗА ДІТЕЙ

Молитви до Господа

Молитва перша

Найсолодший Ісусе, Боже серця мого! Ти дарував мені дітей по плоті, вони Твої по душі; і мою і їхні душі відкупив Ти Своєю безцінною кров’ю; заради крові Твоєї Божественної благаю Тебе, найсолодший мій Спасителю: благодаттю Твоєю доторкнися сердець дітей моїх (імена) та похресників моїх (імена), захисти їх страхом Твоїм Божественним, утримай їх від поганих нахилів і звичок, спрямуй їх на світлий шлях життя, істини і добра, прикрась життя їхнє усім добрим і спасительним, улаштуй долю їхню як Ти Сам бажаєш і спаси душі їхні провадячи їхніми долями. Господи Боже отців наших! Дітям моїм (імена) та похресникам моїм (імена) дай серця праві, аби дотримуватися заповідей Твоїх, одкровень Твоїх та уставів Твоїх і виконувати все це. Continue reading

ЛІТУРГІЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПЕТРА ЗІ СЛОВ’ЯНСКИХ КІРИЛИЧНИХ СПИСКІВ

Перед початком літургії, вранці в призначений час священнослужителі, підготувавшись напередодні до служіння Божественної літургії, приходять до храму і, ставши перед царською брамою, тричі осіняють себе хресним знаменням, здійснюючи три поклони, і читають вхідні, тобто підготовчі до вчинення літургії, молитви

Проскомидія (чин ІХ сторіччя)

Священик бере від диякона проскуру на дискосі та копієм наносить на проскуру хрест зі словами: Continue reading

НЕВІДОМІ СТОРІНКИ ІСТОРІЇ КИЇВСЬКОГО ПРАВОСЛАВ’Я. ЛІТУРГІЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПЕТРА

Одна з наймеш досліджуваних сторінок історії Київського Православ’я є його літургійна традиція. Адже більшість дослідників стоїть на позиції відомого дослідника о. Олександра Шмемана: «Відзначимо відразу, що Русь прийняла «готове» Православ’я і в ту епоху, коли в самій Візантії були захисні настрої, прагнення все з вести до старовини, до готового зразка, вони боялися щось порушити в древніх «переказах»»[1, гл.7, ч.2, електронний варіант]. Це бачення літургійної традиції зосереджує нашу увагу тільки на трьох літургіях візантійської традиції. Continue reading

ПРОПОВІДЬ НА 4-ту НЕДІЛЮ ПО П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ

Сьогодні, дорогі брати і сестри, ми з вами чули євангельську розповідь про сотника, який, хоч і був поганин, але з повагою та острахом, зі страхом Божим промовляв до Ісуса. І слово Боже зцілило його слугу. Коли Ісус увійшов в Капернаум, приступив до нього сотник і благав його, кажучи: «Господи! Мій слуга лежить удома розслаблений і мучиться тяжко… Озвався сотник і сказав Йому; «Господи! Я не гідний, щоби ти увійшов під мою крівлю; скажи тільки слово, і одужає слуга мій» (Мт.8:5-8). Сучасна людина має дуже розвинений розум, вона обдарована різними Божими дарами; з яких перше місце посідає мова. Якби не мова, то людський розум не зміг би дійти до такого розквіту, до якого він дійшов. Тобто нам теж дано таке ж слово, яке може зціляти, а може й нищити, може навертати людину до Бога, а може привести до погибелі. Continue reading

УКРАЇНСЬКИЙ АВТОКЕФАЛЬНИЙ РУХ В РОКИ НІМЕЦЬКОЇ ОКУПАЦІЇ: МІФИ ТА РЕАЛІЇ

В 2011 році ми святкували не тільки 90 років від дня утворення Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) на чолі з митрополитом Василем Липківським, а й 70-ліття декрету Варшавського митрополита Діонисія (Валединського), який став першим кроком на шляху до організаційного оформлення УАПЦ як помісної церкви з канонічним єпископатом в період Другої світової війни. Ювілейні дати спонукають глибше проаналізувати історичні міфи і стереотипи про український автокефальний рух. Навколо нього сформувались як радянські пропагандистські кліше («УАПЦ — вірна прислужниця фашизму»), так і церковні міфи («УАПЦ — неканонічне, розкольницьке, самосвятське угрупування»), які й дотепер продовжують тиражувати некомпетентні автори. Continue reading

АКАФІСТ СВЯТОМУ І ПРЕЧЕСНОМУ ПОЯСУ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Кондак 1

До пречесного божественного пояса Твого, Богородиця, з благоговінням припадаючи, наповнюємось просвітлення і благопахощами миру всеосяжного, але знаючи Тебе, Діво як джерело благодаті премудре, що силою його нас переповнюєш, Непорочна, співаємо: Радуйся, пояс пречесний.

Ікос 1

Ангели невидимо пояс Твій святий, зі страхом оточили, Юначка, ми ж, на землі народжені, з вірою припадаємо до нього, освячення приймаючи, і в благоговійні співаємо: Continue reading

ПОДОЛАННЯ СМЕРТІ В ЧЕРНЕЧОМУ ЖИТТІ

Якийсь авва з Геронтікону говорив: «Я – не монах, але бачив справжніх ченців». Ось чому я перебуваю сьогодні серед вас. На основі побаченого мною я спробую сказати кілька слів про те, хто він, православний монах, і про тісний зв’язок між нами, літургійним життям монастирів і особистим досвідом святих аскетів. Continue reading

ДО ІСТОРІЇ ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ПРЕПОДОБНОЇ ЄФРОСИНІЇ ПОЛОЦЬКОЇ В КИЇВСЬКОМУ ПРАВОСЛАВ’Ї

Однією з найбільш цікавих сторінкою історії Київського Православ’я є історія канонізації і церковного шанування святої преподобної Єфросинії Полоцької. Хоча білоруські дослідники не раз писали про її канонізацію ще в XII ст. [1, ст. 10], деякі російські історики піддають сумнівам вшанування преподобної Єфросинії вже під час Київської Русі (і Полоцького князівства) і відносять його на більш пізній час – максимум до кінця XVI – початку XVII ст.ст. При цьому вони спираються на те, що на Московських Помісних соборах 1547 і 1549 років офіційного визнання канонізації преподобної Єфросинії не відбулося, а служба святий була затверджена РПЦ лише відносно недавно – в 1893 році [2, ст. 22]. Continue reading