Преподобний Іов (в миру Іван Георгійович Кундря) народився 18 травня 1902 р. в с.Іза Хустського р-ну в багатодітній сім’ї Георгія Кундрі та Анни Мадяр. В їхній сім’ї було п’ятеро братів та три сестри. Народився Іван якраз в той час коли на Закарпатті відроджувалось Православ’я Разом із братом Георгієм, Іван активно слідкує за православним рухом та старається допомагати дорослим в боротьбі за віру предків, так як угорська влада переслідувала православних. Continue reading
Tag Archives: Україна
ПРЕПОДОБНИЙ ОЛЕКСІЙ КАРПАТСЬКИЙ
Православна Церква на Закарпатті пройшла складний і тернистий шлях. Ця земля у складі Карпатської Русі1 була освячена Православ’ям ще за сивої давнини. Численні археологічні знахідки римських монет кінця І — початку II століть свідчать про перебування на Закарпатті римських громадян, серед яких, без сумніву, були християни. А в могилах VII-VIII століть вченими-археологами серед ритуальних предметів знайдено символи християнства — візантійські хрести. Утвердили ж Православ’я на Закарпатті святі брати Кирило та Мефодій зі своїми учнями у другій половині IX століття. Східний обряд і східну догматику закарпатці утримували неушкодженими аж до середини XVII століття, коли 24 квітня 1646 р. у храмі Ужгородського замку 63 священики прийняли горезвісну унію з Римом. Останній Карпатський єпископ Досифей, якого було осліплено, помер у 1734 р. в Угольському монастирі. По його смерті угорська влада не дозволила вибори нового православного владики. Continue reading
СВЯТИЙ РІВНОАПОСТОЛЬНИЙ КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР ВЕЛИКИЙ
Святий князь Володимир народився близько 960 року й був названий язичницьким ім’ям Володимир, тобто володар світу.
Його батьками були князь Святослав – син княгині Ольги та Малуша – як припускають, дочка древлянського князя Мала, який був страчений за смерть князя Ігоря.
Малуша хоч і прийняла вона християнську віру разом з усіма, проте в душі залишалась язичницею. Княгиня Ольга була категорично проти такого шлюбу свого сина, адже Малуша була в неї лише ключницею, полонянкою і рабинею. Continue reading
АКАФІСТ АРХАНГЕЛУ ГАВРИЇЛУ
Обраний Богом від усіх Небесних Сил послужити предвічній таємниці спасіння роду людського, дивний предстоятель перед престолом Святої Трійці, носій таємниць і чудес Божих, Архангел Гавриїле, до тебе припадаємо і в розчуленні співаємо тобі: Радуйся, Гавриїле, таємничий споглядач Святій Трійці. Continue reading
ПРЕПОДОБНИЙ АНТОНІЙ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ
Преподобний Антоній Києво-Печерський народився в 983 році недалеко від Чернігова, в містечку Любечі. З юних років маючи страх Божий, він бажав зодягнутися в чернечий образ. Прийшовши в вік, він вирушив мандрувати і, досягнувши Афона, запалав бажанням наслідувати подвигам його святих насельників. Прийнявши тут постриг, юний чернець у всьому догоджав Богу і, ідучи по шляху доброчесності, особливо процвітав у покірності та послуху, так що всі монахи раділи, дивлячись на його святе життя. Continue reading
УКРАЇНСЬКИЙ АВТОКЕФАЛЬНИЙ РУХ В РОКИ НІМЕЦЬКОЇ ОКУПАЦІЇ: МІФИ ТА РЕАЛІЇ
В 2011 році ми святкували не тільки 90 років від дня утворення Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) на чолі з митрополитом Василем Липківським, а й 70-ліття декрету Варшавського митрополита Діонисія (Валединського), який став першим кроком на шляху до організаційного оформлення УАПЦ як помісної церкви з канонічним єпископатом в період Другої світової війни. Ювілейні дати спонукають глибше проаналізувати історичні міфи і стереотипи про український автокефальний рух. Навколо нього сформувались як радянські пропагандистські кліше («УАПЦ — вірна прислужниця фашизму»), так і церковні міфи («УАПЦ — неканонічне, розкольницьке, самосвятське угрупування»), які й дотепер продовжують тиражувати некомпетентні автори. Continue reading
ЩИРУ МОЛИТВУ ЧУЖОЮ МОВОЮ НЕ ВОЗНЕСЕШ — КРЕДО ВСЬОГО ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНОСТІ ПИЛИПА МОРАЧЕВСЬКОГО
«Найбільше й найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духа, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід, почування» [1]. Мова визначає не лише національний характер людини, але й є своєрідним генетично кодом зв’язку поколінь. Стародавній Волховник застерігає: «Не цурайся Роду свого, його Звичаю та Мови; бо рідна Мова і Звичай зберігають енергію нації». Українська мова, — це найкоштовніше надбання українського народу, його найбільший духовний скарб, у якому народ виявляє себе творцем, передає нащадкам свій досвід і мудрість, перемоги і славу, культуру і традиції, думки і сподівання. Continue reading
ПРИЙНЯТО РІШЕННЯ ЗАПРОПОНУВАТИ ПРЕДСТОЯТЕЛЯМ УПЦ КП І УАПЦ НЕВІДКЛАДНО СКЛИКАТИ ОБ’ЄДНАВЧИЙ СОБОР
8 червня 2015 року в приміщенні залу засідань Київської православної богословської академії на території Михайлівського Золотоверхого монастиря відбулося спільне засідання Комісій для ведення діалогу Української Автокефальної Православної Церкви з УПЦ Київського Патріархату і Української Православної Церкви Київського Патріархату з УАПЦ. Continue reading
СЛУЖЕБНИК І ТРЕБНИК АРХІЄРЕЙСЬКИЙ 1632 року: КОДИКОЛОГІЧНИЙ ОПИС
Служебник і Требник архієрейський, що зберігається в зібранні рукописів бібліотеки Софійського собору (ф. 312, № 60), є списком друкованого видання Служебника, створеного Петром Могилою. В сферу інтересів такої багатогранної особистості, якою був Київський митрополит – політичний та церковний діяч, дипломат, богослов, просвітитель, – входила також важлива робота з виправлення, упорядкування та уніфікації книг богослужебної практики. Служебник, або Літургаріон, який містить чинопослідування трьох літургій – Василія Великого, Іоанна Златоуста та Григорія Двоєслова, а також основні таїнства та чини, котрі здійснює в церкві архієрей, був представлений на київському помісному соборі 1629 р., ухвалений митрополитом Іовом Борецьким та надрукований утому ж році. Пізніше, у 1639 р., вийшло друге видання Служебника,яке зазнало деяких доповнень. Протягом двох століть цією книгою,разом з відомим Требником Петра Могили 1646 р., керувалося православне духовенство Речі Посполитої, а згодом – Російської імперії. Continue reading
НЕ МОЛИТВОЮ ЄДИНОЮ. УКРАЇНСЬКА МОВА В КИЇВСЬКІЙ РУСІ
В Соборі Св. Софії, де Президенти моляться за Україну, відкрито написи тисячолітньої давнини, на яких присутні майже всі риси сучасної української мови.
Написи свідчать, що кияни XI—XIII століть не були «праросіянами». Були вони праукраїнцями, бо казали – «А ворогов трясцею оточи»! Тому прибічники «російського світу», зокрема сумновідомий Дмітрій Табачнік, пафосно і демонстративно репрезентувавши Ярослава Мудрого в телешоу «Великі Українці» російською, про це «скромно» умовчували. Continue reading




