Сьогодні, 6 серпня, Церква вшановує пам’ять святих страстотерпців князів Бориса і Гліба – синів рівноапостольного князя Володимира Великого, просвітителя Київської Руси-України. Сьогодні 1000 років від їх мученицької блаженної кончини. Агіографічна традиція, як і літописна, зберегла для нас чітку розповідь про вбивство князів їхнім братом Святополком, якому дали прізвисько Окаянний. Continue reading
Tag Archives: Україна
ПРЕПОДОБНИЙ ІОВ УГОЛЬНИЦЬКИЙ
Преподобний Іов (в миру Іван Георгійович Кундря) народився 18 травня 1902 р. в с.Іза Хустського р-ну в багатодітній сім’ї Георгія Кундрі та Анни Мадяр. В їхній сім’ї було п’ятеро братів та три сестри. Народився Іван якраз в той час коли на Закарпатті відроджувалось Православ’я Разом із братом Георгієм, Іван активно слідкує за православним рухом та старається допомагати дорослим в боротьбі за віру предків, так як угорська влада переслідувала православних. Continue reading
ПРЕПОДОБНИЙ ОЛЕКСІЙ КАРПАТСЬКИЙ
Православна Церква на Закарпатті пройшла складний і тернистий шлях. Ця земля у складі Карпатської Русі1 була освячена Православ’ям ще за сивої давнини. Численні археологічні знахідки римських монет кінця І — початку II століть свідчать про перебування на Закарпатті римських громадян, серед яких, без сумніву, були християни. А в могилах VII-VIII століть вченими-археологами серед ритуальних предметів знайдено символи християнства — візантійські хрести. Утвердили ж Православ’я на Закарпатті святі брати Кирило та Мефодій зі своїми учнями у другій половині IX століття. Східний обряд і східну догматику закарпатці утримували неушкодженими аж до середини XVII століття, коли 24 квітня 1646 р. у храмі Ужгородського замку 63 священики прийняли горезвісну унію з Римом. Останній Карпатський єпископ Досифей, якого було осліплено, помер у 1734 р. в Угольському монастирі. По його смерті угорська влада не дозволила вибори нового православного владики. Continue reading
СВЯТИЙ РІВНОАПОСТОЛЬНИЙ КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР ВЕЛИКИЙ
Святий князь Володимир народився близько 960 року й був названий язичницьким ім’ям Володимир, тобто володар світу.
Його батьками були князь Святослав – син княгині Ольги та Малуша – як припускають, дочка древлянського князя Мала, який був страчений за смерть князя Ігоря.
Малуша хоч і прийняла вона християнську віру разом з усіма, проте в душі залишалась язичницею. Княгиня Ольга була категорично проти такого шлюбу свого сина, адже Малуша була в неї лише ключницею, полонянкою і рабинею. Continue reading
АКАФІСТ АРХАНГЕЛУ ГАВРИЇЛУ
Обраний Богом від усіх Небесних Сил послужити предвічній таємниці спасіння роду людського, дивний предстоятель перед престолом Святої Трійці, носій таємниць і чудес Божих, Архангел Гавриїле, до тебе припадаємо і в розчуленні співаємо тобі: Радуйся, Гавриїле, таємничий споглядач Святій Трійці. Continue reading
ПРЕПОДОБНИЙ АНТОНІЙ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ
Преподобний Антоній Києво-Печерський народився в 983 році недалеко від Чернігова, в містечку Любечі. З юних років маючи страх Божий, він бажав зодягнутися в чернечий образ. Прийшовши в вік, він вирушив мандрувати і, досягнувши Афона, запалав бажанням наслідувати подвигам його святих насельників. Прийнявши тут постриг, юний чернець у всьому догоджав Богу і, ідучи по шляху доброчесності, особливо процвітав у покірності та послуху, так що всі монахи раділи, дивлячись на його святе життя. Continue reading
УКРАЇНСЬКИЙ АВТОКЕФАЛЬНИЙ РУХ В РОКИ НІМЕЦЬКОЇ ОКУПАЦІЇ: МІФИ ТА РЕАЛІЇ
В 2011 році ми святкували не тільки 90 років від дня утворення Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) на чолі з митрополитом Василем Липківським, а й 70-ліття декрету Варшавського митрополита Діонисія (Валединського), який став першим кроком на шляху до організаційного оформлення УАПЦ як помісної церкви з канонічним єпископатом в період Другої світової війни. Ювілейні дати спонукають глибше проаналізувати історичні міфи і стереотипи про український автокефальний рух. Навколо нього сформувались як радянські пропагандистські кліше («УАПЦ — вірна прислужниця фашизму»), так і церковні міфи («УАПЦ — неканонічне, розкольницьке, самосвятське угрупування»), які й дотепер продовжують тиражувати некомпетентні автори. Continue reading
ЩИРУ МОЛИТВУ ЧУЖОЮ МОВОЮ НЕ ВОЗНЕСЕШ — КРЕДО ВСЬОГО ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНОСТІ ПИЛИПА МОРАЧЕВСЬКОГО
«Найбільше й найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духа, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід, почування» [1]. Мова визначає не лише національний характер людини, але й є своєрідним генетично кодом зв’язку поколінь. Стародавній Волховник застерігає: «Не цурайся Роду свого, його Звичаю та Мови; бо рідна Мова і Звичай зберігають енергію нації». Українська мова, — це найкоштовніше надбання українського народу, його найбільший духовний скарб, у якому народ виявляє себе творцем, передає нащадкам свій досвід і мудрість, перемоги і славу, культуру і традиції, думки і сподівання. Continue reading
ПРИЙНЯТО РІШЕННЯ ЗАПРОПОНУВАТИ ПРЕДСТОЯТЕЛЯМ УПЦ КП І УАПЦ НЕВІДКЛАДНО СКЛИКАТИ ОБ’ЄДНАВЧИЙ СОБОР
8 червня 2015 року в приміщенні залу засідань Київської православної богословської академії на території Михайлівського Золотоверхого монастиря відбулося спільне засідання Комісій для ведення діалогу Української Автокефальної Православної Церкви з УПЦ Київського Патріархату і Української Православної Церкви Київського Патріархату з УАПЦ. Continue reading
СЛУЖЕБНИК І ТРЕБНИК АРХІЄРЕЙСЬКИЙ 1632 року: КОДИКОЛОГІЧНИЙ ОПИС
Служебник і Требник архієрейський, що зберігається в зібранні рукописів бібліотеки Софійського собору (ф. 312, № 60), є списком друкованого видання Служебника, створеного Петром Могилою. В сферу інтересів такої багатогранної особистості, якою був Київський митрополит – політичний та церковний діяч, дипломат, богослов, просвітитель, – входила також важлива робота з виправлення, упорядкування та уніфікації книг богослужебної практики. Служебник, або Літургаріон, який містить чинопослідування трьох літургій – Василія Великого, Іоанна Златоуста та Григорія Двоєслова, а також основні таїнства та чини, котрі здійснює в церкві архієрей, був представлений на київському помісному соборі 1629 р., ухвалений митрополитом Іовом Борецьким та надрукований утому ж році. Пізніше, у 1639 р., вийшло друге видання Служебника,яке зазнало деяких доповнень. Протягом двох століть цією книгою,разом з відомим Требником Петра Могили 1646 р., керувалося православне духовенство Речі Посполитої, а згодом – Російської імперії. Continue reading




