КОМУ МОВЧИТЬ МИТРОПОЛИТ ОНУФРІЙ (МП)

Знову в УПЦ МП створюється ореол святості, молитовності та самозречення навколо однієї, на мою думку, не дуже адекватної особи. Це сьогоднішній місцеблюститель митрополит Онуфрій (Березовський) та чи не єдиний кандидат на посаду Київського митрополита.

Ось і Юрий Павлович Черноморец часто говорить про нього, як про великого молитвеника. Але, правда, і знаходить недоліки, кажучи, що він, мовляв, настільки довго і постійно молиться, що навіть не встигає слідкувати за подіями… Та так бува затримається під куполом храму в черговому молитовному екстазі, що навіть ніяк і не зреагує на події в Україні. Нічого ніби і не відбувається… Continue reading

ЗАПИСКИ ПРАВОСЛАВНОГО СВЯЩЕНИКА НА МАЙДАНІ: ЩЕ ОДНА ДУМКА ПРО МАЙДАН І ХРИСТИЯНСТВО…

Чому люди вийшли 21 листопада.

Не за Європу, ні. Більшість із тих хто вийшов жодного разу не були за кордоном. Переважна більшість.

Стандарти. В Україні повністю відсутні стандарти. Буд-які: стандарти судової системи, стандарти харчування, водопостачання, будівництва, охорони здоров’я, парламентаризму, управління, освіти, правоохоронні стандарти, людські стосунки. Життя в Україні стало невимовно нестерпним у зв’язку з відсутністю стандартів. За що не візьмись – скрізь засада, все проти людини, все проти того, щоб жити і не почуватися обманутим.  Continue reading

ЗАПИСКИ ПРАВОСЛАВНОГО СВЯЩЕНИКА НА МАЙДАНІ: ЩО РОБИТЬ ЗІ СТРАХОМ?

«Господь – Просвічення моє і Спаситель мій, кого убоюся?

Господь – Захисник життя мого, кого устрашуся?»

(Пс 26)

 

Що робити зі страхом? Чи маємо ми право на страх? Що робити коли всім страшно?
Людині притаманний страх. Вона здатна боятися всього, навіть своєї тіні. Інша людина, коли сама боїться, починає лякати інших. Диявол любить лякати людину, щоб отримати над нею владу… Continue reading

ЗАПИСКИ ПРАВОСЛАВНОГО СВЯЩЕНИКА НА МАЙДАНІ: У СВІТЛІ ГРЯДУЩОЇ ГЛОРІЇ

Часто запитую себе: а якою повинна бути моя смерть?
Маю безліч варіантів! Проте усвідомлюю, що, звісно, все в Божих руках…
Хоча є речі, розпоряджатися якими доручив мені Сам Господь – це моє життя.
Я можу обрати таке життя, щоб спокійно дожити до глибокої старості, дочекатися онуків, правнуків. Спочатку я забуду як звати моїх сусідів, потім родичів, потім забуду хто я і навіщо ходити саме в туалет. Зрештою, захворію якоюсь хронічною хворобою, зляжу, мене глядітимуть діти і онуки, передаватимуть мене як почесну варту, виноситимуть судна, митимуть мої сухі та неслухняні члени, перевертатимуть, щоб не було пролежнів. Я крехтітиму, лаятимусь та кидатимуся в них лайном. А вони у свою чергу будуть думати: «Коли ж він умре, зараза! Так вже дістав нас усіх! Сил нема!» Continue reading

ПРО ВОРОТА І ПАРКАНИ

Бо де твій скарб, там буде і твоє серце

Мт. 6:21

АвтоМайдан дуже вичерпно показав справжній оскал Режиму. Побиття Тані, Андрія, шизофренія даївців, оголошення війни «сміливцем Оксаном Марченком», хмара чорної ікри з шоломів у Межигір’ї. На сорок день Майдану Майдан нарешті збагнув де треба лоскотати нерви Режиму – у його больовій точці, у храмі, де вівтарем є злочин. У святая святих злочину – у їхніх маєтках. Цього вони бояться більш за все.  Continue reading

НЕМАЄ БІЛЬШОЇ ЛЮБОВІ ЗА ТУ, КОЛИ ХТО ДУШУ СВОЮ КЛАДЕ ЗА ДРУЗІВ СВОЇХ…

30 грудня 2013 року у селі Гурівщина Святійший Філарет патріарх Київський і всієї Руси-України у співслужінні з митрополитом Переяслав-Хмельницьким і Білоцерківським Епіфанієм, керуючим Київською єпархією та духовенством району освятили Хрест-меморіал «Борцям за волю України».

 Немає більшої любові за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх… (Іоана 15:13)

Немає і не буде. Наші славні пращури надміру клали свої голови за своїх рідних і друзів упродовж всієї багатостраждальної історії України. Княжі часи, козаччина, гайдамаччина, новітня історія. Наша земля рясно полита кров’ю наших героїв, багато їх полягло. Багато терпіли муки і страждання у полоні та вигнанні. Багато хто за словами апостола Павла «… дізнали наруги та рани, а також кайданий в’язниці. Камінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали, зарубані мечем, тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі. Ті, що світ не вартий був їх, тинялися пустелями та горами, і по печерах та проваллях земних. «І …У вірі померли всі ці, не отримавши здійснення обітниць; вони лиш бачили й вітали їх здалека, визнаючи, що вони чужинці на землі й захожі».  Continue reading