НЕМАЄ БІЛЬШОЇ ЛЮБОВІ ЗА ТУ, КОЛИ ХТО ДУШУ СВОЮ КЛАДЕ ЗА ДРУЗІВ СВОЇХ…

30 грудня 2013 року у селі Гурівщина Святійший Філарет патріарх Київський і всієї Руси-України у співслужінні з митрополитом Переяслав-Хмельницьким і Білоцерківським Епіфанієм, керуючим Київською єпархією та духовенством району освятили Хрест-меморіал «Борцям за волю України».

 Немає більшої любові за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх… (Іоана 15:13)

Немає і не буде. Наші славні пращури надміру клали свої голови за своїх рідних і друзів упродовж всієї багатостраждальної історії України. Княжі часи, козаччина, гайдамаччина, новітня історія. Наша земля рясно полита кров’ю наших героїв, багато їх полягло. Багато терпіли муки і страждання у полоні та вигнанні. Багато хто за словами апостола Павла «… дізнали наруги та рани, а також кайданий в’язниці. Камінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали, зарубані мечем, тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі. Ті, що світ не вартий був їх, тинялися пустелями та горами, і по печерах та проваллях земних. «І …У вірі померли всі ці, не отримавши здійснення обітниць; вони лиш бачили й вітали їх здалека, визнаючи, що вони чужинці на землі й захожі». 

Хіба це не про наших славних пращурів пише Апостол?

Воля – це той Дар Христовій, на який не може зазіхати людина. Але упродовж всієї історії України ще від княжих часів на нашу волю-свободу, даровану нам Самим Христом, зазіхали неприятелі. Але наші славні предки гідно боронили її.

Усі наші покоління змагалися у битвах за наш край. І гинули в бою.

Хрест-меморіал “Борцям за волю України” споруджений на їх честь. Чому хрест? Хрест – це символ перемоги і символ страждань. Не може бути перемоги без страждань, не може бути визволення без жертви. Саме це нам довів Господь Своєю Жертвою на Хресті і став прикладом для наших славних пращурів і для нас в теперішню годину.

Усі, хто бачить у хресті бодай хоч такий смисл, вже мусить брати його і нести, як заповідав Христос. Хрест – це завжди випробування, це завжди тяжкість і незручність. Але кожен, хто його взяв і несе – неодмінно прийде до Життя Вічного, до життя справжнього, до життя з Богом. У цьому логіка нашого християнського буття – у нелогічності – умерти щоб жити, і жити щоб вмерти.

о. Константин Холодов