ПОХОВАННЯ ХРИСТА І ЖІНКИ-МИРОНОСИЦІ У БОЖЕСТВЕННІЙ ЛІТУРГІЇ

Сьогоднішнє Євангеліє, брати мої, переносить нас в події Страсної П’ятниці. Христос, прикутий до хреста, прийняв смерть. Скажіть мені, хто поховає Його? Хто знайде в собі сміливість звернутися до Пилата і попросити дозвіл віддати останні почесті Тому, хто був засуджений до смерті? Час йде, але ніхто так і не з’являється … Де ж всі ті, хто слухав велике вчення Христа? Де ж ті, кого Він зцілив? Де Його учні, де Петро, який говорив, що помре разом з Ним? «Не стало відваги в учнів»! Continue reading

ПРО БОГОСЛУЖБОВІ ЧАСИ

Богослужбові часи – це спеціальний чин молитов, який читається в храмі в визначений час. Зазвичай це досить короткий чин, читання і слухання якого не займає більше п’ятнадцяти-двадцяти хвилин.

Виникнення молитов часів в Старозавітної і Новозавітної Церкви пов’язано в першу чергу з Божественним встановленням у людини навичку до безперервної молитви. Адже, по суті, Ангели і святі в раю перебувають в безперервному славослов’ї Господу. Образно кажучи, в Царстві Небесному, в Його високому і духовному храмі, постійно йде богослужіння. І щоб людина отримала навик до цієї райської безперервної молитві, вона набуває його ще тут – в земному житті. Звідси і богослужіння часів в певний час. Continue reading

ПОІМЕННЕ ПОМИНАННЯ ВЛАДИ НА ЛІТУРГІЇ В ТРАДИЦІЇ КИЇВСЬКОГО ПРАВОСЛАВ’Я

Служебник. Вільня, 1583. Великий вхід

 Підставою написання цієї невеликої статті стала дискусія про іменне поминання глави держави під час Святої літургії, а особливо під час Великого входу, що виникла через відновлення подібного поминання в Московському Патріархаті.

У процесі дискусії, яка розгорнулася в соціальних сітках, деякі священики Української Православної Церкви Київського Патріархату та українські науковці поставили під сумнів як канонічність подібного поминання влади, так і існування подібної історичної традиції в Київському (Українському та Білоруському) Православ’ї. Для справдження або заперечення подобного ствердження ми звернулися до деяких рукописних, а головним чином до друкованих Служебників Київської Православної митрополії XIV – XVIII століть, а також зробили спробу дослідити виникнення сучасної форми поминання. При цьому ми абстрагуємося від конкретних осіб глав держав, як історичних, так і сучасних. Continue reading

НЕВПИННА БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ ЛЮДСЬКОГО РОЗУМУ

Людський розум знаходиться в безперервній роботі, і це є його головною характерною рисою. Однак у деякі моменти він може працювати неправильно. Псевдовідчуття, можна сказати, у нього в крові! Неминуче зустрічаються йому відображення буття заморочують його оптичне поле і обманюють його часом необоротно. Але мозок продовжує функціонувати. Continue reading

ЛЮДИНА ЯК ЛІТУРГІЙНА ІСТОТА

Зазвичай ми характеризуємо людину як істоту розумну і незалежну. Ці характеристики вірні, але не відображають людську природу повністю.

Досвід служіння дає нам можливість відчути, що, перш за все, людина – істота літургійна. Вона була створена, щоб служити. Дарувати себе і весь світ Богу з вдячністю, славослів’ям і любов’ю. І в цьому невпинному даруванні-жертві-служінні з’єднуватися з Богом, освячуватися й жити. Continue reading

НЕВІДОМІ СТОРІНКИ ІСТОРІЇ КИЇВСЬКОГО ПРАВОСЛАВ’Я. ЛІТУРГІЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПЕТРА

Одна з наймеш досліджуваних сторінок історії Київського Православ’я є його літургійна традиція. Адже більшість дослідників стоїть на позиції відомого дослідника о. Олександра Шмемана: «Відзначимо відразу, що Русь прийняла «готове» Православ’я і в ту епоху, коли в самій Візантії були захисні настрої, прагнення все з вести до старовини, до готового зразка, вони боялися щось порушити в древніх «переказах»»[1, гл.7, ч.2, електронний варіант]. Це бачення літургійної традиції зосереджує нашу увагу тільки на трьох літургіях візантійської традиції. Continue reading

АКАФІСТ ПРЕСВЯТІЙ БОГОРОДИЦІ

На офіційному літургійному мові цей акафіст називається «несідальної піснею», оскільки віруючі під час його виконання повинні були стояти. Так, і словами, і положенням тіла, виражається повагу, особливе благоговіння і подяку по відношенню до Тієї, Кому ми звертаємо наші радісні вітання. Continue reading