СЛОВО НА СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ

Закон Мойсеїв, який наказував на сороковий день після народження приносити кожного первонародженого немовляти чоловічої статі до Храму Соломона, звертав свої погляди на приготування Ізраїльського народу, як і інші встановлення Закону, до явища Месії. Це стосується і цього єдиного первонародженого Сина Діви, який був повністю присвячений Богу, тобто був Месією. Тобто ця заповідь мала месіанський характер. А подібними заповідями та встановленням в Ізраїльському народі зберігалася свідомість недостатності Закону для спасіння людей та очікування майбутнього Месії, який виконав б Закон і приніс б людям повноту спасіння та вічне життя. Continue reading

СОБОР ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Ми все ще святкуємо Різдво Христове, тому що навіть сьогодні, на другий день (26/8 / -12 / 01) відбувається свято Різдва. Але Церква особливо шанує сьогодні Пресвяту Богородицю, тобто особистість, яка більше з усіх людей зробила співучасть в Народженні Спасителя нашого Христа. Ось чому наша Церква сьогодні робить Збори (Σύναξη), тобто збирає віруючих. Християни збираються для звершення Божественної Євхаристії і щоб зробити святкування в честь Божої Матері та щоб висловити Пресвятої Богородиці свою вдячність. Continue reading

ПАМ’ЯТЬ СМЕРТНА: ЩО ЦЕ І ЯКЕ ЇЇ ЗНАЧЕННЯ?

Роздуми про смерть допомагають вийти за межі нашого «я» і приносять смиренність душі. Коли ми забуваємо про смерть, то перебуваємо в ілюзії того, що будемо на землі вічно, а це вирощує нашу гординю, нашу жадібність, наше поклоніння матеріальності і схильність експлуатації оточуючих. Пам’ять про прийдешню смерть дає нам відчуття нашої обмеженості на землі та важливості наших думок, слів та справ для вічного життя після смерті. Роздум допомагає нам серйозно поставитися до сьогоденного життя у світлі вічності, щоб ми не витрачали своє земне життя на неуважність, нерозсудливість та легковажність, і завжди думали про наслідки. Continue reading

ЛЮДИНА ЯК ЛІТУРГІЙНА ІСТОТА

Зазвичай ми характеризуємо людину як істоту розумну і незалежну. Ці характеристики вірні, але не відображають людську природу повністю.

Досвід служіння дає нам можливість відчути, що, перш за все, людина – істота літургійна. Вона була створена, щоб служити. Дарувати себе і весь світ Богу з вдячністю, славослів’ям і любов’ю. І в цьому невпинному даруванні-жертві-служінні з’єднуватися з Богом, освячуватися й жити. Continue reading