МОНАСТИРСЬКА ДИДАКТИЧНА ІКОНА

«Розп’ятий чернець». Афон, XVІ ст.

Монастирська дидактична ікона, яка створювалася не для поклоніння, а для навчання та нагадування, є однією з найменш відомих форм іконографії. Це, на наш погляд, пов’язано як з досить обмеженим варіантом зображення, так і з фактом закритості внутрішнього життя православних монастирів. Адже таки ікони писалися не для храмів та загалу вірних, а виключно для ченців. У цій статті ми торкнемся історії з’явлення та розповсюдження, а також розглянемо кілька варіантів подібних ікон, які отримали найбільше розповсюдження. Continue reading

ДЕЩО ПРО УСТРІЙ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Помісна Православна Церква є Єдиною Святою Кафоличною (Соборною) і Апостольською Церквою у всій її повноті. Православна Церква за своїм устроєм не нагадує ту піраміду, якою є, власне, Римо-католицька церква, ухвали якої приймаються виключно у її центрі, у Ватикані (місто Рим). Однак було б єрессю сказати, що у православній церкві відсутній центр, і за своєю структурою вона являє собою децентралізовану, тобто автокефальну організацію, не маючи свого глави. Якщо католиків запитують, хто є главою Церкви, вони завжди кажуть: «Папа Римський». Православні на те ж питання дають відповідь: «Глава Церкви Господь наш Бог і Спаситель Ісус Христос. Continue reading

ЖИТІЄ ПРЕПОДОБНОГО АНТОНІЯ ВЕЛИКОГО

Цей великий сподвижник Церкви Христової народився в 252 році в Єгипті від благочестивих і знатних батьків, які і його виховали у правилах віри та благочестя, необхідних для справжнього християнина. Ще в юнацькі роки храм Божий, де міг Антоній чути вчення Ісуса Христа, апостолів та інших святих, був єдиним для нього притулком, що давав насолоду його душі. По смерті батьків, вісімнадцяти років ставши спадкоємцем багатого маєтку та опікуном юної сестри своєї, Антоній, прикликаний Промислом на вищий ступінь благочестя, забезпечив становище сестри і, згідно з повчанням Євангелія (Мт.6:36; 19:21), роздавши книги та більшу частину майна сусідам і бідним, залишив батьківський притулок для благочестивого усамітнення, маючи близько двадцяти років від народження. Continue reading

УКРАЇНА ВІТАЄ! ЮВІЛЕЙ ІНТРОНІЗАЦІЇ МИТРОПОЛИТА АНТОНІЯ

Шість років тому назад відбулася офіційна інтронізація Високопреосвященного Митрополита Антонія як четвертого митрополита Української Православної Церкви США в Українській Православній Катедрі Св. Андрія Первозваного у м. Сілвер Спрінг штату Меріленд. Continue reading

ПРО ВИЗНАННЯ КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКОГО СОБОРУ 1351 РОКУ В ЯКОСТІ ДЕВ’ЯТОГО ВСЕЛЕНСЬКОГО

Ваше Блаженство та Преосвященні Святі Отці,

По-перше, дозвольте подякувати за ту честь, яка надана моїй персоні, щоб виголосити промову перед ієрархами нашої Церкви і навіть говорити про Константинопольському соборі 1351 року, який через важливості обіймав його питання отримав найменування IХ Вселенського собору. У питанні яким займався даний Собор наша віра приходить до конфліктного зіткнення і дуже сильного з єрессю папізму. З цієї причини вчення цього Собору має пронизувати все наше пастирське служіння й нашу проповідь, але в більшості випадків цього не відбувається, тому наші християни богословські кульгають та виявляють у своєму житті неповноцінну духовність. Continue reading

СВЯТО РІЗДВА ХРИСТОВОГО – БОГОЯВЛЕННЯ

Історико-богословські дослідження дозволяють зробити висновок про те, що до IV століття свята Різдва та Богоявлення відзначалися разом. У 330 році Рим вперше відсвяткував Різдво Христове 25 грудня – окремо від свята Богоявлення, яке продовжували згадувати 6 січня і яке з того часу придбало свій особливий характер. Поступово, до середини VI століття, всі помісні церкви остаточно перейняли цей поділ двох свят.

Читання промов святих отців, присвячених цим святам, показує, що центром релігійного культу, як мінімум у IV столітті, була подія втілення Ісуса Христа, яке, в свою чергу, пояснюється сповіданням того, що Бог Слово «став чоловіком, щоб і ми обожнились» . Святі отці, побоявшись перед таїнством святого втілення, тлумачать віруючим богословський зміст цієї події. Continue reading

ВІДПОВІДЬ НА АРГУМЕНТИ ПРЕДСТАВНИКІВ РПЦ ПРО «ПОВНУ ПЕРЕДАЧУ» МОСКВІ ЮРИСДИКЦІЇ НАД КИЇВСЬКОЮ МИТРОПОЛІЄЮ У 1686 РОЦІ

Вступ

У зв’язку з тим, що представники Російської Православної Церкві [1] почали публікувати різного роду критику на мою доповідь, присвячену актам 1686 року про надання Московському Патріарху дозволу поставляти митрополита Київського [2], а також на текст, виданий Вселенським Патріархатом з цього ж питання, я взяв на себе ініціативу відповісти на два тексти, які представляють собою спроби науково обґрунтувати позицію Московського Патріархату. Також зауважу, що коли я почав займатися цією темою, то навіть і уявити собі не міг, що в дійсності документи 1686 р. залишають поза передачею юрисдикцію, а лише дають дозвіл на поставлення митрополита. У зв’язку з цим, навіть заздалегідь заявлену назву доповіді, я не встиг замінити. Continue reading

ПАТРІАРШІЙ І СИНОДАЛЬНИЙ ТОМОС НАДАННЯ АВТОКЕФАЛЬНОГО ЦЕРКОВНОГО УСТРОЮ ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ УКРАЇНИ

Варфоломій, милістю Божою Архієпископ Константинополя, Нового Риму і Вселенський Патріарх.

«Ви приступили до гори Сіонської… і до Церкви первороджених»  (Євр. 12:22-23), блаженний серед народів Апостол Павло говорить всім вірним; і дійсно, Церква є горою, тому міцною і стійкою, непорушною і непохитною. Але хоча одним стадом та одним тілом Христовим є, і називається Церквою Божою, яка повсюди має сповідання Православної віри, спільність у таїнствах у Дусі Святому і непорушність Апостольського спадкоємства і канонічного порядку, ще від апостольських часів складається з Церков розташованих по місцях і країнах, внутрішньо самоврядованих власними пастирями і вчителями, і служителями Євангелія Христового, тобто кожного місця єпископами, з причин не лише історичного значення міст і країн у світі, але й внаслідок особливих пастирських необхідностей у них. Continue reading

ЗВЕРНЕННЯ ЙОГО ВСЕСВЯТОСТІ ПАТРІАРХА ВСЕЛЕНСЬКОГО ВАРФОЛОМІЯ ДО БЛАЖЕННІЙШОГО МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО ТА ВСІЄЇ УКРАЇНИ ЕПІФАНІЯ

Блаженство Митрополите Київський та всієї України Епіфаній,

Світло і радість, мир і єдність переповняють сьогодні святу Церкву України, яка у Ваші руки, Ваше Блаженство, отримує Томос про своє офіційне визнання та декларацію як Автокефальна Церква, що підносить її до рівня чотирнадцяти Церков-сестер, як складають «повноту» нашої святої Православної Церкви. Continue reading

СЛУЖІННЯ ЄДНОСТІ ЦЕРКВИ ТА ПОМИЛКОВЕ БОГОСЛОВСЬКЕ ПІДҐРУНТЯ ВЧЕННЯ ПРО ПЕРШІСТЬ ПАПИ

Вступ

Єдність Церкви на всіх її рівнях, адміністративно-правовому благодатно-харизматичному, має цілком ясну богонатхненну підставу. Будучи таємничим явленням, вона, проте, живе, діє та Євхаристійно проявляється зовнішнім чином.

З самого початку єдність Церкви, як основна її властивість, випливає з самої її сутності та особливо висловлює її самосвідомість, яка історично відображена цілком офіційно і таким чином, яка знаходиться поза всяких дискусій, у визначенні II Вселенського собору (381г.), Яка завершила складання Символу віри Церкви. Continue reading