ПРО НОВІ ЗАЯВИ ПАТРІАРХА КИРИЛА, УПЦ (РПЦвУ) ТА РПЦ

Про те, що українці та білоруси є субетносом російського народу подібним до поморів та сибіряків патріарх Кирило вчив з 2015 року. Дивно, що тепер у них великороси теж субетнос. Про те, що треба воювати із Заходом та тими, хто спробує до Заходу приєднатися – вчив з 2012го. Про те, що Росію треба перетворити на православний Іран і будувати православний халіфат із своїм православним Талібаном – вчив з 2018го. Коли Україні мали надати Томос, патріарх Кирило поїхав до патріарха Варфоломія і там заявив, що Томос давати не можна, бо українці не самостійний народ, а частина росіян, кордони між державами – тимчасові, і був посланий. Все це українська влада мала б давно знати і виходячи з цих фактів давно заборонити мати будь-які зв’язки з патріархом Кирилом для українських церков – але цього так і не зроблено. Єпископат УПЦ – наприклад митрополит Черкаський Феодосій – продовжує вчити про необхідність зберегти «єдіноє духовное пространство». Для Путіна патріарх Кирило став його Геббельсом бо є значний дефіцит ідей і свою ідеологію Путін змушений запозичувати із православного нацизму Кирила. Маю надію, що до перемоги України Путін та Кирило доживуть і ми повісимо на одній осині. Це і буде наш білий прапор миру! Наближаймо перемогу, донатимо снайперам! Continue reading

РІШЕННЯ РУМУНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ЯК ГЛОБАЛЬНА ПРОБЛЕМА ВСЕЛЕНСЬКОГО ПРАВОСЛАВ’Я

Отже, сталося те, чого очікувала та боялася практично вся повнота Вселенського Православ’я – на черговому засіданні Синоду Румунської Православної Церкви (далі Рум.ПЦ), який відбувся 29 лютого 2024 р., було прийнято рішення заснувати кілька адміністративних структур поза своєю канонічною територією. Зокрема і «Румунську Православну Церкву в Україні». Ця подія викликала велике занепокоєння та бурхливе обговорення як у соціальних мережах, так і на сторінках ЗМІ. У статті ми спробуємо ретроспективно проаналізувати діяльність Рум.ПЦ та її наслідки, як для Вселенського православ’я, так і для України. Continue reading

ІГУМЕН (НАСТОЯТЕЛЬ) МОНАСТИРЯ: ЯК ПОЄДНУВАТИ ДУХОВНЕ КЕРІВНИЦТВО ТА ВІДНОСИНИ ІЗ ЗОВНІШНІМ СВІТОМ

І Духовний керівник

Святитель Василь Великий, як відомо, пише, що ігумен посідає у монастирі місце Бога, «на образ Христа». Старець Еміліан Симонопетрський у свою чергу пояснює, що настоятель монастиря, що є повнотою Соборної Церкви в одному конкретному місці, є зримою складовою обряду, яка приховує в собі незриме джерело – Бога. Насамперед настоятель є керівником, творцем, який керує і таємно веде душі, вказує їм шлях до досконалості і до таємничого єднання з Христом [1]. Continue reading

ОКРУЖНЕ ПОСЛАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ ІЄРАРХІЇ ЕЛАДСЬКОЇ ЦЕРКВИ ПРО ШЛЮБ (ПРОТИ Т.ЗВ. ШЛЮБУ ГОМОСЕКСУАЛІСТІВ)

Як Вам було повідомлено, лише кілька днів тому, тобто 23 січня 2024 року, Ієрархія Еладської Церкви, яка є Вищим органом нашої Церкви, зібралася для вивчення питання, яке повстало у наші дні, тобто встановлення «політичного шлюбу» гомосексуалістів з усіма, що випливають із цього, наслідками сімейного права. Continue reading

ЛІТУРГІЧНЕ ЖИТТЯ В МОНАСТИРЯХ ТА СЕНС МОНАСТИРСЬКИХ ПОСЛУХІВ. БОГОСЛОВСЬКЕ ТА КАНОНІЧНЕ ЗМІСТ ЧЕРНЕЧИХ ОБІТНИЦЬ.

Чернецьке життя порівнюють з ангельським. Не тому, що ченці намагаються стати безтілесними. Просто їхнє служіння уподібнюється до служіння ангелів. Служіння ангелів полягає в тому, щоб славословити Бога і виконувати послухи, на які Він їх посилає.

Справа ченця – як каже преподобний Роман Солодкоспівець, – є спів Богові. В одному з кондаків преподобним сказано, що спів це має бути «розумним і милозвучним», щоб «злітати як орел у неба». Більшість свого часу монах присвячує тижневому колу богослужінь, спільному для всієї братії. Богослужіння – це не порожня формальність, щоб умилостивити Бога. У ньому ми висловлюємо свою любов і благоговіння і, тільки вкоренивши в собі ці чесноти, чернець стає причасником Божественних таємниць. У богослужінні людина вчиться занурювати себе в діяння Божі, пізнає та співпереживає Його безмежну любов. Богослужіння без благоговіння не може бути. Благоговіння передається богослужбовому настрою та створює глибинний зв’язок з Богом. Continue reading

ВСЕЛЕНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА – СОБОР ПОМІСНИХ, А НЕ ЕТНІЧНИХ ЦЕРКОВ

Останнім часом, у зв’язку з подіями в житті Православної Церкви в Литві, Молдові та інших країнах, які раніше були окуповані СРСР, йде все більше дискусій, чи не є тенденція виходу пастви з Московського Патріархату, якщо не дивитися на політичний бік питання шкідливий для Церкви. Адже Церква це не держава та її інтереси не завжди збігаються з державними. Як можна осмислити те, що відбувається з християнської та церковної точки зору? Continue reading

ВВЕДЕННЯ В ХРАМ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

У коштовних прикрашених ризах введуть Її до Царя. Приведені будуть діви вслід за Нею, подруги її. Приведуть їх з піснями радості і введуть їх у палату Царя

Пс. 44: 15,16

Праведні батьки Пресвятої Діви Марії Іоаким і Анна дали святу обітницю принести в жертву Богові дитину свою. Через три роки після народження преблагословенної Дочки, виконуючи обітницю свою, вони ввели в храм Єрусалимський Богоотроковицю і присвятили Її Богові. До урочистості введення, як розповідає нам церковне передання, праведні Іоаким і Анна за звичаєм зізвали в Назарет своїх родичів, скликали дів і приготовили багато світильників. Пресвята Діва Марія увійшла до храму в оточенні цих дів з полум`яніючими світильниками. Блаженний Ієронім розповідає нам, що навколо Єрусалимського храму було 15 сходинок і на кожній із сходинок співали один псалом священники і левити. На першу із цих сходинок поставили трьохрічну Марію, і коли зняли з неї подорожню одіж, то Вона Сама, ніким не підтримана зійшла до гори в храм. Всі здивувались, що Марія так зайшла до храму як доросла. Архиєрей Захарія за повелінням Господа увів трьохрічну Марію до Святая Святих Єрусалимського храму, де знаходився кивот Завіту. Continue reading

ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО І ЖИВОТВОРЧОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО

Свято Воздвиження є славним торжеством Чесного і Животворчого Хреста Господнього. Чудесне і благодатне явлення Хреста і одержані перемоги над ворогами, посилили в Костянтина Великого любов до Християнства і до Древа страждань і смерті Господа.

Після Нікейського Собору імператор Костянтин Великий задумав збудувати храм в Єрусалимі біля так званого «Лобного місця», де звершилось розп`яття Христа Спасителя. Про цей намір він написав Макарію, патріарху Єрусалимському. Сповненню цих благих намірів імператора сприяла його мати, благочестива Олена. Continue reading

ПОСЛАННЯ ПАТРІАРХА ВАРФОЛОМІЯ НА ПОЧАТОК ЦЕРКОВНОГО РОКУ ТА УРОЧИСТИЙ ДЕНЬ МОЛИТОВ ЗА ДОВКІЛЛЯ

+ Варфоломій,

Милістю Божою Архієпископ Константинопольський, Нового Риму

і Вселенський Патріарх,

Усій повноті Церкви,

Благодать, мир і милість від Творця всього творіння

Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.

* * *

Найшановніші браття ієрархи і возлюблені чада в Господі,

З благоволінням Начальника і Досконалителя нашої віри ми сьогодні входимо в новий церковний рік і в тридцять п’ятий раз святкуємо псалмами та піснями духовними День охорони навколишнього природного середовища. Continue reading

ПРАВОСЛАВ’Я ТА ЦЕРКОВНА РЕФОРМА

«Церковна реформа» завжди була забороненою темою у Православній Церкві; у деяких колах традиціоналістів це словосполучення використовується лише у негативному контексті. Насправді існує безліч факторів, що посилюють стагнацію та провокують антиреформаторські тенденції, такі як претензія на єдність, стабільність, ідентичність, психологічні та духовні фактори, кафолічність та універсальність, соборність, солідарність та колегіальність, однаковість, традиціоналізм та інші. Все це – серйозні перешкоди для будь-яких спроб перетворень у різних сферах церковного життя: особистого, общинного, пастирського, богословського, літургійного, організаційного. Без визнання цього факту неможлива повноцінна богословська підготовка реформ та їхнє здорове осмислення. Continue reading