Сьогодні свята Церква святкує віднайдення і воздвиження чесного і животворчого Господнього Хреста. Це відбулося в четвертому столітті, коли імператорський престол займав Константин Великий. Після того, як цар переміг Масиміана, то мати царя, рівноапостольна Єлена з цим наміром відправилася на святу землю і після довгих розшуків, немало розпитувала старих людей де положили чесне Древо. В кінці вона допиталася одного старця, єврея на ім’я Юда, і він показав їй місце. На тому місці знаходилася поганська божниця, збудована імператором Андріаном на честь поганської богині Венери. Коли божницю було зруйновано, то було знайдено три Хреста. Continue reading
Tag Archives: історія Православ’я
ПРАВОСЛАВ’Я – НАДІЯ НАРОДІВ ЄВРОПИ
І Вступ
Єдина Європа ХХІ-го століття знаходиться в пошуку своєї ідентичності. «Європейська самобутність-ідентичність» не була важливою проблемою, оскільки її формували тільки економічні і політичні чинники. Однак з того часу, як культурні та, особливо, релігійні чинники довелося вирішувати з точки зору пошуку цієї ідентичності, розгорнулися серйозні дискусії, виникли напружені розбіжності і гострі конфлікти відносно того, щоб «Європейська конституція» не відображала у собі християнської ідентичності Європи. Continue reading
НЕ ПЛУТАЙТЕ АВТОКЕФАЛІЮ З ТЕОЛОГІЄЮ
За всю нашу історію світські географічні регіони диктували кордони єпископських кафедр і автокефальних церков. Рішення вселенських соборів, які іноді підтверджували цю юрисдикцію, були прагматичними зусиллями з вирівнюванням і часто перестроюванням – церковної мапи відповідно до зміни політичних реалій. Коротше кажучи, немає нічого по богословськи значимого у церковних кордонах. Continue reading
ВІРА І НАУКА У ПРАВОСЛАВНІЙ ГНОСЕОЛОГІЇ І МЕТОДОЛОГІЇ
А. Реальна проблема або псевдо-проблема?
Протиставлення віри і науки та, як наслідок, конфлікт між ними є проблемою, характерні для західноєвропейської думки (франко-латинської), але є псевдо-проблема для православної святоотцівської традиції. Ця думка базується на історичних даних цих двох регіонів. Continue reading
СПІЛЬНА ЗАЯВА ПРЕДСТОЯТЕЛІВ ОЛЕКСАНДРІЙСЬКОЇ ТА ПОЛЬСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНИХ ЦЕРКОВ
Ми, очільники двох Помісних Церков, які зустрілися на польській території, відчуваючи відповідальність за життя Святого Православ’я у сучасному світі, його мир, єдність і дотримання догматичного і канонічного порядку, перед викликами того досвіду, в якому Православ’я в Україні живе зараз, Continue reading
ПРАКТИЧНЕ ВИРАЖЕННЯ ЛЮБОВІ ДО ГОСПОДА.
Наша Церква шанує двох великих святих – Павла з Фів та Іоана Каливіта. Їхні життєві історії є дещо дивними, але цілком звичними для нас, ченців. Перший був серед перших людей, щоб стати монахом, так як він дійсно покинув світ і пішов у пустелю зовсім один. Обидва жили осібно з Господом, що було нечуваним та рідкісним в ті дні. У певному сенсі вони були піонерами цього способу життя. Останній (Іоан Каливіт) жив пізніше Павла. Він був маленькою дитиною коли покинув дім, щоб стати монахом, палаючи ревністю. Через декілька років він покинув свій монастир і повернувся додому, але залишився вірним обраному шляху, ведучи боротьбу, що перевищує людські сили та закінчивши там життя. Continue reading
ІСУСОВА МОЛИТВА ЄГИПЕТСЬКИХ ЧЕНЦІВ
Найбільш ранні відомості, які зазвичай наводяться про практику молитви, званої грецькою monologistos (молитва, яка полягає в одній фразі), пов’язані з єгипетськими ченцями. Блаженний Августин говорить, що вони молилися часто, але короткими молитвами, як порив – quomodo jaculatos [1]. Авва Ісаак вчив Іоана Касіяна і братію безперервно повторювати перший вірш Псалма 69: «Deus in adiutorium meum intende, Domine ad adiuvandum me festina» – «Поспішай, Боже, позбавити мене, поспішає, Господи, на допомогу мені» [2], представляючи це як традицію, що збереглася з часів перших ченців у Скитській пустелі. Ісусова молитва – монологічна (monologistos), включає в якості істотного елементу ім’я Христа і зазвичай асоціюється з молитвою митаря: «Будь милостивий до мене грішного» (Лк. 18:13). Continue reading
МИТРОПОЛИТ ДІОНИСІЙ (ВАЛЕДИНСЬКИЙ) І ПИТАННЯ АВТОКЕФАЛЬНОГО СТАТУСУ ПОЛЬСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ У ДОКУМЕНТАХ РАДИ У СПРАВАХ РПЦ
Вивчення державно-церковних відносин у добу СРСР є актуальним завданням сучасної української історичної науки та її релігієзнавчого сегменту. У роки незалежності України науковці опрацювали значний масив архівних документів, які дозволили повернути з небуття невідомі сторінки й постаті минулого, з’ясувати місце, вплив і значення досліджуваних подій в загальноукраїнських і світових історичних процесах. Continue reading
ПОЧАТОК ДУХОВНОГО ЗВ’ЯЗКУ КИЇВСЬКОЇ РУСИ З АФОНОМ
Початок духовних зв’язків Київської Русі з Афоном практично повністю збігається з епохою прийняття християнства та закладення основ чернецтва в Київській Русі за часів святого рівноапостольного князя Володимира Великого, тобто відноситься до Χ століття.
Свята Гора придбала особливу духовну привабливість для новонавернених в православну віру слов’ян в епоху святого Афанасія Афонського, в 963 р заснував чернецький монастир Великої Лаври. Серед учнів святого Афанасія були ібери; неподалік ж від Великої Лаври жили італійські монахи з Амальфі, що заснували свій власний монастир. Цілком ймовірно, що у числі послідовників святого Афанасія були і балканські слов’яни. Ця гіпотеза підкріплюється тим фактом, що слов’яни згадуються у Житії святого Афанасія. Крім того, у найдавніших афонських документах згадуються болгари. Continue reading
ПРО ЧЕРНЕЧЕ ЖИТТЯ ТА РОЗПОРЯДОК ДНЯ
Сьогодні я маю радість і честь звернутися до цього гідного зібрання, учасники якого прагнуть догоджати Богу, сподіваються на спасіння своїх безсмертних душ і служать народові Божому до пізнання Його святої волі. Тому ми одягалися в чернечу схиму і прийшли в обране місце спраглих рівноангельського житія, яке божественний Іоан Синайський в своїй «Ліствиці» характеризує так: Continue reading