ПАМ’ЯТЬ ОТЦІВ ПЕРШОГО ВСЕЛЕНСЬКОГО СОБОРУ

Православ’я – це безцінний дар, даний Богом людині. Православна віра є тією самою небесною істиною, яку Син Божий приніс на землю. «Я на те народився, – каже Він у Євангелії, – і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду». Отже, Христос прийшов у світ, щоб відкрити нам істину – істинне вчення про Бога, про світ, про людину, про Царство Боже і про спасіння.

Цю істину найближчі учні Господа, Його апостоли, за словами святого Іринея Ліонського, поклали в Церкву, як у скарбницю, де вона зберігається і звідки кожен може черпати її на спасіння. Тому і називає апостол Павло Церкву «стовпом і утвердженням істини», бо істина Христова зберігається тільки в Церкві і буде зберігатися там до кінця віку. Continue reading

БОГОСЛУЖІННЯ ЯК ОСНОВА ЧЕРНЕЧОГО ЖИТТЯ

Чернецтво, як початково євангельське життя, засноване на ряді правил, яким вільно і без примусу слідують ті, що бажають трудитися і вгодити Богу.

Монастир, як місце перебування і служіння ченця, колиска чернечого життя, це не просто місце проживання, будинок, але в першу чергу – училище вищого досвіду та свідомості через спільне проживання і взаємну турботу братів один про одного, а також через дотримання монастирських норм і статутів. Continue reading

КІЛЬКА АКТУАЛЬНИХ ПРОПОЗИЦІЙ ЩОДО «РОЗМОСКАЛЕННЯ» ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ

«Ми усвідомлюємо потребу змін, відходу від пострадянської моделі життя й управління, ми дослухаємося до слушних думок і порад наших вірних і духовенства. Ми відкриті до спілкування, ми не хочемо відгороджуватися від суспільства й закриватися в собі, а намагатимемося зменшувати відстань і загороджувальну стіну між вірними й духовенством, між Церквою та її народом»

Блаженніший Митрополит Епіфаній, Предстоятель ПЦУ, 25.05.19.

Одним із основних завдань, яке стоїть перед Православною Церквою України, і яке особливо підкреслює її Предстоятель, Блаженніший митрополит Епіфаній, є наше повертання до історичних джерел, повний відхід від російсько-імперської моделі. Звичайно, кардинальна зміна свідомості духовенства та вірних ПЦУ відбудеться «не в одну мить». Але, на нашу думку, є певні зміни, таке повертання до історичних джерел Київського Православ’я, яке можна впровадити дуже швидко та яке не потребує особливих зусиль, крім, власне, нашого бажання. Continue reading

ІКОНОШАНУВАННЯ

Шанування ікон встановлювалося в Церкві не відразу. Принаймні у перші століття існування християнства воно не займало помітного місця у християнському благочесті. У найдавніших нам розписах немає «ікон» у власному розуміння цього слова. Частково це були символічні знаки (якір, голуб) і алегорії, – найчастіше запозичені з євангельських притч. І частково старозавітні прообрази та апокаліптичні зображення видінь з книги святого апостола Іоана Богослова. Ці зображення мали, передусім, декоративний, а іноді й дидактичний зміст. «Бо що слово розповіді пропонує для слуху, те мовчазний живопис показує через наслідування.» – говорив Василій Великий. Також є дуже характерною порада преподобного Ніла Синайського: «А святий храм нехай рука вправного живописця наповнить історія Старого і Нового Завіту, щоб і ті, хто не знають грамоти і не можуть читати Божественних Писань, приводили собі на пам’ять мужні подвиги тих, що щиро послужили Богу» (Листи,6:58). Але древні розписи були, справді, свого роду «лицевою Біблією» в обраних уривках і епізодах. Ікони, у вузькому значенні слова, пов’язані не стільки з храмовим розписом, стільки із зображенням на священних предметах. До кінця VI-го століття ікони вже були у всезагальному користуванні. Однак це викликало багато суперечностей щодо іконошанування тому виникла нагальна потреба в богословському обґрунтуванні. Continue reading

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХА ВАРФОЛОМІЯ 2019 РОКУ БОЖОГО

+ ВАРФОЛОМІЙ

МИЛІСТЮ БОЖОЮ АРХІЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ,

НОВОГО РИМА І ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ

ВСІЙ ПОВНОТІ ЦЕРКВИ

БЛАГОДАТЬ, МИР ТА МИЛІСТЬ ВІД ХРИСТА, ЩО ВОСКРЕС У СЛАВІ

Возлюблені у Господі боголюбиві браття та чада у Господі,

Провівши хід священного і великого посту в молитві і пості, досягнувши спасительних страждань Христа Бога, сьогодні ми стаємо учасниками радості Його світлоносного Воскресіння. Continue reading

ШИЗОФРЕНІЯ: РОЗДУМИ ПРО УКРАЇНСЬКУ АВТОКЕФАЛІЮ

Ніякої земної радості не існує без печалі.

Іоан Дамаскин

Всі ми, без сумніву, усвідомлюємо протиріччя навколо недавнього проголошення автокефалії для Православної Церкви України Константинопольським Патріархатом. Як український православний священик, я не можу не бачити, як слова святого Іоана є точним описом положення Православної Церкви у цілому і мене особисто. Continue reading

ДЕКОНСТРУКЦІЯ ТЕРМІНУ «СПІЛЬНОТА» У ВИЗНАЧЕННІ ЦЕРКВИ РОСІЙСЬКИМИ БОГОСЛОВАМИ ХХ СТ.

Актуальність

Починаючи від останнього десятиліття 20 ст. Православна Церква в Україні, домінуючу частину із якої становить УПЦ МП як невід’ємна частина Московського патріархату, вибудовує свої стосунки з посткомуністичним суспільством та державою і мусить чітко визначити основні засади таких відносин. Одним з базових понять для розвитку цих відносин і є поняття Церкви, а саме Церкви Христової. Для об’єктивного осмислення поняття Церкви бачиться за необхідне провести аналіз визначення цього поняття, взявши до уваги вплив, який справили тісні взаємини та інтеграція Церкви (на прикладі РПЦ) у державні структури станом на початок 20 ст. Дана стаття є спробою деконструкції визначення Церкви, здійсненого за допомогою поняття «спільнота». Continue reading

ЩОДО НЕКОРЕКТНОСТІ КАТОЛИЦЬКИХ ВИЗНАЧЕНЬ «КИЇВСЬКЕ ХРИСТИЯНСТВО» ТА «ЦЕРКВИ ВОЛОДИМИРСЬКОГО ХРЕЩЕННЯ», А ТАКОЖ ПРИЧИНИ ЇХ ВИНИІКНЕННЯ

Кілька років тому, з подачі представників Української Греко-Католицької Церкви (далі УГКЦ), у суспільний та науковий обіг почали впроваджуватися синонімічні терміни «Київське християнство» та «Церкви володимирського хрещення» стосовно УГКЦ та Православних юрисдикцій в Україні, переважно до Київського Патріархату й Української Автокефальної Православної Церкви, а на сьогодні Православної Церкви в Україні (далі ПЦУ). За досить короткий час відбулося поширення цих визначень не тільки в українському, а й закордонному середовищі. Також, саме через цю термінологію УГКЦ доводить своє право на доуніатську спадщину Київської митрополії Константинопольського патріархату, зокрема і право служіння у Софії Київській. У цій статті ми спробуємо проаналізувати коректність цих визначень у історичному та богословському контексті. Continue reading

ЧЕТВЕРТИНСЬКИЙ ПСАЛТИР: ХТО І ЯК ВИДАВ ПЕРШУ ДРУКОВАНУ КНИГУ НА ВОЛИНІ

Титульна сторінка четвертенського «Псалтиря» (« Пам’ятки книжкового мистецтва: каталог стародруків, виданих на Україні / Я. П. Запаско, Я. Д. Ісаєвич. – Львів: Вища школа, 1981. – 136 с. : іл. Кн. 1. ст. 44)

«Псалтир» вийшов у XVII столітті при монастирі, патроном якого був князь Григорій Четвертинський. У ті часи книгодрукування було доступне тільки дуже заможним і впливовим представникам шляхти.

У матеріалі дізнаєтеся, чому князь, який мав усе, підтримував релігію і освіту.

МІСТЕЧКО СТАРА ЧЕТВЕРТНЯ

Сучасне село Четвертня Маневицького району у першій половині XVII століття було середнім для того часу урбанізованим приватновласницьким поселенням, тобто містечком і називалося Стара Четвертня. Воно розташувалося на правому березі Стиру, рукави якого утворювали чимало островів.

За подимним реєстром від 1629 року у містечку нараховувалось 214 димів, а ще 43 – у присілку Залюбеч, який тепер у складі села. Сучасні науковці визначають так званий «коефіцієнт диму», за допомогою якого можна приблизно порахувати кількість населення. Тож виглядає, що у Старій Четвертні тоді проживало в межах 1,5-2 тисячі жителів. Continue reading

КАНОНІЧНЕ ПРАВО: ХАРАКТЕР СПІВВІДНОШЕННЯ З ДЕРЖАВНИМ І МІЖНАРОДНИМ ПРАВОМ

Вступ

Тема канонічного та церковного права в українській науці достатньо довгий час фактично не вивчалася, при чому не лише в радянський час, але і в пострадянський. Лише на початку 2000-х рр. їй почала приділятися певна увага, яка зводилася тільки до окремих публікацій не систематичного характеру. Разом з тим, потреба в наукових дослідженнях у цьому напрямі набуває особливого значення у зв’язку із подіями 2018–2019 рр. – отриманням Томосу та проголошенням автокефалії Православної Церкви в Україні. У зв’язку з цим виникає і питання щодо співвідношення канонічного та українського церковного права в нових правових умовах, реальної суб’єктності нових церковних структур в контексті міжнародно-правових відносин. Continue reading