Tag Archives: Історія Київського Православ’я

СВЯЩЕННОМУЧЕНИК МАКАРІЙ КАНІВСЬКИЙ, ПІНСЬКИЙ, АРХІМАНДРИТ

Posted on by

Пам’ять 7 / 20 вересня

Народився в 1605 р. в місті Овручі, на Волині, в знатній сім’ї Токаревських, відомих оборонців Православ’я. У 1614-1620 рр. святий навчався при Успенському Овруцькому монастирі і після смерті батьків став ченцем цього монастиря, почавши своє служіння з меншого монастирського чину – послушника. У 1625 р. чернець Макарій з благословення архімандрита переходить в Купятичський Пінський монастир. У 1630 р. святий був посвячений у сан ієродиякона, а в 1632 р. – в сан ієромонаха. У 1637 р. настоятель Купятичського монастиря послав його до Київського митрополита Петра Могили, який помітив у ієромонаху Макарії відданого сина Православної Церкви Божої, і в 1638 р. призначив його настоятелем Кам’янецького Воскресенського монастиря (сучасна Білорусь, Гродненська область). З 1642 р. преподобний Макарій керував братією Купятичського монастиря, з 1656-1659 рр.. очолював Пінський монастир, а з 1660 р. керував братією рідного Успенського Овруцького монастиря.

Continue reading →

ОТЧЕ, ВІДПУСТИ ЇМ, БО НЕ ЗНАЮТЬ, ЩО ЧИНЯТЬ ВОНИ!…

Posted on by

Практично неможливо знайти популярне або історичне видання УГКЦ, у тому числі й випущене у видавництві “Місіонер”, де б не було слів про “українську національну ідентичність”, “повагу до української культури, спадщині Київської Церкви” і інших подібних тверджень. Однак, як нас учив святий Апостол Яків, “віра без діл мертва” (Як. 2:26). Так і гарні слова уніатів мертві, тому що справи їх свідчать про зворотне…

Внесок православного диякона Івана Федоровича (Федорова) в українську культуру в цілому й культурну спадщину Київської Церкви важко переоцінити. Досить згадати видану ним Острозьку Біблію — перше повне видання Біблії на Українських і Білоруських землях; “Учительне Євангеліє”; “Псалтир із Часословам” і інші видання. Однак у даній статті мова не про заслуги українського першодрукаря, а про реальну “повагу” уніатів до його пам’яті.

Continue reading →

Сучасний прозелітизм УГКЦ у Східній Україні: історія, причини, методи

Posted on by

Тема католицького прозелітизму серед православних в сучасній діяльності Української Греко-Католицької Церкви не є новою. Однак останнім часом вона придбала особливу актуальність, що доказово ілюструє цілий ряд статей на провідних релігійних сайтах України й бурхливе обговорення даних статей на різних форумах [1]. Все це змушує нас по новому поглянути на проблему прозелітизму УГКЦ у Східній Україні, вивчити історію й причини даного явища.

Continue reading →

Житіє преподобного отця нашого Агапіта Печерського, лікаря безкорисливого

Posted on by

Пам’ять 1/14 червня

Коли був прославлений преподобний отець наш Антоній Печерський даром зцілення, прийшов до нього з Києва в печеру блаженний цей Агапіт, бажаючи душевного зцілення через постриг у святий чернечий чин, що й отримав. І став ревним послідовником рівноапостольного життя преподобного Антонія, його ж діл очевидцем був: як великий той муж сам служив хворим і молитвою своєю їх зцілював, проте приховував дар, молитві своїй даний, зілля їм з їжі своєї, наче лікувальне, подаючи. Це убачивши, блаженний Агапіт багато літ трудився, наслідуючи у подвигах святого старця. Коли хворів хтось із братів, покидав блаженний келію свою (не було що вкрасти в ній) і приходив до хворого брата, і служив йому, піднімаючи, і кладучи, і на руках своїх носячи. Богові ж ненастанно молився за спасення хворого, хоч, бувало, і не відступала хвороба, — то так Бог благоволив, щоб віру і молитву раба свого Агапіта примножити. І так, наслідуючи подвиги преподобного Антонія, сподобився блаженний цей Агапіт стати причасником тої ж з ним благодаті: зцілював молитвою своєю всіх хворих, їм же також давав зілля, яке собі їсти варив. Через те і лікарем прозвали його. Про нього ж розійшлася слава у граді, і багато хворих приходило до нього і здоровими поверталося.

Continue reading →

Житіє преподобної матері нашої Єфросинії, ігумені обителі святого Спаса в Полоцьку. Просвітительки Білорусі

Posted on by
св. Єфросинія
св. Єфросинія Полоцька

Пам’ять 23 травня / 5 червня

Був у полоцькому граді князь на ім’я Всеслав. Він мав сина Георгія, який народив цю святу гілку — блаженну Єфросинію. Було ж перше її ім’я княже, перед хрещенням наречене, — Предислава. Вона з малих літ навчена була Божественного Письма, і віддавалася читанню святих книг, і навчилася з них страху Божого і любові сердечної до Бога, Творця свого. З лиця ж була вельми вродлива, і коли було їй дванадцять літ, багато князів славних присилали до батька її: кожен з них старався синові своєму взяти її в подружжя. Але дівчина ніяк не хотіла єднатися із земним смертним чоловіком, зранена була бажанням небесного безсмертного нареченого — Христа, Сина Божого, весь-бо ум свій перетворила на любов божественну. Вирішив батько, хоч і не хотіла, обручити її гарному і вродливому хлопцеві, синові одного князя.

Continue reading →

ДО СПРОБИ ВКЛАДЕННЯ БІБЛІОГРАФІЇ ПЕРЕКЛАДІВ БІБЛІЇ (НА БІЛОРУСЬКУ МОВУ)

Posted on by

В останні роки в періодичній пресі та Інтернеті з’явилася чимала кількість матеріалів, у яких йшлося про різні переклади Святого Письма або про окремих перекладачів, які присвятили свої сили справі перекладів Біблії. Ці теми піднімалися в ході спеціальних семінарів, конференцій, засідань різних конфесійних перекладацьких комісій. Іноді з’являлися й перші спроби упорядкування бібліографії цих перекладів, які майже ніколи не нараховували більше 10-15 основних імен. В ході більш докладного знайомства з різними джерелами з жалем довелося відзначити, що у них вистачає неточностей, а то й навіть помилкової інформації. Так, наприклад, іноді з’являлися посилання на передрук Євангелій у перекладі о. В. Годлевського в Лондоні в 1948 р., що швидше за все було заплутано з перевиданням в тому ж році і місце Нового Завіту в перекладі Луки Декуця-Малея, або в «білоруські перекладачі» був записаний польський автор о. Я. Шустер, який, дійсно, був тільки автором переказу Біблії на польську мову, а на білоруську мову його книгу перевів о. Франтішек Будзька, відомий під криптонімам «Х». Різні неточності в чималому кількості потрапили в відомий збірник Юрія Гарбінскій та Юрія Туронка про білоруський християнський рух ХХ століття і в інші видання, як, наприклад, в книгу Вл. Конона «Священик Адам Станкевич і католицьке відродження в Білорусі», де з’явилося згадка, що Адам Станкевич переклав з латини на білоруську мову книгу о. Ільдефонса Бобича «Недільні Євангелія і науки», що виглядає дуже дивним, оскільки о. Бобич, який відомий також під псевдонімом Петро Простий, був одним з тих, хто сам чесно трудився на ниві білоруського відродження. Всі помилки перераховувати немає сенсу, та й важко було уточнити інформацію раніше, коли ще не було таких можливостей, як сьогодні.

Continue reading →

ВШАНУВАННЯ СВЯТИХ БОРИСА і ГЛІБА ТА КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ПИСЕМНА ТРАДИЦІЯ

Posted on by

Писемна традиція, пов’язана з ушануванням святих мучеників Бориса і Гліба є надзвичайно багатою і розгалуженою. Тут знаходимо цілу низку агіографічних, літописних та богослужбових текстів, написаних в різних місцях і в різні епохи. Як писав ще Н. Серебрянський: “Церковні сказання про святих князів-мучеників Бориса і Гліба залучають до себе увагу дослідника стільки розмаїтістю збережених редакцій, скільки ж і поширеністю їх у давньоруській писемності – складністю матеріалу для вивчення рукописної долі цих пам’яток”[1]. Окрему надзвичайно цікаву групу творів Борисоглібської тематики складають пам’ятки, які походять із Києво-Печерської лаври. Різночасність їхнього створення (з XI по кінець XVII ст.) та різноплановість компонування матеріалу призвелися до того, що як єдина група, вони ще ніколи не розглядалися. Проте, саме їхнє виділення в якості результату багатовікової, але єдиної безперервної традиції дозволяє по-новому поглянути на різні аспекти як історії вшанування святих мучеників, так і, власне, сам перебіг подій в часі їх загибелі. Дану статтю ми розглядаємо тільки як перший штрих для висвітлення цієї проблеми.

Continue reading →

МУЧЕНИК ГАВРИЇЛ БІЛОСТОЦЬКИЙ, МЛАДЕНЕЦЬ

Posted on by

Пам’ять 20 квітня/3 травня

Народився 22 березня 1684 р. у селі Звірків, Білостоцького повіту, Гродненської губернії, в сім’ї благочестивих селян Петра і Анастасії. Він ріс лагідним, незлобивим, помітна була в ньому схильність до споглядальної самоти.

У 1690 р. 11 квітня мати шестирічного Гавриїла понесла чоловікові обід в полі. Незабаром наближалося свято Святої Пасхи. У цей час в будинок забрався орендар – юдей, приголубив дитя і таємно відвіз його у м. Білосток, де немовля віддали на мучення: розіп’яли, прокололи боки, поступово випускаючи кров. На дев’ятий день дитина померла, його кинули в полі біля узлісся поблизу села Звірків. Голодні собаки, що знайшли тіло, не тільки не розтерзали його, але охороняли навіть від хижих птахів. На гавкіт собак прийшли жителі села, знайшли тіло мученика і визнали, що немовля загинуло в результаті ритуального вбивства. Continue reading →

СВЯЩЕНОМУЧЕНИКИ, ЩО БУЛИ В ХЕРСОНЕСІ ЄПИСКОПАМИ

Posted on by

Пам’ять 7/20 березня

Святі священомученики Василь, Єфрем, Євген, Елпідій, Агафодор, Етер і Капітон несли благовістя Христове в землі Північного Причорномор’я від Дунаю до Дніпра, включно з Кримом, і засвідчили своє апостольське служіння мученицькою смертю в IV столітті в місті Херсонесі Таврійському. Continue reading →

УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОСЛАВНИЙ МОЛИТОВНИК 1917 РОКУ. ДО ІСТОРІЇ ПЕРЕКЛАДУ ПРАВОСЛАВНОГО БОГОСЛУЖІННЯ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ (+ pdf файл молитовника)

Posted on by

У часі коли знову іде змагання за українську мову варта звернутися до історії наших попередників, яки навіть у несприятливих умовах Російського самовладдя дбали об тим, щоб український народ мав можливість звертатися до Бога рідною українською мовою.

Автором цього молитовника є священик Іоан Геращенко, який був настоятелем Слабино – Шестовицької парафії Чернігівського уїзда. У його веденні було два храму: Різдва Пресвятої Богородиці та св. Миколая у селі Шестовица [1].

Continue reading →