МУЧЕНИК ГАВРИЇЛ БІЛОСТОЦЬКИЙ, МЛАДЕНЕЦЬ

Пам’ять 20 квітня/3 травня

Народився 22 березня 1684 р. у селі Звірків, Білостоцького повіту, Гродненської губернії, в сім’ї благочестивих селян Петра і Анастасії. Він ріс лагідним, незлобивим, помітна була в ньому схильність до споглядальної самоти.

У 1690 р. 11 квітня мати шестирічного Гавриїла понесла чоловікові обід в полі. Незабаром наближалося свято Святої Пасхи. У цей час в будинок забрався орендар – юдей, приголубив дитя і таємно відвіз його у м. Білосток, де немовля віддали на мучення: розіп’яли, прокололи боки, поступово випускаючи кров. На дев’ятий день дитина померла, його кинули в полі біля узлісся поблизу села Звірків. Голодні собаки, що знайшли тіло, не тільки не розтерзали його, але охороняли навіть від хижих птахів. На гавкіт собак прийшли жителі села, знайшли тіло мученика і визнали, що немовля загинуло в результаті ритуального вбивства.

Тіло замученого Гавриїла , при великому скупченні народу, глибоко схвильованого подібним звірством, віддане було землі поблизу храму.

Через 30 років після поховання мощі св. Гавриїла залишалися нетлінними. У 1746 р. храм, в якому був похований немовля, згорів, але святі мощі вціліли. Частково обгоріла ручка, але коли святі мощі були перенесені в монастир, ручка чудово зажила і знову покрилася шкірою.

Св. Гавриїл вважається цілителем дітей. Святі мощі його кілька разів змінювали місце свого перебування. З 1944 по 1992 рр.. вони зберігалися в Гродненській Покровської церкви, звідки урочисто були перенесені до Свято-Миколаївського собору м. Білостоку.

Тропар мученика младенця Гавриїла Білостоцького, глас 5

Святи младенець Гавриїл, / ти за Проколотого ради нас від юдеїв жорстко, / від них же в ребра проколотий був, / і за Пролившого  кров Свою за нас / все тіло твоє на витикання крові / лютими ранами покрили тобі, / тепер же в славі вічної з Ним радієш ти. / Тому неспинна пом’яни і нас, молимо, тих, хто тут шанує пам’ять твою, / випроси нам здоров’я тілесне, / і спасіння душам нашим.  

Кондак мученика младенця Гавриїла Білостоцького, глас 6

Батьківщиною твоєю сіло Звірки були, / мученик Христовий Гавриїл, / з нього істинними звірами – юдеями викрадений, / коли батьками часова оставлений був. / Також від юдеїв усі муки страшні потерпів, / у Батьківщину Небесну переселився ти. / Оборони тепер и нас від усіх бід і скорботі, / і вимоли, молимо тебе, / щоб отримали ми вічний спадок твій.