У часі коли знову іде змагання за українську мову варта звернутися до історії наших попередників, яки навіть у несприятливих умовах Російського самовладдя дбали об тим, щоб український народ мав можливість звертатися до Бога рідною українською мовою.
Автором цього молитовника є священик Іоан Геращенко, який був настоятелем Слабино – Шестовицької парафії Чернігівського уїзда. У його веденні було два храму: Різдва Пресвятої Богородиці та св. Миколая у селі Шестовица [1].
Ось як подає сам о. Іоан історію створіння молитовника: «Переклад молив я зробив ще року 1907. Звичайно, ця важлива і досить складна річ була відіслана мною до знавців мови, покійного Б. Грінченка і Олени Пчілки. З найбільшою увагою поставилася до моєї роботи високошановна Олена Пчілка. Остання зробила багато цінних вказівок, виправила мої помилки що до мови і своїм ласкавим відношенням підбадьорювала до роботи в цім напрямкові»[2].
Звичайно, подібна праця не могла на той час відбуватися без архірейського благословення. Подібне благословення авторові Молитовника надав архієпископ (на той час – єпископ) Подільський і Брацлавський Парфеній (Левицький). Цілком можливо, що цей визначний український діяч планував надрукувати молитовник у своєї єпархії, а саме у Камінці-Подільському, де з 1905 року почав друкувати український переклад Нового Завіту (Пилипа Морачевського). Але російський уряд, незадоволений українською діяльністю владики Парфенія, імкнувся заслати його як можна далей від України – 15 лютого 1908 року владику призначають керуючим Тульською єпархією. Одночасно обер-прокурор Святішого Синоду Російської імперії Петро Ізвольський [3] припиняє усі українські проекти архієпископа Парфенія. З великими важностями владиці удається тільки скінчити друк усіх книг Нового Завіту…
До друку молитовника приступили незабаром після падіння Російського самовладдя. Уже навесні 1917 року починається робота по підготовці Молитовника до друку. «Перед друкуванням комісія Полтавської «Просвіти», при моїй теж участи, в складі протоієрея Феофіла Булдовського, Володимира Щепотєва і Захарія Курбіновського докладно зредагувала і виправила переклад, як з боку богословського, так і з боку змісту в порівнянні з слов’янським і грецьким текстами. Деякі молитви комісія цілком переклала» [4].
З відомого нам примірника дознаємося, що Молитовник о. Іоана Геращенко мав, як мінімум 2 видання з накладом кожного по 75.000 примірників. Також досить цікавим є навчальні відомості що до читання церковнослов’янського тексту з українською вимовою.
Це перший відомий Молитовник сучасною українською мовою і зроблений саме українським православним священиком.
прот. Сергій Горбик
1. РАСПРЕДЕЛЕНИЕ наличных священно-церковно-служителей Черниговской епархии на штатные места, согласно Высочайше утвержденному 17 января 1876 года расписанию приходов и причтов сей епархии. (http://www.petergen.com/bovkalo/sp/chernigov1876.html)
2. Священик І. Геращенко. Молитовник. Ц- слов’янські та український тексти (з поясненням). Київ 1917. ст. 29
3. Государственные деятели России XIX — начала XX в. / Линьков И. И., Никитин В. А., Ходенков О. А. — Биографический справочник. — М.: Изд-во МГУ, 1995. — С. 46