Православна Церква на Закарпатті пройшла складний і тернистий шлях. Ця земля у складі Карпатської Русі1 була освячена Православ’ям ще за сивої давнини. Численні археологічні знахідки римських монет кінця І — початку II століть свідчать про перебування на Закарпатті римських громадян, серед яких, без сумніву, були християни. А в могилах VII-VIII століть вченими-археологами серед ритуальних предметів знайдено символи християнства — візантійські хрести. Утвердили ж Православ’я на Закарпатті святі брати Кирило та Мефодій зі своїми учнями у другій половині IX століття. Східний обряд і східну догматику закарпатці утримували неушкодженими аж до середини XVII століття, коли 24 квітня 1646 р. у храмі Ужгородського замку 63 священики прийняли горезвісну унію з Римом. Останній Карпатський єпископ Досифей, якого було осліплено, помер у 1734 р. в Угольському монастирі. По його смерті угорська влада не дозволила вибори нового православного владики. Continue reading
Tag Archives: Історія Київського Православ’я
СВЯТИЙ РІВНОАПОСТОЛЬНИЙ КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР ВЕЛИКИЙ
Святий князь Володимир народився близько 960 року й був названий язичницьким ім’ям Володимир, тобто володар світу.
Його батьками були князь Святослав – син княгині Ольги та Малуша – як припускають, дочка древлянського князя Мала, який був страчений за смерть князя Ігоря.
Малуша хоч і прийняла вона християнську віру разом з усіма, проте в душі залишалась язичницею. Княгиня Ольга була категорично проти такого шлюбу свого сина, адже Малуша була в неї лише ключницею, полонянкою і рабинею. Continue reading
СВЯТИЙ НИКОДИМ СВЯТОГОРЕЦЬ ПРОТИ ВІДЛУЧЕННЯ ВІД ЦЕРКВИ
У період Турецького панування інститут Церкви характеризувався суворістю і строгістю. Володіючи функцією вождя нації, Церква була єдиним важелем управління в рядах поневоленого народу, здатним зберегти соціальну зв’язок між християнами. Таким чином, прагнучи втілити в життя рішення церковних судів, інститут церкви накладає в якості покути відлучення від Церкви. Це покарання, яке представляє собою загрозу, або якусь процесуальну, репресивну або превентивну міру, зустрічається в синодальних актах, документах патріархії і сігілах. Continue reading
СВЯТА ОЛЬГА: ВІД ВАРВАРСТВА ДО СВЯТОСТІ
Євангельські слова: «Я прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння» (Мт. 9:13), що з’явилися відповіддю Христа на осуд фарисеїв, дорікає йому в спілкуванні з митниками та блудницями, знаходять відгук у кожному епосі. Найбільше відчувають потребу слідувати християнській вірі люди жорстокосерді і грішні, ніж ті, що вважають себе праведниками. Легше знаходять дорогу, що веде у вічне життя, блудниці, митарі і розбійники, ніж духовно незалежні і «благочестиві» люди. Continue reading
ПРЕПОДОБНИЙ АНТОНІЙ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ
Преподобний Антоній Києво-Печерський народився в 983 році недалеко від Чернігова, в містечку Любечі. З юних років маючи страх Божий, він бажав зодягнутися в чернечий образ. Прийшовши в вік, він вирушив мандрувати і, досягнувши Афона, запалав бажанням наслідувати подвигам його святих насельників. Прийнявши тут постриг, юний чернець у всьому догоджав Богу і, ідучи по шляху доброчесності, особливо процвітав у покірності та послуху, так що всі монахи раділи, дивлячись на його святе життя. Continue reading
УНІКАЛЬНИЙ НАГРУДНИЙ ХРЕСТ
Восені 1922 року я виїхав був з Канади в Польщу в церковних справах. Це, між іншим, дало мені нагоду також деякий час побувати у Львові, де я відвідав багато українських просвітних установ та інституцій, а також деякі українські торговельні підприємства. Між тим одного разу я зайшов (вже не пригадую, в якій саме справі) до одного українського ювеліра, якого імені, на жаль, уже не пригадую. У нього я побачив нагрудного хреста, який своєю формою й символікою, та ще й українським написом, сильно мене зацікавив. Це, фактично, був оригінальний зразок хреста, зроблений з якогось дешевого й тонкого, але досить твердого метала, і ще навіть не був належно вишлюфований, ні політурований. Continue reading
ЛІТУРГІЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПЕТРА ЗІ СЛОВ’ЯНСКИХ КІРИЛИЧНИХ СПИСКІВ
Перед початком літургії, вранці в призначений час священнослужителі, підготувавшись напередодні до служіння Божественної літургії, приходять до храму і, ставши перед царською брамою, тричі осіняють себе хресним знаменням, здійснюючи три поклони, і читають вхідні, тобто підготовчі до вчинення літургії, молитви
Проскомидія (чин ІХ сторіччя)
Священик бере від диякона проскуру на дискосі та копієм наносить на проскуру хрест зі словами: Continue reading
НЕВІДОМІ СТОРІНКИ ІСТОРІЇ КИЇВСЬКОГО ПРАВОСЛАВ’Я. ЛІТУРГІЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПЕТРА
Одна з наймеш досліджуваних сторінок історії Київського Православ’я є його літургійна традиція. Адже більшість дослідників стоїть на позиції відомого дослідника о. Олександра Шмемана: «Відзначимо відразу, що Русь прийняла «готове» Православ’я і в ту епоху, коли в самій Візантії були захисні настрої, прагнення все з вести до старовини, до готового зразка, вони боялися щось порушити в древніх «переказах»»[1, гл.7, ч.2, електронний варіант]. Це бачення літургійної традиції зосереджує нашу увагу тільки на трьох літургіях візантійської традиції. Continue reading
УКРАЇНСЬКИЙ АВТОКЕФАЛЬНИЙ РУХ В РОКИ НІМЕЦЬКОЇ ОКУПАЦІЇ: МІФИ ТА РЕАЛІЇ
В 2011 році ми святкували не тільки 90 років від дня утворення Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) на чолі з митрополитом Василем Липківським, а й 70-ліття декрету Варшавського митрополита Діонисія (Валединського), який став першим кроком на шляху до організаційного оформлення УАПЦ як помісної церкви з канонічним єпископатом в період Другої світової війни. Ювілейні дати спонукають глибше проаналізувати історичні міфи і стереотипи про український автокефальний рух. Навколо нього сформувались як радянські пропагандистські кліше («УАПЦ — вірна прислужниця фашизму»), так і церковні міфи («УАПЦ — неканонічне, розкольницьке, самосвятське угрупування»), які й дотепер продовжують тиражувати некомпетентні автори. Continue reading
ДО ІСТОРІЇ ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ПРЕПОДОБНОЇ ЄФРОСИНІЇ ПОЛОЦЬКОЇ В КИЇВСЬКОМУ ПРАВОСЛАВ’Ї
Однією з найбільш цікавих сторінкою історії Київського Православ’я є історія канонізації і церковного шанування святої преподобної Єфросинії Полоцької. Хоча білоруські дослідники не раз писали про її канонізацію ще в XII ст. [1, ст. 10], деякі російські історики піддають сумнівам вшанування преподобної Єфросинії вже під час Київської Русі (і Полоцького князівства) і відносять його на більш пізній час – максимум до кінця XVI – початку XVII ст.ст. При цьому вони спираються на те, що на Московських Помісних соборах 1547 і 1549 років офіційного визнання канонізації преподобної Єфросинії не відбулося, а служба святий була затверджена РПЦ лише відносно недавно – в 1893 році [2, ст. 22]. Continue reading