З перших днів існування на Афоні чернецтва святогірські монастирі відрізнялися надзвичайною гостинністю щодо кожного, хто приходив туди для чернечого подвигу. Тут нікого не запитували про походження. На рубежі X-XI століть святогірські обителі налічували багато сотень ченців різних національностей. Звичайно, все ж греки були в більшості, однак чимало було грузин, вірмен, італійців і представників інших народів. Continue reading
Tag Archives: Історія Київського Православ’я
СВЯТИТЕЛЬ КИРИЛО ТУРОВСЬКИЙ
Пам’ять 28 квітня / 11 травня
Святитель Кирило Туровський народився у відомій багатій родині, в білоруському місті Турові, що знаходиться на річці Прип’ять, та отримав ґрунтовну освіту (знав кілька іноземних мов, грецьку та візантійську літературу).
Не маючи ні пристрасті, ні прагнення до матеріальних багатств, найбільше він був захоплений думками про вищі предмети буття.
З більшою ретельністю Кирило вивчав Біблію та творіння Святих Отців, що вели до спасіння. Згодом він став неперевершеним знавцем Святого Письма, приймаючи його не тільки розумом, а й серцем. Continue reading
АКАФІСТ СОБОРУ ЗАКАРПАТСЬКИХ СВЯТИХ
Святкування 1-ша неділя після 11/24 травня
Кондак 1
Обрані Богом для свідчення православної віри, святителі, сповідники, преподобні і праведники Закарпаття, що землю цю своїм навчанням просвітили та кров’ю вашою освятили, жахів катів своїх не побоялися, любов до Бога навіть смертю своєю виявили єси. І за страждання ваші вічні вінці з рук Вседержителя прийняли. Тому, шануючи святу пам’ять вашу, так співаємо вам: Continue reading
ЧИ ІСНУВАЛИ «ВІЛЕНСЬКІ МУЧЕНИКИ»? ДО ІСТОРІЇ АГІОГРАФІЇ КИЇВСЬКОГО ПРАВОСЛАВ’Я
Сьогодні, коли Київське Православ’я жадає звільнення з духовного полону Московського Патріархату, час переглянути і деякі сумнівні пам’яті, що були нам накинута для політичних цілей.
На наш погляд, однією з таких пам’ятей є і пам’ять «віленських мучеників» (Антонія, Іоанна, Євстафія), яких нібито покарав Великий князь Ольгерд за приналежність до «православної (християнської) віри» 1347 року Continue reading
ПРО ДУХОВНІ ТВОРИ КИРИЛА СТЕЦЕНКА
ПЕРША ЛІТУРГІЯ КИРИЛА СТЕЦЕНКА
Кирила Стеценко пише свою Першу літургію святого Іоана Золотоустого, твір масштабний і натхненний. Він виявить стрімкий поступ автора. Попри надмірну перенасиченість його тогочасного життя працею для заробітку – учителювання, регентування в кількох церквах, діяльність оглядача-рецензента оперних вистав у “Раді” – він помітний учасник культурно-громадського спілкування. А ще – автор чимраз популярніших творів, що звучали в концертах.
31 травня 1907 року Кирила Стеценко презентував протоієрею Григорію Серговському, діду дружини, Першу літургію з відповідною присвятою. Це – знаменна подія на творчому шляху композитора: окреслено музичну концепцію, знайдено кореляти поєднання канону відправи з музичною драматургією. Яскравий тематичний матеріал твору, що невдовзі стане репертуарною класикою, буде довершено в Другій літургії 1910 року. Continue reading
ПРО НОСІННЯ І ЗНЯТТЯ КАМИЛАВКИ (КЛОБУКА)
При вході в церкву вівтар усіма ченцям без винятку повинні знімати камилавки (так часто називаються клобуки). Одягати при виході з вівтаря.
Браття, що стоять в храмі, оголюють голови в наступний час: Continue reading
ІЛАРІОН, МИТР. ІКОНОБОРСТВО, ІСТОРИЧНО-ДОГМАТИЧНА МОНОГРАФІЯ, ВІННІПЕГ, 1954
Іконоборство!.. . Коротке слово, а скільки споминів викликає воно, споминів тяжких, незабутніх, коли рішалася доля Православ’я, доля єдності Вселенської Церкви Христової. Взагалі, в великих муках народжувалася і перша Церква, і саме Християнство, і власне іконоборство багато додало цих мук. Медіоланський Едикт 313-го року, якого видав перший християнський імператор Костянтин Великий про волю Християнської Церкви, здавалося, навіки покінчив добу гонінь на Неї, але це тільки так здавалося, бо ось незабаром прийшла й нова доба, доба іконоборства, яка була по своїх жорстокостях не легша від часу перших гонінь на християн. Доба іконоборства тяглася довгих 116 літ (726—842), безконечно сильно била всю Церкву, густо кропила її кров’ю, розколювала її на частини, і не раз здавалося, що вже ніколи не прийде Вона до поєднання, що розкол вірних позостанеться навіки. Continue reading
НАЦІОНАЛІЗМ В РОСІЙСЬКИХ ЦЕРКОВНИХ ТЕКСТАХ
У визвольній віковій боротьбі українського народу проти московського поневолення активну участь по стороні його ворогів завжди бере також Російська Православна Церква. Справедливі змагання нашого народу за своє визволення Російська Церква засуджує, анатематствує та вживає всіляких доступних їй засобів, щоб цим змаганням стати на перешкоді. Тож для того вона використовує амвони, релігійно-богословську пресу, дозволяючи собі на випади, які на далеку відстань розминаються з християнським вченням про свободу, та взагалі з християнською етикою й законом. Continue reading
КАЛЕНДАРНЕ ПИТАННЯ В СВІТЛІ ІСТОРИЧНИХ ТА ДОГМАТИЧНИХ ФАКТІВ
Запропонований у Верховної Раді України законопроект, що пропонує зробити святковим днем не тільки 7 січна, а і 25 грудня, вже викликав жваву «календарну дискусію». Дехто навіть побачив у подібному кроці погрозу «українській ідентичності» або, навіть, православній вірі. Інші – навпаки пропонують святкувати виключно 25 грудня, що, на їх думку, «визволить Україну з полону московської традиції».
На жаль, аргументи сторін в ході дискусії виявляються далекі не тільки від історичної правди, а й богословського контексту. Проблема заплутується ще й тим, що більшість Православних Церков використовують т.зв. новоюліанській календар, в якому нерухомі свято збігаються з григоріанським календарем. Тому, в цій невеликій статті ми постараємося викласти як коротку історію, так і надати догматичну оцінку аргументом обох сторін. Continue reading
ЧИН ПРИЄДНАННЯ КАТОЛИКІВ ДО ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В ТРАДИЦІЇ КИЇВСЬКОГО ПРАВОСЛАВ’Я
Актуалізація питання про спосіб прийняття католиків у Православну Церкву відбулася в зв’язку з створенням єдиної Помісної Православної Церкви в Україні, а також неоднозначних заяв Ватикану та поведінки папи Франциска, що викликало бажання певної кількості католиків, переважно східного обряду, приєднатися до Українського Православ’я – Української Православної Церкви Київського Патріархату. При цьому, якщо ґрунтуватися на соціологічних дослідженнях 2014-2016 рр., така тенденція переходу бувших українських греко-католиків до православ’я може зробитися масовим явищем після визнання Помісної Православної Церкви в Україні з боку Константинопольського Патріарха. Так, по різним оцінкам, приєднатися до визнаної Помісної Православної Церкви з центром у Києві вже готові від 45 до 60%% вірних УГКЦ. Continue reading