І. Загальні положення
1. Православна Церква України с частиною Єдиної, Святої, Соборної та Апостольської Церкви та невід’ємно єдиною з Матір’ю Великою Христовою Церквою в Константинополі і через неї з усіма іншими Православними Автокефальними Церквами. Continue reading
У суботу, 15 грудня 2018 р., відбувся Київський об’єднавчий Собор, на якому була створена єдина автокефальна православна церква України та обрано її Предстоятеля. Уже ввечері того ж дня Вселенський патріарх Варфоломій передав своє благословення новообраному митрополиту Київському і всієї України Епіфанію, а в неділю, 16 грудня, Предстоятеля Православної Церкви України поминали серед інших очільників автокефальних Православних Церков під час літургії в Константинополі. Таким чином, було завершено канонічне оформлення нової Помісної Церкви та скінчений багаторічний поділ Українського Православ’я. Це, без перебільшення, епохальна подія звернула на себе увагу практично всього суспільства не тільки в Україні, а й за її межами, породило багато домислів та інсинуацій, тому у цій статті ми попробуємо проаналізувати події, що передували собору, а також дати певний аналіз його проведенню та рішенням. Continue reading
Після вражаючого за своїм цинізмом демаршу Московського Патріархату в Україні (далі -МПвУ), коли його архієреї відмовилися зустрічатися з Президентом України, багато аналітиків спробували та спробують відповісти на питання «Чому?». Адже, на їх думку, така поведінка є алогічна та незрозуміла. Дійсно, подія викликає дуже багато запитань, коли її розглядати окремо від всього комплексу дій, які здійснив МПвУ на протязі останніх 4-5 років. Але саме у цих діях «захована» логіка всього того, що сьогодні коїться з цією релігійною групою – свідоме здійснення власного самогубства. Тому у цій статті ми спробуємо відновити хід подій та, власне, проаналізувати логіку цього процесу самознищення. Continue reading
Останніми днями медіапростір України заповнили дві протилежних заяви, а саме твердження митрополита Йова (Гечи) про те, що «після Синоду (Константинопольського патріархату – авт.) в Україні на сьогодня немає ніякої іншої юрисдикції, крім Вселенської, всі українські єпископи є єпископами Вселенської церкви і знаходяться в підпорядкуванні патріарха Варфоломія» та відповідь управляючого справами «Московського Патріархату в Україні» (далій МПвУ), митрополита Антонія (Паканича) про невизнання рішення Вселенського патріархату. Ці заяви, на нашу думку, відображають два крайніх погляди на майбутню долю «Московського Патріархату в Україні». Але, як би ми не бажали повного, принаймні переважного, об’єднання Українського Православ’я, мусимо дивитися правді у вічі: Нам ще досить довго прийдеться співіснувати з структурами Московського Патріархату та робити певні зусилля по нейтралізації його діяльності. Тому у цієї статті ми спробуємо проаналізувати тему, яка найбільш обговорюється суспільством: Чи реально витиснути Московський Патріархат з України або, як мінімум, перевести його на маргінес? Які методи, чи сукупність методів мусять бути вжити та ким? Continue reading
З огляду на останні події у Вселенському Православ’ї, зокрема нездорову критику Константинопольського патріархату з боку представників Російської Православної Церкви, ми вважаємо доцільним перекласти українською мовою та опублікувати працю відомого російського дослідника А. В. Карташова, яка побачила світ ще в далекому 1936 р.
Редакція порталу «Київське Православ’я»
ВСТУП
Завдяки розділу зовнішньому і розпаду внутрішньому колишньої Російської Православної Церкви, помітно виступила на сцену традиційна на Сході головна роль Вселенського Патріарха. Міжнаціональні антагонізми православних країн і народів ускладнили питання про авторитет Константинопольської кафедри присмаком національних пристрастей і створили відому серед слов’янських Церков тенденцію до визнання церковної першості Константинополя до можливого мінімуму. Тим часом, в наші дні постає нагальне питання про організацію будь-якої форми організованої, координованої діяльності всього Православ’я і на зовнішній міжцерковній арені, і у вирішенні назрілих внутрішніх питань. Відійти при цьому від використання успадкованої з нашої східної історії практики якось першості Константинопольського центру абсолютно неможливо. Потрібно її вивчити, врахувати і побудувати новий modus vivendi наших Церков у формах соборного контакту, взаємодії і взаємодопомоги. Потрібна нова міжправославна конституція, при якій автокефальна самобутність наших Церков не виключала б, як тепер, їх регулярного, ділового спілкування. Continue reading
«Всяка бо мудрість письмом не утверджена йде в невідання і забуття»
преподобний Нестор Літописець.
Сьогодні, 27 жовтня / 9 листопада, Церква звершує пам’ять преподобного Нестора Літописця, який ніс свій подвиг у Києво-Печерському монастирі. Саме в цей день 1114 р., коли минав рік Мономахового княжіння у Києві, до Господа відійшов великий світильник, батько нашої вітчизняної історії, що сяяв душею, розумом, освіченістю, простотою і молитовним подвигом. Continue reading
Однієї з відомих форм русифікації та знищення національної самосвідомості православних українців та білорусів є праця Московського Патріархату по «прив’язці» усіх релігійних та народних звичаїв до подій саме російської історії. Не є виключенням і стародавній народний звичай осіннього поминання померлих – Димитрівська поминальна субота, яку Російська Православна Церква наполегливо спробує прив’язати до «перемоги Димитрія Донського на Куликовому полі». У цій статті ми розповімо справжню історію традиції та викриємо російські пропагандистські міфи. Continue reading
Україна здобула незалежність з 1991 року з цього часу (та й до цього, століття тому) православні віруючі та їх лідери – політичні і релігійні – намагалися заснувати незалежну (автокефальну) Українську Православну Церкву.
І з 1991 року Московський Патріархат не може або не хоче врегулювати це розділення в Україні, що залишав мільйони православних віруючих за межами канонічної Церкви. Зараз, після стількох років, після вивчення стількох запитів, і після безлічі особливих оскаржень Вселенський Патріархат Константинополя діє відповідно до своїх церковних обов’язків та канонічного права – зцілити розділення. Continue reading
Під головуванням Його Всесвятості, Вселенського Патріарха, Святий і Священний Синод зібрався на чергове засідання з 9 по 11 жовтня 2018 року для вивчення та обговорення питань порядку денного.
Священний Синод детально та тривалий час обговорював церковну справу України в присутності Його Преосвященства Архієпископа Даниїла Памфільського та Його Преосвященства Єпископа Іларіона Едмонтонського, Патріарших Екзархів в Україні, та ухвалив після розширеного обговорення: Continue reading
«Думка за морями, а смерть за плеча’ми», – таким прислів‘ям закінчив один із останніх своїх листів до приятеля о. Феолога митрополит Ростовський Димитрій Туптало, українець, син козацького сотника і автор багатотомних «Четій-Міней», житій святих. Сім років, вісім місяців і двадцять шість днів святитель керував Ростовською кафедрою в Росії (1701-1709). Іншу, значно більшу, частину свого життя він прожив в Україні. Був великим проповідником, ігуменом багатьох монастирів на Чернігівщині та у Києві. Майбутній святитель у сані ієромонаха і, як проповідник, відвідав білоруські та литовські землі. Continue reading