ПРАКТИКА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРАВА КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИХ ПАТРІАРХІВ

З огляду на останні події у Вселенському Православ’ї, зокрема нездорову критику Константинопольського патріархату з боку представників Російської Православної Церкви, ми вважаємо доцільним перекласти українською мовою та опублікувати працю відомого російського дослідника А. В. Карташова, яка побачила світ ще в далекому 1936 р.

Редакція порталу «Київське Православ’я»

ВСТУП

Завдяки розділу зовнішньому і розпаду внутрішньому колишньої Російської Православної Церкви, помітно виступила на сцену традиційна на Сході головна роль Вселенського Патріарха. Міжнаціональні антагонізми православних країн і народів ускладнили питання про авторитет Константинопольської кафедри присмаком національних пристрастей і створили відому серед слов’янських Церков тенденцію до визнання церковної першості Константинополя до можливого мінімуму. Тим часом, в наші дні постає нагальне питання про організацію будь-якої форми організованої, координованої діяльності всього Православ’я і на зовнішній міжцерковній арені, і у вирішенні назрілих внутрішніх питань. Відійти при цьому від використання успадкованої з нашої східної історії практики якось першості Константинопольського центру абсолютно неможливо. Потрібно її вивчити, врахувати і побудувати новий modus vivendi наших Церков у формах соборного контакту, взаємодії і взаємодопомоги. Потрібна нова міжправославна конституція, при якій автокефальна самобутність наших Церков не виключала б, як тепер, їх регулярного, ділового спілкування. Continue reading

ВІТАЮ ВСІХ З ДНЕМ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ!

«Всяка бо мудрість письмом не утверджена йде в невідання і забуття»

преподобний Нестор Літописець. 

Сьогодні, 27 жовтня / 9 листопада, Церква звершує пам’ять преподобного Нестора Літописця, який ніс свій подвиг у Києво-Печерському монастирі. Саме в цей день 1114 р., коли минав рік Мономахового княжіння у Києві, до Господа відійшов великий світильник, батько нашої вітчизняної історії, що сяяв душею, розумом, освіченістю, простотою і молитовним подвигом. Continue reading

ДИМИТРІВСЬКА ПОМИНАЛЬНА СУБОТА БЕЗ МОСКОВСЬКИХ МІФІВ

Однієї з відомих форм русифікації та знищення національної самосвідомості православних українців та білорусів є праця Московського Патріархату по «прив’язці» усіх релігійних та народних звичаїв до подій саме російської історії. Не є виключенням і стародавній народний звичай осіннього поминання померлих – Димитрівська поминальна субота, яку Російська Православна Церква наполегливо спробує прив’язати до «перемоги Димитрія Донського на Куликовому полі». У цій статті ми розповімо справжню історію традиції та викриємо російські пропагандистські міфи. Continue reading

НАСТАВ ЧАС НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Україна здобула незалежність з 1991 року з цього часу (та й до цього, століття тому) православні віруючі та їх лідери – політичні і релігійні – намагалися заснувати незалежну (автокефальну) Українську Православну Церкву.

І з 1991 року Московський Патріархат не може або не хоче врегулювати це розділення в Україні, що залишав мільйони православних віруючих за межами канонічної Церкви. Зараз, після стількох років, після вивчення стількох запитів, і після безлічі особливих оскаржень Вселенський Патріархат Константинополя діє відповідно до своїх церковних обов’язків та канонічного права – зцілити розділення. Continue reading

ПОВІДОМЛЕННЯ ВСЕЛЕНСЬКОЇ ПАТРІАРХІЇ

Під головуванням Його Всесвятості, Вселенського Патріарха, Святий і Священний Синод зібрався на чергове засідання з 9 по 11 жовтня 2018 року для вивчення та обговорення питань порядку денного.

Священний Синод детально та тривалий час обговорював церковну справу України в присутності Його Преосвященства Архієпископа Даниїла Памфільського та Його Преосвященства Єпископа Іларіона Едмонтонського, Патріарших Екзархів в Україні, та ухвалив після розширеного обговорення: Continue reading

«ДУМКА ЗА МОРЯМИ, А СМЕРТЬ ЗА ПЛЕЧА’МИ»

«Думка за морями, а смерть за плеча’ми», – таким прислів‘ям закінчив один із останніх своїх листів до приятеля о. Феолога митрополит Ростовський Димитрій Туптало, українець, син козацького сотника і автор багатотомних «Четій-Міней», житій святих. Сім років, вісім місяців і двадцять шість днів святитель керував Ростовською кафедрою в Росії (1701-1709). Іншу, значно більшу, частину свого життя він прожив в Україні. Був великим проповідником, ігуменом багатьох монастирів на Чернігівщині та у Києві. Майбутній святитель у сані ієромонаха і, як проповідник, відвідав білоруські та литовські землі.  Continue reading

СПІЛЬНА ЗАЯВА ПРЕДСТОЯТЕЛІВ ОЛЕКСАНДРІЙСЬКОЇ ТА ПОЛЬСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНИХ ЦЕРКОВ

Ми, очільники двох Помісних Церков, які зустрілися на польській території, відчуваючи відповідальність за життя Святого Православ’я у сучасному світі, його мир, єдність і дотримання догматичного і канонічного порядку, перед викликами того досвіду, в якому Православ’я в Україні живе зараз, Continue reading

МИТРОПОЛИТ ДІОНИСІЙ (ВАЛЕДИНСЬКИЙ) І ПИТАННЯ АВТОКЕФАЛЬНОГО СТАТУСУ ПОЛЬСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ У ДОКУМЕНТАХ РАДИ У СПРАВАХ РПЦ

Вивчення державно-церковних відносин у добу СРСР є актуальним завданням сучасної української історичної науки та її релігієзнавчого сегменту. У роки незалежності України науковці опрацювали значний масив архівних документів, які дозволили повернути з небуття невідомі сторінки й постаті минулого, з’ясувати місце, вплив і значення дослі­джуваних подій в загальноукраїнських і світових історичних процесах. Continue reading

ПОЧАТОК ДУХОВНОГО ЗВ’ЯЗКУ КИЇВСЬКОЇ РУСИ З АФОНОМ

Початок духовних зв’язків Київської Русі з Афоном практично повністю збігається з епохою прийняття християнства та закладення основ чернецтва в Київській Русі за часів святого рівноапостольного князя Володимира Великого, тобто відноситься до Χ століття.

Свята Гора придбала особливу духовну привабливість для новонавернених в православну віру слов’ян в епоху святого Афанасія Афонського, в 963 р заснував чернецький монастир Великої Лаври. Серед учнів святого Афанасія були ібери; неподалік ж від Великої Лаври жили італійські монахи з Амальфі, що заснували свій власний монастир. Цілком ймовірно, що у числі послідовників святого Афанасія були і балканські слов’яни. Ця гіпотеза підкріплюється тим фактом, що слов’яни згадуються у Житії святого Афанасія. Крім того, у найдавніших афонських документах згадуються болгари. Continue reading

ДЕРМАНСЬКИЙ СВЯТОТРОЇЦЬКИЙ МОНАСТИР НА ВОЛИНІ І СЛОВ’ЯНСЬКИЙ ПЕРЕКЛАД ПСЕВДОАНТОНІЄВОЇ «ПЧОЛИ» (1599)

Серед культурних центрів України ХУІ-ХУІІ ст. вагоме місце посідали монастирі. Одним із найвизначніших і найзаможніших на зламі цих століть був Дерманський Святотроїцький монастир біля Острога, заснований близько середини XV століття князем Василем Федоровичем Острозьким. Його нащадки теж постійно опікувалися монастирем. Наприкінці XVI — на початку XVII ст. керівні посади тут з ініціативи Констанитина-Василя Острозького посідала низка видатних книжників і діячів Церкви. Між 1575 і 1580 рр. управителем Дерманського монастиря призначено друкаря Івана Федорова, ігуменами згодом були архімандрит Геннадій (1591-1601), Ісакій Борискович (1602-1605), Ісайя Балабан (1608-1616), Рафаїл Жиморський (1616-1623), Єзекіїль Курцевич (1623-1625), Мелетій Смотрицький (1625-1633). Continue reading