Сьогодні, 4 червня 2023 р.Б., Православна Церква відзначає свято П’ятидесятниці – тобто 50-й день по Воскресінні Христовому. Це свято стало подією зіслання Святого Духа, обіцяного Ісусом Христом апостолам десятьма днями раніше при Вознесінні Сина Божого на небеса.
Оскільки названа подія стала проявом дії трьох Осіб – Бога Отця, Котрий зсилає Бога Духа Святого через обіцянку Бога Сина – Ісуса Христа – то свято також називають Трійця. Continue reading
30 жовтня / 12 листопада
Озерянська ікона Пресвятої Богородиці вважається покровителькою Харкова і всієї Слобідської України.
За переказами, образ був знайдений в кінці XVI століття біля села Озеряни – звідси й назва ікони «Озерянська».
Під час татарських набігів на Україну один селянин з села Озерянки вийшов влітку косити траву на лузі. Від одного удару коси почувся людський стогін. Косар нахилився і побачив свічку, запалену перед іконою Божої Матері. Ікона була написана на полотні і від удару коси розрізалась на дві половини. Він, звичайно ж, відчув, що його вчинок страшний для нього і для оточуючих. Селянин узяв ці дві половини ікони, благоговійно помістив у себе в молитовному куті, запалив перед нею свічку і до ранку знайшов ікону цілою, лише тонкий слід розсічення залишався. На місці явлення ікони згодом виникла обитель, що отримала назву Озерянської, де була поставлена чудотворна ікона Богоматері, названа також Озерянською, від якої стали відбуватися рясні чудотворіння. У 1794 р. ікона перенесена в Преображенський Курязький монастир. Continue reading
Для ченців Великого Хресто-Воздвиженського Скиту в Маняві і всіх жителів Краю Прикарпатського великою радістю було б повернення цієї унікальної пам’ятки сакрального мистецтва світового рівня до місця свого першого призначення – Українського Афону Великого Скиту в Маняві.
+ Іоасаф (Василиків), митрополит Івано-Франківський і Галицький (ПЦУ) Continue reading
У містечку Тала, недалеко від міста Пафос, знаходиться монастир і печерне скит св. Неофіта. Сам скит і його фрески вперше були вивчені в роботах англійського вченого Сирила Манго. [1] Загальний розбір програми розпису церкви монастиря, печерного храму, вівтаря і келії святого справили Андреас і Джудіт Стіліану. [2] Наталя Тетерятнікова в своїй статті розглянула ідею створення loca sancta святим Неофітом в печерному монастирі, де зберігалася частка Святого Хреста Господнього. [3] Новим поштовхом для дослідників послужила перша публікація творів св. Неофіта, здійсненна намаганнями ігумена монастиря, владики Леонтія. [4] У 2000 році був виконаний перший науковий переклад Зводу правил монастиря на англійську мову з рукописи святого Неофіта, що зберігається в Единбурзі. [5] Метою цієї статті стане дослідження унікальної ролі трьох фресок над поховальною нішею св. Неофіта Затворника в іконографічної програмі розписів печерного монастиря. Continue reading
У тропарі Суботи Лазаря співається «Загальне воскресіння перед Своїм стражданням запевняючи, з мертвих воскресив Ти Лазаря, Христе Боже. Тому ж і ми, як діти, несучи знамена перемоги, виголошуємо Тобі, Переможцеві смерти; осанна в вишніх, благословен, хто йде в ім’я Господнє». Continue reading
Православна християнська життя, особливо після VII Вселенського собору, ототожнювалася з іконами в такій мірі своєї глибини, що говорили, що церква, яка не має ікон, вона є єретичною. І коли ми говоримо про ікони в Православним житті, то під ними ми розуміємо не просто мальовничі релігійні прикраси, але невід’ємну частину богослужіння, яка є досконалим виразом самої структури і природи Церкви. Continue reading
Мозаїка ХІІ ст., Храм Святої Софії Константинопольської
Встановлення свята Торжества Православ’я в самому початку святої Чотиридесятинці, під час якої з’єднується богослов’я і аскетизм, і одночасно, коли ми стаємо причетними таїнства хреста і Воскресіння, вказує на внутрішній світ Православної Церкви, і в основному і перш за все на її глибину, яка дійсно « бачиться майстерним плавцем». Continue reading
Шанування ікон встановлювалося в Церкві не відразу. Принаймні у перші століття існування християнства воно не займало помітного місця у християнському благочесті. У найдавніших нам розписах немає «ікон» у власному розуміння цього слова. Частково це були символічні знаки (якір, голуб) і алегорії, – найчастіше запозичені з євангельських притч. І частково старозавітні прообрази та апокаліптичні зображення видінь з книги святого апостола Іоана Богослова. Ці зображення мали, передусім, декоративний, а іноді й дидактичний зміст. «Бо що слово розповіді пропонує для слуху, те мовчазний живопис показує через наслідування.» – говорив Василій Великий. Також є дуже характерною порада преподобного Ніла Синайського: «А святий храм нехай рука вправного живописця наповнить історія Старого і Нового Завіту, щоб і ті, хто не знають грамоти і не можуть читати Божественних Писань, приводили собі на пам’ять мужні подвиги тих, що щиро послужили Богу» (Листи,6:58). Але древні розписи були, справді, свого роду «лицевою Біблією» в обраних уривках і епізодах. Ікони, у вузькому значенні слова, пов’язані не стільки з храмовим розписом, стільки із зображенням на священних предметах. До кінця VI-го століття ікони вже були у всезагальному користуванні. Однак це викликало багато суперечностей щодо іконошанування тому виникла нагальна потреба в богословському обґрунтуванні. Continue reading
«Розп’ятий чернець». Афон, XVІ ст.
Монастирська дидактична ікона, яка створювалася не для поклоніння, а для навчання та нагадування, є однією з найменш відомих форм іконографії. Це, на наш погляд, пов’язано як з досить обмеженим варіантом зображення, так і з фактом закритості внутрішнього життя православних монастирів. Адже таки ікони писалися не для храмів та загалу вірних, а виключно для ченців. У цій статті ми торкнемся історії з’явлення та розповсюдження, а також розглянемо кілька варіантів подібних ікон, які отримали найбільше розповсюдження. Continue reading
Ікона Божої Матері Одигитрія Львівська є однією із найдавніших святинь та найзагадковіших пам’яток української церковної культури. Символічно, що, даруючи милість та материнську опіку місту Львову, Пресвята Богородиця-Одигитрія впродовж усієї історії благословляла Своєю благодатною присутністю всіх християн міста Львова – православних, оскільки її написав іконописець для одного із православних храмів Львова; католицьких, бо саме з часу освячення в латинському кафедральному соборі маємо першу задокументовану її дату; вірменських, оскільки впродовж тривалого часу вірменські архієпископи зберігали цю святиню у своєму палаці. Важливим є те, що й сьогодні до святого образу молитовно звертаються християни, а ікона Пресвятої Богородиці із музейної каплиці Львівської національної галереї мистецтв дарує зцілення тим, хто до неї приходить. Continue reading