Мене ненавидить (світ), бо Я свідчу про нього, що діла його злі
Ін 7:7
Щодо цілком справедливої критики Митрополитом Чернівецьким і Буковинським Данилом етичної сторони недавньої візитації Святослава Шевчука в Резиденцію митрополитів на єпархіальній сторінці «Православні Буковини ПЦУ» у соціальній мережі Фейсбук з’явилися злобні істеричні пости Богдана Сторощука, що сховався за наведеною на фото личиною, й окремих інших коментаторів. Це логічно – людина вже тут заявила, що буде з нею у вічності.
Після Страшного Суду «заплачуть всі племена земні», – застерігає Священне Писання (Мт 24: 30; Одкр. 1: 7). Для докладного розкриття діяльності таких християн Спаситель зауважує: «Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що обходите море і сушу, щоб навернути хоч одного; і коли це станеться, робите його сином геєни, удвічі гіршим за вас» (Мт 23: 15). «І ви доповнюєте міру зла батьків ваших… Тому ось Я посилаю до вас пророків, і мудрих, і книжників. І ви одних уб’єте і розіпнете, а інших будете бити в синагогах ваших і гнати з міста до міста. Нехай прийде на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови Авеля праведного до крові Захарії, сина Варахії, якого вбили між храмом і жертовником. Істинно кажу вам, що все це прийде на рід цей» (Мт 23: 32, 34-36).
По святій правді, ситуація з безцеремонним візитом так званого патріарха так званої Української Греко-Католицької Церкви в Резиденцію буковинських митрополитів дуже подібна. Глава Православної Церкви України видав наказ архиєпископові Чернівецькому і Хотинському Германові (Семанчуку) на Резиденцію буковинських митрополитів. Подобається це комусь чи не подобається (мені не подобається), добрий він чи недобрий, наш чи не наш, але правда є правда.
Уже давно держава зобов’язалася повернути майно Церкві. Отже, по праву, Резиденція – майно Церкви, і ПЦУ має ним розпоряджатися. В інших регіонах України державна влада повернула церковне майно, а в заповіднику Буковина державні закони не працюють, за все треба судитися, а на суди необхідні гроші, яких наша Церква не має.
Щодо права називатися Церквою, яке не кожна організація має. Є слово Спасителя: «Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі просити про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного; бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них» (Мт 18: 19-20). Але не все так просто. Церква мусить мати апостольську основу, заснування апостолами і збереження всіх настанов, таїнств і обрядів; тяглість (преємність, переємність) Духа Святого від апостолів. Римська і Візантійська Церкви мають ці основи, зберегли апостольські традиції. А чи має так звана УГКЦ право називатися апостольською Церквою, чи, радше, установою лживих пророків?
«Ісус сказав їм у відповідь: стережіться, щоб хто не спокусив вас, бо багато хто прийде під іменем Моїм і казатиме: «я Христос», і багатьох спокусять… Тоді видаватимуть вас на муки і вбиватимуть вас; і вас зненавидять усі народи через ім’я Моє. І тоді багато хто спокуситься, і видаватимуть один одного, і зненавидять один одного; і багато лжепророків з’явиться і багатьох спокусять; і через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох» (Мт 24: 4, 5, 9-12).
Чи визнають, чи не визнають адепти Святослава свідчення Владики Данила, вони вчинили не по-християнськи і ще огризаються.
Є заувага досить мудра, що Православна Церква в Україні була ще до християнізації Росії, і князь Володимир Русь-Україну хрестив у святу Православну віру. Чи має право те, що не засновано апостолами, а вироджене пізніше, називатися Церквою чи, як застеріг Христос, підпадає під категорію «організація лживих пророків»?
Найактивнішими організаторами Берестейської унії й відповідно «апостолами» так званої УГКЦ стали Кирило (Терлецький) та Іпатій (Потій). Їхнє життя і діяльність є красномовними підвалинами такої Церкви.
Особливо колоритний – «райський змій і хитрий лис» Кирило Терлецький. При житті його різко критикував у своєму творі «Тренос» Мелетій Смотрицький, зокрема звинувачував у: причетності до вбивства луцького православного священика Стефана Добрянського та маляра Пилипа; двоєженстві; «мешканню в чужолозтві з братовою роженою»; порушенні посту; зносинах з кримінальниками; фальшуванні червоних злотих. Також у К. Терлецького від хвороби згнив ніс.
Український історик Михайло Грушевський, не відкидаючи, назагал, відомої думки Івана Франка про те, що згадану посаду єпископ Кирило (Терлецький) дістав через підкуп, згадуючи смерть єпископа, не втримався від репліки, що помер “старий грішник”.
Іпатія (Потія) Франко характеризує так: «чоловік хоч і вчений, але без характеру, брехливий і хитрий».
З такими «апостолами» не варто задирати носа. Перський поет, математик, астроном і філософ Омар Хайям (1048–1131) зауважив: «Чим нижче чоловік душею, тим вище задирає ніс. Він носом тягнеться туди, куди душею не доріс».
Василь Козьмик
Джерело: газета «Відродження», №30, 29.07.2021.