АСКЕТИКА СУЧАСНОГО ПОДВИЖНИКА (ПО ТВОРАМ СТАРЦЯ ЙОСИПА ІСИХАСТА)

«Страх Господній – початок премудрості» [1], – каже мудрий Соломон, і з ним погоджуються [святі] отці. І я кажу вам: блаженний і триблаженна людина, що боїться Господа.

З цього божественного страху народжується довіра до Бога. І вірує людина всією душею, оскільки абсолютно присвятила себе Богові, то і Бог цілком думає про неї. І, крім їжі та притулку, про які спонукає людину піклуватися знову ж [Бог,] іншої турботи [у людини] немає. Дотримуючись ж волі Господа, вона з усією простотою їй підпорядковується. Continue reading

ФАВОР – СВІТЛО БОЖЕСТВЕННОЇ БЛАГОДАТІ

Про Преображення Господа і Бога нашого Ісуса Христа оповідають троє євангелістів – Матфей, Марк та Лука відбулося на горі Фавор, неподалік міста Назарету. Турбуючись за Своїх учнів і апостолів перед Своїми земними стражданнями які Він мав знести від римських воїнів, розп’яття і смерть і щоби зміцнити в них віру в Себе як Сина Божого, Господь постає перед Своїми учнями в особливій, Божественній славі. Continue reading

ДЕЩО ПРО МОЛИТВУ

Молитва це не вичитування чужих слів, а піднесення нашої душі та духу до Бога. Далі ми згадаємо, що головним органом молитви є наше серце (дух), а не рот. Якщо людина просто промовляє чужі слова, навіть не намагаючись зупинятися увагою на їхньому змісті – вона просто вдосконалюється в читанні. Це не молитва. Не обманюймо себе. В одній древній історії розповідається про ченця, який прийшов до вчителя кажучи, що має безперестанну молитву. Старець, який бачив його серце каже: – Ні, брате! Немає в тебе ніякої молитви. Ти просто звик до слів молитви так, як інші звикають до слів лайки! Continue reading

ЦАРСТВО БОЖЕ

1. Старозавітні сподівання Царства Божого

Вихідним початком євангельської проповіді Спасителя, як відомо, було вчення про Царство Боже. У першому ж Своєму зверненні до народу Він говорив про Царство Боже як про ту мету, заради якої потрібно «покаятися», тобто перемінитися, виправитися. «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне» (Мт.4:17). Ісус Христос говорив також: «Сповнився час і наблизилось Царство Боже: покайтеся і віруйте в Євангеліє» (Мк.1:15). І цю проповідь Він вважав Своєю невідкладною місією: «І іншим містам Я повинен благовістити Царство Боже, бо на те Мене послано» (Лк.4:43). В останні сорок днів Свого перебування на землі Спаситель переважно вчив про Царство Боже. Спаситель не тільки Сам проповідував про настання Царства Божого, але до такої ж проповіді ще на початку Свого суспільного служіння закликав і апостолів (Лк.10:9). Continue reading

БЛАЖЕННИЙ АВГУСТИН ПРО ЦІКАВІСТЬ

До всього цього долучається інша форма спокуси, набагато небезпечніша. Бо, крім похотей тіла, що спираються на дозволяння всіх тілесних розкошів, рабами яких стають ті, хто на погибель собі віддаляється від Тебе, у душі існує ще інша форма похоті. Вона переходить через ті самі тілесні чуття, але звертається не так дотілесної втіхи, як до досвіду, для якого тіло стає тільки знаряддям.

Це пуста цікавість, що прикривається іменем пізнання й знання. Боже віщування назвало її «похіттю очей», оскільки вона спирається на бажання пізнавати оскільки з-поміж чуттів при пізнаванні очі займають перше місце. Continue reading

ДЕКІЛЬКА СЛІВ ПРО ДУХОВНІ і МОРАЛЬНІ ЦІННОСТІ

До людських цінностей можна віднести любов, дружбу, життя людини, повагу, справедливість та інші. Любов до Бога та любов до людини сприймаються іншими вимірами. Любов до Бога вибудовується по вірі тоді як любов до людини як до образа Божого. Є також протилежні прояви любові, це любов до себе, любов до світу і всього того що є в світі і любов до Бога. Любов до себе є проявом зла в тій чи іншій мірі з усіма його наслідками. Той хто любить тільки себе не любить Бога і не любить ближнього свого як образу Божого, він зосереджений на собі. Є люди які регулярно відвідують Храм Божий, приймають участь в Богослужіннях але серце черстве не відкрите до ближнього, вони люблять себе в Церкві але не люблять Церкву в собі. Continue reading

ПОВЧАННЯ ПРЕПОДОБНОГО ЄФРЕМА СИРІНА ПРО ТЕ ЧОМУ БОГ ОДНІ ПРОХАННЯ НАШІ ПРИЙМАЄ, А ІНШІ ВІДХИЛЯЄ

Дивується дехто, що сини Заведеєві ясно висловили прохання своє перед Тим, Хто знає всі скритності серця. Він дозволив їм виректи прохання своє, щоб навчити всіх хто просить, в молитвах своїх не переступати міри, але приміряти прохання свої з мірою свого убожества.

Юність одне має на увазі, а саме, що Бог, за всемогутністю Своєю, все може зробити, але не знає, що у всьому діє Бог премудро, і хоч все для Нього є можливим, однак творить лиш те, чому слід статися. Continue reading

ОСОБИСТИЙ ЕТОС І ПОЛІТИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Політику в цілому характеризують як мистецтво можливого. Це можливе не завжди і всюди однаково, але для нього потрібні зусилля і компроміси. Для того щоб досягти успіху у своїй діяльності і уникнути всіляких реакцій, які можуть перешкодити в її здійсненні або нанести широкий громадський збиток, або викликати заворушення, політик вдається до компромісів. Він веде себе таким чином, який, можливо, не відображає його переконання, але веде до рішень, недалеко від них віддалених. Так проблематика політики веде до розбіжності між політичною практикою й поведінкою та особистими переконаннями. Continue reading

ПРАВОСЛАВНЕ ШАНУВАННЯ БОЖОЇ МАТЕРІ

I. Шанування Божої Матері у дні Її земного життя

Від Апостольських часів і до наших днів все істинно люблячі Христа віддають шану Тій, Яка народила Його, виховувала і оберігала у дні дитинства. Якщо Її обрав Бог Отець, зійшов на Неї Дух Святий, Бог Син вселився у Неї, підкорився Їй у дні дитинства, піклувався про Неї, висячи на хресті, то чи не повинен Їй кланятися всякий, хто сповідає Святу Трійцю?

Ще в дні Її земного життя друзі Христові – апостоли – проявили велику дбайливість і відданість по відношенню до Матері Господа, особливо євангеліст Іоан Богослов, який виконуючи волю Її Божественного Сина, взяв Її до себе і піклувався про Неї, як про Матір, з того часу , як Господь з хреста сказав йому: «Це Мати твоя». Continue reading

СИЛА МОЛИТВИ У НАШОМУ ЖИТТІ

Тема, яку мене попросили розкрити, звучить так: «Сила молитви у нашому житті». Ця тема рясніє проблемами, що безпосередньо пов’язані з найголовнішою духовною діяльністю – молитвою.

Якщо ми побажаємо викласти основні аспекти цієї теми, то зіткнемося з тим, що не знатимемо, з чого почати і чим закінчити. І це через те, що молитва, як ми можемо переконатися, – зовсім не розділ у підручнику, це не урок, який можна провести за встановлений час. Цей аспект духовного життя не може бути пояснений теоретично. Continue reading