СВЯТІ ОТЦІ – УСТА СВЯТОГО ДУХА

Перша неділя після П’ятидесятниці називається «неділю Всіх святих». Найперше мова йде про Святих Отців перших Вселенських Соборів.

Перший Вселенський собор був зібраний 318 богопокликаними Отцями. Як відомо, цей святий і великий Собор був скликаний першим християнським імператором Костянтином Великим в 325 році в Нікеї Віфінської для того, щоб надати протидію аріанству, однією з найбільших демонічних єресів, яка в IV столітті потрясла Церкву та навіть загрожувала самому її існуванню. Continue reading

ШЛЯХ ДО П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ Й ОСТАННІ ЧАСИ

Період часу після Пасхи називається Πεντηκοστάριον. Після перемоги над смертю, яку принесло Христове Воскресіння, ми переходимо до великого свята П’ятидесятниці. Через п’ятдесят днів після Пасхи ми святкуємо зішестя Святого Духа на учнів Христа, а через них – на всіх нас. Це «сходження» було передбачено Христом ще на землі. Continue reading

ПАСХАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЬОГО

І. Віддання Пасхи

Є одне невелике зауваження щодо так званого сьогоднішнього «віддання Пасхи (ἀπόδοσιν τοῦ Πάσχα)», яке слід виділити особливо. Пасха не має віддання! Всі Господні свята та Богородичні свята в Церкві мають протягом короткого часу так зване скоєне «віддання свята» (дослівно відбувається віддання), особливо виділяється свято Пасхи. Тому Неділю Фоми також називається Антипасхою, а нові неділі і щонеділі є свого роду оновленням постійно повторюваного свята Господнього Воскресіння. Свято кожної неділі не має віддання. Кожне Воскресіння це не просто присвята Воскресінню Господа, але повторення або краще сказати продовження, періодичне повторення й увічнення одного і вічного свята свят – святої Пасхи, яку аж до сьогоднішнього дня ми по суті переживаємо як унікальне свято Церкви, бо всі інші свята святкуються через Пасху (= Божественну літургію). Continue reading

ТА НЕ В БУРІ СИЛА…

З року в рік ми чуємо в церкві ті ж самі євангельські читання, які розкривають перед нами всю історію земного життя Ісуса Христа, Його притчі, повчання, показують ті чуда, здійснити які під силу лише Богу, але не людині.

Церква так розташувала уривки з Євангелій чотирьох апостолів-євангелістів по щоденних, недільних і святкових днях церковного річного кола, щоб ми з вами, маючи щорічне повторення, не лише засвоювали найголовнішу Книгу свого життя, а й крок за кроком змінювалися всередині себе, змінювали збіднений духовно безвірницький світогляд на світогляд християнина. А християнство, як віра вселенська, віра, яку нам передав Сам Син Божий, настільки глибинна й всеохопна, що нашому духовному вдосконаленню немає кінця-краю, лиш би було палке бажання її пізнавати, засвоювати, робити головним завданням свого життя. І запитання: «Що я зробив впродовж цього року для того, аби ось ця розповідь із життя мого Господа, ось ця Його притча, ось ця Його заповідь, почута мною з Євангелії, не пройшла повз мою увагу, а залишила слід зміною в моїй свідомості, в моєму мисленні, в моїх вчинках, в моїх діях?» – не була порожнім звуком, а стала зрушенням до дії. Continue reading

ЗЦІЛЕННЯ ДУШІ ТА ТІЛА

Кожен християнин повинен дбати про свій духовний ріст, який забезпечує гармонію духовного і тілесного. Але коли наші душі й тіла кишать гріхами та пороками, як мертвечина червами, то цього досягти без постійного сповідування своїх гріхів неможливо. І тому в людини, яка живе внутрішнім духовним життям, тема сповіді стоїть на першому плані, адже тільки в боротьбі з пристрастями і гріхами можна постійно вдосконалюватись і, як сказав апостол Павло, переходити від силу в силу, тобто, спасатись у життя вічне. Але як принести Богу сповідь, аби вона була і очищувальною, і зцілюючою, і спасительною? Слово „сповідь”, як духовна дія, яка означає словесне визнання перед Богом своїх гріхів, має той же корінь, що й слово „сповідувати”, отже, визнавати догмати віри. Тобто, ці два поняття настільки тотожні, що й означаються однокорінними словами. Християнин, котрий не сповідується, або сповідується формально, лиш би бути допущеним до причастя Тіла та Крові Христових, уже є неправдомовцем, який із допомогою лукавства намагається заволодіти Христом. Continue reading

ВИЗНАЧЕННЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ХРИСТОВОЇ ПРО НЕПРАВДИВЕ ХРЕЩЕННЯ ЛАТИНЯН 1755 РОКУ

Текст соборного Визначення (Орос)

Існує безліч засобів, за допомогою яких ми удостоюємось спасіння, які, так би мовити, подібно сходами сходи, взаємопов’язані та взаємочергові, оскільки всі направлені до однієї мети. Але першим з них є хрещення, богопередане святим апостолам, бо без нього інші бездіяльні: «Якщо хто не народиться від води і Духа, не може увійти в Царство Боже» (Ін. 3:5). Бо в разі потреби слід було, оскільки перше народження приводить людину в це тлінне життя, бути знайденим іншому народженню і образу більш таємничому, що ні від тління (φθορᾶς) відбувається, ні тлінням закінчується, за допомогою якого було б можливим для нас наслідувати начальнику нашого спасіння Ісуса Христа. Continue reading

ПРО ТАЄМНИЦЮ ПОСЛУХУ ХРИСТА

Через кілька годин ми постанемо перед Господом, оголеним Слугою, розп’ятим, але, тим не менш, цей образ є величним тріумфом, царственої славою та спокоєм.

Якщо ми хочемо зрозуміти любов, яку ми повинні відчувати до інших людей, нашу любов до Бога або Його любов до нас, ми повинні зрозуміти любов, яку поділяють Отець і Син. В іншому випадку ми ніколи не зрозуміємо, що означає слово «любов», і це буде просто те, що викликає в пам’яті певні почуття, певні дії прояви ніжності та щось людське. Continue reading

УВЕСЬ СВІТ ІДЕ ЗА НИМ

Ось і підійшли ми до останньої неділі перед Великоднем – неділі урочистого входу Ісуса Христа в Єрусалим. Апостол Матвій описує це так. Коли Ісус Христос разом зі своїми учнями наблизився до Єрусалиму, то спочатку не входив до священного міста, а зупинився біля гори Оливної і послав двох із учнів до села Віфанії, що розкинулося біля підніжжя гори. Він сказав їм: «Ідіть у село, яке перед вами, і вже на вході в нього побачите ослицю прив’язану і коло неї молодого осла, на якого ще ніхто не сідав. Відв’яжіть і приведіть до Мене, а якщо хтось запитає, навіщо ви те робите, то дайте відповідь їм, що вони потрібні Господу. І господар одразу ж погодиться і пошле їх» (Мт. 21:2-3). Учні виконали вказівку, зробивши все так, як звелів їм Ісус. І все сталося, як і пророкував Захарія: «Радій дуже, о дочко Сіону, веселися, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і сповнений спасіння, покірний і їде на віслюкові молодому» (Зах. 9:9). Continue reading

СВЯТИЙ ЛАЗАР В ПРАВОСЛАВНІЙ ІКОНОГРАФІЇ

У тропарі Суботи Лазаря співається «Загальне воскресіння перед Своїм стражданням запевняючи, з мертвих воскресив Ти Лазаря, Христе Боже. Тому ж і ми, як діти, несучи знамена перемоги, виголошуємо Тобі, Переможцеві смерти; осанна в вишніх, благословен, хто йде в ім’я Господнє». Continue reading

ПРО ЧИН СПОВІДІ

У людей дуже часто виникає дуже багато запитань та коментарів щодо чину сповіді. Не можна заперечувати, що роль сповіді піддалася перекручуванню та спотворенню. З іншого боку, погляд на історичний розвиток чину сповіді може бути дуже корисний для розуміння її мети, а також для відновлення її місця в християнській громаді.

Моя стаття являє собою лише короткий огляд, в якому робиться спроба показати довгий і складний історичний контекст, в якому розвивалося Таємниця Сповіді. Continue reading