За воєнним правилом древніх переможці робили переможених своїми рабами. Аристотель визначає, що раб – живе знаряддя.[1] Для нього дружба пана з рабом саме як з рабом є неможлива. Не можлива як з рабом, але як з людиною можлива. Така дружба можлива в тій мірі, в якій раб – людина.[2] Отже, древні розрізняли між рабством тілесним і рабством ментальним, духовним. Більше того, з точки зору платоніків, тіло є тюрмою. Християнство ж вчить, що тіло – храм Божий, тому що тіло у Христі: отже, прославляйте Бога в тілах ваших і в душах ваших, які є Божі.[3] За Аристотелем, «розсудливий домагається свободи (ή ελευθερία) від страждання»[4], тобто шукає звільнитись від рабства ментального, чуттєвого, однак в дійсності існує лише одна свобода – та свята свобода, яку дарував Христос нам, звільнивши нас від гріха, від зла, від диявола, від прокляття й смерті. Лише ця свята свобода прив’язує до Бога Єдиного та Істинного людину, яка з любові приймає Христа і слідує за Ним, керуючись насамперед серцем, а не логікою, як у Аристотеля чи протестантизмі. Православна Церква передає досвід звільнення від рабства через віру: credo, ut intelligam я вірю, тому я знаю й можу це зрозуміти. Всі інші свободи є неправдивими, примарними, тобто вони є насправді рабством. Обіцяють волю, будучи самі рабами тління [5]. Continue reading
ВАЖКЕ ПРОЩАННЯ З МОСКОВІЄЮ ПАТРІАРХА ФІЛАРЕТА
Критикувати його важко. Бо Патріарх Філарет – потужна постать, яка стоїть десятиліттями на гострому розі творення держави Україна. Попри його суто церковне служіння. І 90-річний його вік, дійсно патріарший, при якому він стійко служить двогодинні літургії, проповідує, керує – вражає.
«Ми завжди будемо поважати Патріарха Філарета» – каже глава Української православної Церкви митрополит Київський і всієї України Епіфаній. Він правий. Так, як ми поважаємо стареньких своїх дідусів (а для 40- річного Епіфанія взагалі може 90-річний Патріарх вважатися прадідом), але не можемо слухатися їх у практичних, щоденних питаннях – вже не ті їх поради, а тим паче – вимоги керувати. Continue reading
ПІСЛЯ ТОМОСУ ІІ. ЧОМУ ВИНИКЛА РЕАЛЬНА МОЖЛИВІСТЬ РОЗКОЛУ
Сталося те, що мусило статися. Нарив, які «визрівав» у Православній Церкві України ще від часів підготовки Київського Об’єднавчого Помісного Собору, прорвався та дав очікуване загострення – колишній очільник Київського Патріархату, «почесний патріарх» Філарет реально пішов на здійснення розколу новоутвореної ПЦУ заради отримання влади, якої він офіційно зрікся ще 15 грудня 2018 р. Для багатьох українських аналітиків та журналістів такий перебіг подій видався трохи неочікуваним, бо аніяк не вписувався у імідж «мудрого духовного батька», який ретельно й наполегливо створювався «колишньому митрополиту Київському Філарету» [1] не тільки його найближчим оточенням, а і деякими ЗМІ та державними посадовцями. Однак, аналізуючи проблему, навіть ті, хто більш обізнаний в українських релігійних процесах, на великий жаль, не пішли у своїх дослідженнях далі осені 2018 р. Разом з тим, коли роздивитися перебіг історії більш докладно, коли зазирнути у далекі 80-ті та 90-ті роки ХХ ст., зробиться зрозумілим, що сьогоднішня поведінка «почесного патріарха» цілком прогнозована, а його позитивна роль у визнанні Української Православної Помісності, як мінімум, «трохи перебільшена». У цій статті ми спробуємо згадати та проаналізувати деякі факти історії Українського Православ’я кінця ХХ – початку ХХІ сторічь у світлі діяльності колишнього митрополита Київського Філарета. Continue reading
ЧОМУ НЕ МОЖНА МОВЧАТИ….
До всіх, хто вважає, що не слід втручатися в церковні справи, виносити їх на загал, або – нехай єпископат сам між собою розбирається.
Мовчати і терпіти можна і потрібно – це християнська риса, яка збагачує духовну досконалість. Але і правду потрібно захищати – це також обов’язок кожного християнина. Коли настав час ураїнцям вийти на Майдан, кожний зробив свій вибір – мовчати, чи боротися. Коли настав час йти на війну, або допомогти нашим Воїнам нас захистити, також, кожний зробив свій свідомий вибір. Тепер з цим вибором або совість чиста, або постійно терзається. Continue reading
ЗВЕРНЕННЯ НА ЗАХИСТ КАНОНІЧНОГО СТАТУСУ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ
Звернення до єпископату та духовенства Православної Церкви України
Преосвященні владики, всечесні отці!
Приводом до цього звернення стали певні публічні та непублічні процеси, які відбуваються останнім часом у нашій Церкві, та, на нашу думку, несуть загрози для становлення Православної Церкви України. Continue reading
ХТО ТИ: РАБ АБО ВІЛЬНИЙ? ЯКУ СВОБОДУ ДАЄ МОНАСТИР СУЧАСНОМУ МОЛОДОМУ ПОСЛУШНИКУ
Бог створив людину і зробив її таким собі створеним богом. За Своєю природою Бог випускав світло Свого Божества, людина стала зразком Прототипу. Одним з елементів, властивих Богу-Первообразу, є Його абсолютна свобода, яка була дана і людині; через її створеність вона є створеною і не абсолютною. Зростання її за подобою, як про це йдеться в Священному Писанні, є вільним зростанням створеної боголюдини, по благодаті і усиновленню, в її нествореному обожненні. Continue reading
СМЕРТЮ СМЕРТЬ ПОДОЛАВ
Воскресіння Христа – це саме приголомшлива подія людської історії, оскільки найбільшою трагедією в людському житті є смерть. Але смерть буває не тільки біологічною. Вона може бути екзистенціальною, соціальною, національною та, нарешті, духовною. У нашої особистій історії бувають моменти, коли ми, перебуваючи без Христа, переживаємо екзистенційну смерть. Continue reading
ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХА ВАРФОЛОМІЯ 2019 РОКУ БОЖОГО
МИЛІСТЮ БОЖОЮ АРХІЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ,
НОВОГО РИМА І ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ
ВСІЙ ПОВНОТІ ЦЕРКВИ
БЛАГОДАТЬ, МИР ТА МИЛІСТЬ ВІД ХРИСТА, ЩО ВОСКРЕС У СЛАВІ
Возлюблені у Господі боголюбиві браття та чада у Господі,
Провівши хід священного і великого посту в молитві і пості, досягнувши спасительних страждань Христа Бога, сьогодні ми стаємо учасниками радості Його світлоносного Воскресіння. Continue reading
НАВІЩО БУЛА ПОТРІБНА СПОКУТНА ЖЕРТВА ХРИСТА?
Віра в людське жертвопринесення, яке повинно врятувати людей від якихось великих бід, властива самим диким і примітивним племенам.
Якщо ми говоримо про жертвопринесення полонених, то аналогії тут просто немає, тому що Жертва Христа була цілком добровільною. Але якщо мова йде про добровільні жертви – хоча ці теж бували у язичників – то тут варто поговорити докладніше. Continue reading
ДЕЩО ПРО БОГОСЛУЖІННЯ ВЕЛИКОГО ПОСТУ: СТРАСТНА СЕДМИЦЯ
Великий піст – особливий час церковного року, насичений богослужіннями, більшість яких відбуваються тільки в цей період церковного року. Великий піст став часом відродження й відновлення православних християн.
Великий піст складається з двох головних частин: Чотиридесятниці — 40-денного посту, і Страсної седмиці. Якщо Чотиридесятниця присвячена переважно нашому покаянню й духовному відновленню, то під час Страсної седмиці увага віруючих зосереджена вже не на собі (не на боротьбі зі своїми пристрастями), а на найголовніших подіях у земному житті Сина Божого — останніх днях Його перебування в Єрусалимі, Таємній Вечері, зраді, суді, розп’ятті й смерті, яка через зішестя в пекло переходить у торжество Воскресіння. Continue reading