До всіх, хто вважає, що не слід втручатися в церковні справи, виносити їх на загал, або – нехай єпископат сам між собою розбирається.
Мовчати і терпіти можна і потрібно – це християнська риса, яка збагачує духовну досконалість. Але і правду потрібно захищати – це також обов’язок кожного християнина. Коли настав час ураїнцям вийти на Майдан, кожний зробив свій вибір – мовчати, чи боротися. Коли настав час йти на війну, або допомогти нашим Воїнам нас захистити, також, кожний зробив свій свідомий вибір. Тепер з цим вибором або совість чиста, або постійно терзається.
Конфлікт між почесним Патріархом Філаретом і нинішнім Предстоятелем Помісної УПЦ (ПЦУ) Епіфанієм не виник вчора, а був народжений одразу після об’єднавчого собору. Місяцями Блаженніший і ті, кому не байдужа доля автокефальної Церкви, пробували мирним шляхом його залагодити. Та всерівно п. Філарет стоїть на своєму не визнаючи ПЦУ і те, що вона вже має свого законного Предстоятеля Епіфанія. Більше того, сам п. Філарет запропонував на голову ПЦУ вл. Епіфанія, сам відрікся від можливості балотуватися на Предстоятеля, сам поставив свій підпис під протоколом розпуску Київського Патріархату і сам голосував на Об’єднавчому соборі за створення ПЦУ і обирав м. Єпіфанія її Предстоятелем! Але, як видно з його заяв і дій, він все це не визнає і противиться цьому. Апогеєм стали його заяви, що КП існує й надалі, та інформація про консультації з архієреями ПЦУ про докорінні зміни в статуті Церкви і влаштування двовладдя: Патріарх для України, а Митрополит для греків, як міністр закордонних справ, що означає лише одне – розкол ПЦУ і втрата Томосу й автокефалії, про що було неодноразово наголошено Вселенською патріархією! Найгірше, що наші люди й духовенство не можуть це сприйняти за реальність, бо це просто не вкладається у розум. Вони далі вважають, що п. Філарет повністю і добровільно відійшов на спокій. З боку Блаженнішого Епіфанія, який вписаний в Томос і є єдиним законним і обраним керівником нашої Церкви, не було зроблено ЖОДНОЇ помилки в управлінні, або моральному житті, через які можна було б зміщувати його з посади. Чому робить це п. Філарет, який свідомо заради створення об’єднаної Церкви відмовився від шансу бути обраним керівником ПЦУ, нехай здогадається кожний сам.
Я свідомо всіх закликаю не говорити і не писати НІЧОГО поганого проти постаті п. Філарета, а шанувати його і все, що він зробив, адже він є величною і неперевершеною особою для всіх нас (хотілося б побачити, як би ми діяли в 90 років). Але критикувати його останні і незрозумілі дії, та відкривати очі духовенству і вірянам на це ми маємо за обов’язок, адже ми є СОБОРНОПРАВНА Церква – чи не так?.
Саме тому, настав час «вмикнути» нашу сугубо українську церковну рису Церкви – її соборноправність, коли не лише архієреї все вирішують за паству, а де думка і священика, і мирянина має вагу і вона щось значить! І не казати, що «нехай вони самі собі розбираються», а боротися за правду, відстоювати свої переконання і переконувати духовенство, єпископат та Святійшого не робити великої помилки, бо втратимо усе!
Усердніше молімося і за Блаженнійшого Епіфанія, і за Святійшого Філарета, і за всю нашу Церкву й Україну! Молімося з вірою, що Бог і в цих випробуваннях нас не покине і через мир і Любов вирішить цей конфлікт!
прот. Богдан Тимошенко (ПЦУ)