Ось і підійшли ми до останньої неділі перед Великоднем – неділі урочистого входу Ісуса Христа в Єрусалим. Апостол Матвій описує це так. Коли Ісус Христос разом зі своїми учнями наблизився до Єрусалиму, то спочатку не входив до священного міста, а зупинився біля гори Оливної і послав двох із учнів до села Віфанії, що розкинулося біля підніжжя гори. Він сказав їм: «Ідіть у село, яке перед вами, і вже на вході в нього побачите ослицю прив’язану і коло неї молодого осла, на якого ще ніхто не сідав. Відв’яжіть і приведіть до Мене, а якщо хтось запитає, навіщо ви те робите, то дайте відповідь їм, що вони потрібні Господу. І господар одразу ж погодиться і пошле їх» (Мт. 21:2-3). Учні виконали вказівку, зробивши все так, як звелів їм Ісус. І все сталося, як і пророкував Захарія: «Радій дуже, о дочко Сіону, веселися, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і сповнений спасіння, покірний і їде на віслюкові молодому» (Зах. 9:9). Continue reading
СВЯТИЙ ЛАЗАР В ПРАВОСЛАВНІЙ ІКОНОГРАФІЇ
У тропарі Суботи Лазаря співається «Загальне воскресіння перед Своїм стражданням запевняючи, з мертвих воскресив Ти Лазаря, Христе Боже. Тому ж і ми, як діти, несучи знамена перемоги, виголошуємо Тобі, Переможцеві смерти; осанна в вишніх, благословен, хто йде в ім’я Господнє». Continue reading
ПРО ЧИН СПОВІДІ
У людей дуже часто виникає дуже багато запитань та коментарів щодо чину сповіді. Не можна заперечувати, що роль сповіді піддалася перекручуванню та спотворенню. З іншого боку, погляд на історичний розвиток чину сповіді може бути дуже корисний для розуміння її мети, а також для відновлення її місця в християнській громаді.
Моя стаття являє собою лише короткий огляд, в якому робиться спроба показати довгий і складний історичний контекст, в якому розвивалося Таємниця Сповіді. Continue reading
СТАРИЙ ТА НОВИЙ РИМ: ОСНОВНІ ВІДМІННОСТІ МІЖ ПРАВОСЛАВ’ЯМ І РИМО-КАТОЛИЦИЗМОМ
Якщо говорити з точки зору богослов’я, то західне християнство відірвалося від Церкви Христової. У перший раз це сталося зі Старим Римом-Папою, а пізніше з Протестантами, які відокремилися від Римського папи.
Причини для відриву Старого Риму від Православної Церкви були політичні та богословські. Однак, в дійсності, західні християни відрізнялися як в догматах, так, переважно, методологією в догматах, якої є ісихазмська традиція. Тобто, людина за допомогою ісихазмської традиції досягає пізнання Бога, а в подальшому це знання записується в визначеннях-догматах. Але, коли втрачається дослідне пізнання Бога, тоді спотворюються і догмати. Ми коротко звернемо нашу увагу на ці відмінності. Continue reading
ВТРАЧЕНІ МОЖЛИВОСТІ. ЧОМУ УКРАЇНСЬКЕ ПРАВОСЛАВ’Я НЕ ОТРИМАЛО АВТОКЕФАЛІЮ В 2008 РОЦІ.
У ліпні 2008 р., під час святкування 1020-ї річниці Хрещення Русі-України, Київ навідав Вселенський Патріарх Варфоломій І. Цей візит викликав чималі очікування, що були пов’язані з надією на вирощення розділення Українського Православ’я, а саме з сподіванням на надання йому канонічної автокефалії. Ці надії ще більш зміцнилися, коли Константинопольський Патріарх публічно назвав Київську митрополію своєю канонічною територією… Однак нічого не сталося, а всі учасники можливих перемов заховували мовчання. Це породило масу конспірологічних гіпотез та припущень, обміркувань у соціальних мережах та на сторінках ЗМІ. Першим порушив мовчання очільник Київського Патріархату «патріарх» Філарет, який на сторінках журналу «Український тиждень», у притаманної йому манері, обвинуватив у зриве процесу «усіх і вся», а найперше – Українську Автокефальну Православну Церкву [1]. У відповідь тогочасний Предстоятель УАПЦ, Блажніший митрополит Мефодій, звернувся до Філарета з відкритим листом, у якому озвучив деякі цікави моменти перебігу перемов з Вселенським Патріархом та, зі свого боку, цілком обґрунтовано назвав саме його винним у зриві початку процесу надання автокефального статусу Українському Православ’ю [2]. Continue reading
ВЕЛИКИЙ ПІСТ – ХРЕСНИЙ ШЛЯХ ПОКОЯННЯ
Великий Піст – це хресний шлях Ісуса Христа на Голгофу, який ми, якщо вважаємо себе справжніми християнами, людьми, котрі при хрещенні «одяглися в Христа» заради спасіння, повинні пройти разом із своїм Господом. Ми повинні підставити під хрест Господа свої слабкі плечі й разом із Ним, своїм Спасителем, в терпінні плоті й духа, пройти Його шлях від ночі зради в Гетсиманському саду й по кам’янистій дорозі до Голгофи. Ми повинні стояти з розчуленням серця й у глибокому покаянні разом із Божою Матір’ю, іншими чотирма жінками та юним Іоанном біля розіп’ятого Христа в той час, коли багатотисячна юрма шаленіє й біснується в торжестві зла над добром. Але з цього терпіння, омившись покаянням, в невимовній радості ми зустрінемо у Великий День Воскресіння Христового в храмі Божому нашого воскреслого Живого Бога – Ісуса Христа. Continue reading
БЛАГОВЕЩЕННЯ
А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім’я Назарет, до діви, що заручена з мужем була, на ім’я йому Йосип, із дому Давидового, а ім’я діві Марія. І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами! Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання. А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус.
Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.
Лк. 1:26-33
Минуло близько шести місяців з того часу, коли Марія переїхала жити в Назарет, в будинок праведного Йосифа. Як виявилося, що за цей час завіса в Єрусалимському храмі зносилася і потребувала у відновленні. Цей священний предмет не міг бути зроблений нечистими руками. Він повинен був зроблений чистими і непорочними руками. Continue reading
БОГОСЛОВ’Я ІКОНИ – ЄРЕТИЧНІ ВІДХИЛЕННЯ
Православна християнська життя, особливо після VII Вселенського собору, ототожнювалася з іконами в такій мірі своєї глибини, що говорили, що церква, яка не має ікон, вона є єретичною. І коли ми говоримо про ікони в Православним житті, то під ними ми розуміємо не просто мальовничі релігійні прикраси, але невід’ємну частину богослужіння, яка є досконалим виразом самої структури і природи Церкви. Continue reading
ВІЗЬМИ ХРЕСТ СВІЙ…
Дорогі мої! Цієї третьої неділі Великого посту, коли всі ми готуємося зустріти світле Христове воскресіння, наша Свята Церква виносить на поклоніння й цілування Хрест Господній, сила якого так часто прославляється в молитвах і піснеспівах: «Хресту Твоєму поклоняємося, Владико, і святе Воскресіння Твоє славимо!» Тож і поговоримо про велику і нездоланну силу хреста животворящого взагалі, і особливо на цю неділю, яку називаємо Хрестопоклонною, бо цієї неділі вірні діти Церкви Христової, які проходять поприще посту в терпінні й борінні зі своєю многоликою в пристрастях плоттю людською і з дияволом, який особливо під час посту намагається їх розпалювати, – яскраво уявляють собі велич страждань Ісуса Христа, що їх Він витерпів заради нашого спасіння. Continue reading
СВЯТИТЕЛЬ ГРИГОРІЙ НИСЬКИЙ ПРО БЛАЖЕНСТВА (СЛОВО 5)
«Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть» (Мт. 5:7)
Святитель Григорій Ниський, розмірковуючи, над даною заповіддю блаженства, підкреслює: «З багатьох місць Богонатхненного Писання, ми довідуємося, що святі мужі милостивою називають Божу могутність. Давид у піснеспівах, Іона у своєму пророцтві, Мойсей у багатьох місцях свого законоположення називають Бога милостивим». Отже милостивий Бог заповідає і нам, прикрашеним властивістю Божою, наслідувати Його. Ми повинні набути властивість Божу – блаженство, досягнувши того, чим Божество називається. «І чи не найбільш блаженно людині називатися і стати тим, чим за Свої діла називається Бог?» Бог – милостивий, і милості Його не має меж або умов: «Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і многомилостивий. Не до кінця прогнівається і повік не ворогуватиме. Не за беззаконнями нашими вчинив нам і не за гріхами нашими воздав нам. Бо як високо небо над землею, так утвердив Господь милість Свою над тими, що бояться Його» (Пс. 102:8-11). Continue reading